"08" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2433/19
Господарський суд Одеської області у складі головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Бездоля Д.О., суддя Літвінов С.В.
при секретарі судового засідання Шпак І.А.
за участю представників:
від позивача: Саєнко Р.К. (на підставі довіреності);
від відповідача: Сурілова Л.О. (на підставі довіреності);
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)
до відповідача: Акціонерного товариства “Укрпошта” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22) в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
про зобов'язання повернути майно та стягнення 10 837,97 грн.
Суть спору: 19.08.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Укртрансгаз” вх. ГСОО №2490/19 до відповідача - Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта”, в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1,373 тис. куб. метрів (спожитого на території м. Одеса) та 0,544 тис. куб. метрів (спожитого на території м. Біляївка, Одеської обл.) та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10837,97 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,373 тис. куб. метрів (спожитого на території м. Одеса) та 0,544 тис. куб. метрів (спожитого на території м. Біляївка, Одеської обл.), а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір природного газу у квітні 2016 року в зазначеному розмірі. При цьому позивач наполягає, що за зазначених вище обставин відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 гл. 5 розд. VI Кодексу газотранспортної системи та п. 10 розд. 2 Правил постачання природного газу.
Ухвалою суду від 27.08.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2433/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 23.09.2019 року.
16.09.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. ГСОО № 18688/19, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, в якому він не погоджується з заявленими позовними вимогами, зазначаючи, що дирекція не є належним відповідачем у справі, оскільки згідно Положення про Одеську дирекцію ПАТ „Укрпошта”, затвердженого 23.06.2017р. є філією, яка не є юридичною особою. Більш того, відповідач стверджує, що строк дії договору на який посилається позивач, як на підставу набуття права власності на спірний газ, скінчився 31.12.2015 року, тобто ще до здійснення відбору газу. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності, зокрема, щодо вимоги про зобов'язання повернути майно. З наведених обставин відповідач, стверджуючи про відсутність господарських зобов'язань між сторонами у справі в аспекті спірних правовідносин, з огляду на пропуск позивачем позовної давності, в силу приписів ст. 267 ЦК України, просив суд у задоволенні позовних вимог АТ „Укртрансгаз” відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.09.2019 року підготовче засідання було відкладено, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 18.10.2019 року.
07.10.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №20385/19, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, посилаючись на безпідставність таких тверджень. При цьому позивач наполягає, що природний газ ним було придбано за договором №1504000825-ВТВ, строк дії якого в частині поставки газу був продовжений до 30.04.2016 року, шляхом укладення його сторонами додаткової угоди №4 від 21.12.2015 року. Водночас у відповіді на відзив на позовну заяву позивач наполягає, що датою коли позивач довідався про порушення своїх прав та інтересів є дата вступу рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 року у справі №916/1004/18 в законну силу, а саме 22.11.2018 року, в зв'язку з чим вважає доводи відповідача про сплив строку позовної давності необґрунтованими.
Ухвалою суду від 18.10.2019 року, позовну заяву АТ „Укртрансгаз”, відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 18.10.2019 року від позивача 06.11.2019 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви вх. ГСОО №2-5431/19, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки та надано відповідні документи. Крім того, у вказаній заяві позивачем було зазначено, що відповідачем у справі є Акціонерне товариство “Укрпошта” в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта”
Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 07.11.2019 року, в порядку ч. 12 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, було вирішено продовжити здійснення розгляду справи із призначенням підготовчого засідання на 02.12.2019 року. Крім того даною ухвалою суду, в порядку ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 15.12.2019 року.
Ухвалою суду від 02.12.2019 року судом, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2019 року.
Ухвалою суду від 16.12.2019 року, не розпочинаючи розгляд справи по суті, судом, в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги категорію та складність даної справи для виконання завдань господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, справу №916/2433/19 було призначено до колегіального розгляду.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу №916/2433/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., суддя Літвінов С.В., суддя Лічман Л.В.
Ухвалою суду від 19.12.2019 року справу №916/2433/19 було прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Літвінов С.В., Лічман Л.В. Разом з тим, даною ухвалою суду було постановлено здійснити розгляд справи спочатку та призначено повторне проведення підготовчого засідання на 09.01.2020 року. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, до участі у даній справі було залучено Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У судовому засіданні від 09.01.2020 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 11.02.2020 року.
31.01.2020 року до суду надійшли пояснення НАК "Нафтогаз України" (а.с.114-117), в яких третя особа зазначила, що між відповідачем та компанією у квітні 2016 року не було договірних відносин в частині постачання природного газу та відповідачу не підтверджувались номінації на вказаний період та, відповідно, не здійснювалось постачання природного газу. При цьому, компанія наполягає, що кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування, тоді як, за твердженням НАК "Нафтогаз України", у газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення. Більш того, компанія зазначає, що для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу, тому за відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України». Водночас, НАК «Нафтогаз України» наполягає, що не замовляло послуг транспортування у квітні 2016 року, тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НAK «Нафтогаз України», який міг би бути спожитий відповідачем.
Ухвалою суду від 11.02.2020р., в порядку ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 18.03.2020 року.
Ухвалою суду від 11.02.2020 року судом, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2020 року.
02.03.2020 року до суду від позивача надійшли пояснення вх. ГСОО №5527/20, в яких позивач зазначив про незгоду з твердженнями відповідача про сплив строку позовної давності для звернення з відповідними вимогами, адже датою коли позивач довідався про порушення своїх прав та інтересів є дата вступу рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 року у справі №916/1004/18 в законну силу, а саме 21.02.2019 року, в зв'язку з чим позивач стверджує, що перебіг строку позовної давності почався з 21.02.2019р. та, за його думкою, на даний час є таким, що не сплив, а тому міркування відповідача про сплив строку позовної давності вважає безпідставними та необґрунтованими.
У судовому засіданні від 03.03.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 25.03.2020 року.
20.03.2020 року від АТ „Укртрансгаз” до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/2433/19, яке позивач обґрунтував тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами внесеними Постановою КМУ від 16.03.2020 року №215), якою, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин через спалах у світі коронавірусу та відповідно до листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 встановлено особливий режим роботи суддів та надано рекомендації громадянам та іншим особам в т.ч. з проханням до учасників процесу в період дії карантину утриматись від участі у судових засіданнях, а також утриматись від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання.
У судовому засіданні 25.03.2020 року, приймаючи до уваги наявне клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті, у зв'язку з оголошенням на державному рівні карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 та недопущення створення загрози життю та здоров'ю працівників апарату Господарського суду Одеської області, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду, водночас, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо участі у судових засіданнях, можливість здійснення яких на даний час обмежена, у судовому засіданні від 25.03.2020 року судом, з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи, було оголошено перерву у розгляді справи до 29.04.2020 року.
Аналогічне клопотання надійшло до суду від позивача 23.04.2020 року, в зв'язку з чим, у судовому засіданні 29.04.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 20.05.2020 року.
18.05.2020 року до суду від НАК „Нафтогаз України” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину та переведенням всіх працівників на дистанційний режим виконання своїх трудових обов'язків.
19.05.2020 року до суду від АТ „Укртрансгаз” до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/2433/19 по суті, яке позивач обґрунтував продовженням на всій території України карантину та у зв'язку з цим продовженням дії заборонних (обмежувальних) заходів.
У судовому засіданні 20.05.2020 року судом, з урахуванням дотримання принципу розумності строків розгляду справи, в зв'язку з продовженням строку розгляду справи по суті на строк дії карантину було прийнято рішення про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №916/2433/19 по суті до 10.06.2020 року.
Між тим, судове засідання, призначене на 10.06.2020 року не відбулось у зв'язку із перебуванням члена колегії - судді Лічмана Л.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату суду №141 від 10.06.2020 року, у зв'язку з перебуванням члена колегії судді Лічмана Л.В. з 01.06.2020р. по 01.07.2020 року у відпустці, було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2433/19 для внесення змін до складу колегії суддів, за результатами якого справу №916/2433/19 було передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Бездоля Д.О., Літвінов С.В.
Ухвалою суду від 12.06.2020 року справу №916/2433/19 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Бездоля Д.О., Літвінов С.В. При цьому у даній ухвалі судом призначено повторне проведення розгляду справи по суті в засіданні суду на 08.07.2020 року.
08.07.2020 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №17748/20, в яких він на задоволенні позовних вимог наполягає.
У судовому засіданні 08.07.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.07.2020 року проти позову заперечував з підстав зазначених у відповідному відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позовних вимог АТ „Укртрансгаз” відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 08.07.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.07.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:
Як встановлено матеріалами справи 27.04.2015 року між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, як продавцем, та ПАТ „Укртрансгаз”, як покупцем, було укладено договір про закупівлю природного газу №1504000825-ВТВ (а.с.10-14), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та власних потреб.
Умовами п. 2.1 договору сторонами погоджено, що продавець передає покупцеві у квітні-грудні 2015 року газ в загальному обсязі 1827749,736 тис.куб.м.
Пунктом 3.2 договору визначено, що приймання-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +/- відсотків.
Згідно п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Умовами п. 12.1 визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині поставки газу до 31.12.2015 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2016р. (а.с. 15-16) НАК "Нафтогаз України" поставило ПАТ "Укртрансгаз" природний газ у квітні 2016 року в обсязі 21154,528 тис.куб.м. для забезпечення власних виробничо-технологічних потреб, покриття витрат та в обсязі 13810,676 тис.куб.м. для забезпечення балансування.
У матеріалах справи наявний звіт ПАТ „Одесагаз” про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Одесагаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за квітень 2016р. (а.с.17), який містить інформація про надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу у відповідний період. При цьому, з наявної в матеріалах справи інформації про споживачів, які використали природний газ із мереж операторів газорозподільних систем без підтверджених номінацій в 2016 році (а.с. 18), наданої оператором ГРМ - ПАТ „Одесагаз” у квітні 2016 року відповідачем було відібрано природний газ обсягом 14,373 тис.куб.м. При цьому підтверджений обсяг газу за вказаний місяць згідно вказаної інформації у відповідача відсутній.
Водночас в матеріалах справи наявна надана позивачем на підтвердження позовних вимог довідка, підписана головним бухгалтером АТ „Укртрансгаз” (а.с.23), з якої вбачається списання позивачем у квітні 2016 року природного газу для балансування обсягом 13810,676 тис.куб.м.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до відповідача АТ „Укртрансгаз” зазначає, що відповідач набув природний газ останнього у квітні 2016 року в обсязі 1,917 тис.куб.м. без будь-якої підстави, тому звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в натурі на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України та про відшкодування вартості такого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вище встановлено судом, предметом спору є повернення безпідставно набутого майна в натурі - природного газу в обсязі 1,917 тис.куб.м. на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України та відшкодування вартості такого майна у сумі 10837,97 грн. на підставі ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.
За змістом статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову судом.
Так, сутність вказаного спору полягає у примусовому поверненні на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України відповідачем безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,917 тис.куб.м., а також стягненні 10837,97 грн., що є вартістю такого безпідставно набутого майна.
Оскільки, при зверненні до суду з позовними вимогами, позивачем правовими підставами позову визначено положення ст.1212-1214 ЦК України, тобто зазначено про безпідставне набуття відповідачем природного газу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч.1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, що відповідає висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.
Отже, виходячи з наведеного, для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Водночас, встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача та, відповідно, оцінки для суду.
Правове регулювання взаємовідносин суб'єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України “Про ринок природного газу”, Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до п. п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про ринок природного газу” від 09.04.2015 року N 329-VIII (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про ринок природного газу” ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Положеннями ч.1 ст. 11 Закону України „Про ринок природного газу” врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ринок природного газу” споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Згідно з абзацом 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу, постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
З наведених положень законодавства вбачається, що обов'язковим для відібрання із газотранспортної системи природного газу на правовій підставі є наявність укладеного договору з постачальником із підтвердженням номінації.
Водночас матеріали справи не містять жодних доказів, підтверджуючих наявність укладеного між відповідачем та постачальником природного газу договору на підтвердження права відповідача на відібрання із газотранспортної системи природного газу у квітні 2016 року, що в свою чергу є грубим порушенням вимог Закону України „Про ринок природного газу” та Правил постачання природного газу, якими визначено, що обов'язковою умовою для споживання природного газу є наявність укладеного договору постачання природного газу.
Водночас, НАК „Нафтогаз України” зазначив про відсутність у нього договірних відносин з відповідачем у квітні 2016 року.
Відповідачем також не надано суду жодних доказів наявності у нього укладених з будь-яким іншим постачальником договорів на постачання природного газу.
Наведене свідчить про те, що відповідачем у квітні 2016 року було спожито природний газ з порушенням вимог чинного законодавства.
Статтею 20 Закону України „Про ринок природного газу” встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України „Про ринок природного газу” з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
АТ „Укртрансгаз” у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що товариство виступає оператором газотранспортної системи, що не заперечувалось учасниками судового процесу, а, отже, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню, оскільки у суду немає сумніву щодо достовірності вказаної обставини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України „Про ринок природного газу” суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.
Положеннями п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визначено, що місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
Враховуючи наведе, з огляду на відсутність в матеріалах справи договору постачання природного газу, який закріплює правові підстави для споживання природного газу, господарський суд дійшов висновку про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, що є порушенням Закону України „Про ринок природного газу” та Кодексу газотранспортної системи.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Між тим, позивачем в порушення приписів ст.ст. 73-74, 77 Господарського процесуального кодексу України, не надано до матеріалів справи доказів фактичного розподілу (передачі) з його газотранспортної системи у квітні 2016 року природного газу відповідачу обсягом 0,544 тис. куб. м., так і існування небалансу газу зазначеного обсягу, що зумовлює неможливість встановлення судом обставин взагалі відбору відповідачем природного газу відповідного обсягу у спірний період.
З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про доведеність АТ „Укртрансгаз” факту безпідставного споживання природного газу лише обсягом 1,373 тис. куб. метрів.
Разом з тим, з огляду на звернення позивача до суду із вимогами про повернення безпідставно набутого майна та стягнення його вартості одночасно, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Господарський суд зауважує, що положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, одночасно вимагати повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірність застосування подвійної відповідальності за одне порушення.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у відповідача природного газу обсягом 1,917 тис. куб. м. у натурі, а також враховуючи те, що повернення фактично спожитого газу обсягом 1,373 тис. куб. м. є неможливим, за відсутності доказів відбору відповідачем 0,544 тис. куб.м., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,373 тис. куб. метрів у сумі 7762,41 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, посилання відповідача на закінчення строку дії договору на який посилається позивач, як на підставу набуття права власності на спірний газ, 31.12.2015 року, в силу приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу у квітні 2016 року, фактично містять посилання на відповідний договір, та є вірогідними доказами, які подані позивачем в підтвердження набуття ним у спірний період права власності на природний газ.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вказує таке:
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
З приводу заявленого відповідачем клопотання суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 267 цього кодексу, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Між тим, згідно заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладеної відповідачем у відзиві на позовну заяву вбачається, що відповідач стверджує про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності щодо вимоги про зобов'язання повернути майно - набутий відповідачем природний газ у квітні 2016 року, щодо якої позивач звернувся лише у серпні 2019 року.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволені позовних вимог АТ „Укртрансгаз” про зобов'язання повернути майно з підстав їх неправомірності, підстави для застосування судом позовної давності щодо вимоги про зобов'язання повернути безпідставно набутий відповідачем природний газ - відсутні.
Однак, суд наголошує, що із змісту заяви про застосування позовної давності вбачається, що відповідачем зроблено заяву про сплив позовної давності лише щодо вимоги про зобов'язання повернути майно та жодним чином не заявлялось про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Отже, відсутність заяви відповідача з цього приводу позбавляє суд можливості надати оцінку спливу строку позовної давності в частині вимог про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 7762,41 грн.
Враховуючи усе вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ „Укртрансгаз” та стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1,373 тис. куб. метрів у сумі 7762,41 грн.
Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства “Укрпошта” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; код ЄДРПОУ 21560045) в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта” (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРПОУ 22485297) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ) вартість природного газу обсягом 1,373 тис. куб. м. у сумі 7762/сім тисяч сімсот шістдесят дві/грн. 41 коп.
3.У задоволенні решти позову відмовити.
4.Стягнути з Акціонерного товариства “Укрпошта” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; код ЄДРПОУ 21560045) в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта” (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10, код ЄДРПОУ 22485297) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ) 1375/одна тисяча триста сімдесят п'ять /грн. 44 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 20 липня 2020 р.
Головуючий суддя Ю.М. Невінгловська
Суддя Д.О. Бездоля
Суддя С.В. Літвінов