вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" липня 2020 р. м. Київ Справа № 917/1607/19
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України, м. Київ
2) Концерну "Військторгсервіс", м. Київ
3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава
до Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича, Київська область, м. Васильків
про стягнення заборгованості
представники:
від позивача 1- В.О.Васильківський
від позивача 2 - І.В.Коломієць
від позивача 3 - О.В.Гвоздік
від відповідача - не з'явився
від прокуратури - М.В.Шпірук
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1), Концерну «Військторгсервіс» (далі - позивач 2), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (далі - позивач 3) №05/2-409вих19 від 28.08.2019 року (вх.№2424/19 від 19.09.19 року) до Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди №12/18-Н 26Д/2018 від 09.02.2018 року у розмірі 111495,18 грн. та збитків у розмірі 232318,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди №12/18-Н 26Д/2018 від 09.02.2018 року в частині своєчасної сплати орендних платежів.
Ухвалою суду від 07.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1607/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.10.2019 року.
До суду від позивача 3 надійшла заява №10-106-03610 від 24.10.2019 (вх. №20457/19 від 28.10.2019) про заміну позивача 3 його правонаступником.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.10.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.
Ухвалою суду від 29.10.2019 року замінено позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області його правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та відкладено підготовче засідання на 26.11.2019 року.
До суду від позивача 3 надійшли письмові пояснення №10-106-04444 від 22.11.2019 (вх. №22521/19 від 25.11.2019).
Представники позивача 2, позивача 3 та відповідача, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.11.2019 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позов не надіслав.
Ухвалою суду від 26.11.2019 року відкладено підготовче засідання на 17.12.2019 року.
До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 16.12.2019 року (вх. №24986/19 від 16.12.2019 року) про відкладення розгляду справи.
Позивач 3, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.12.2019 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Прокурором та представниками позивачів 1, 2 у судовому засіданні 17.12.2019 року року подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №917/1607/19 на тридцять днів.
Представником позивача 2 у судовому засіданні 17.12.2019 року заявлено усне клопотання про витребування у позивача 3 пояснень та визнання явки представника позивача 3 у судове засідання 04.02.2020 року обов'язковою.
Ухвалою суду від 17.12.2019 року зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надати письмові пояснення щодо включення або не включення ПДВ до орендної плати, що підлягає сплаті ФОП Паскевичем А.Е. згідно Договору оренди №12/18-Н (26Д/2018) від 09.02.2018 року; визнано явку позивача 3 у судове засідання 04.02.2020 року обов'язковою; продовжено строк підготовчого провадження у справі №917/1607/19 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 04.02.2020 року.
До суду від позивача 3 надійшли письмові пояснення №10-106-00080 від 03.01.2020 року (вх. №574/20 від 11.01.2020 року) на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2019 року.
До суду від прокуратури надійшла заява №05-2-23вих20 від 22.02.2020 року (вх. №1705/20 від 24.01.2020 року) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 152656,83 грн. та збитки у розмірі 245323,36 грн.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 24.01.2020 року (вх. №1862/20 від 27.01.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, до відзиву додані клопотання б/н від 24.01.2020 року (вх. №2563/20 від 27.01.2020 року) про поновлення строку на подання відзиву та клопотання б/н від 24.01.2020 року (вх. №2564/20 від 27.01.2020 року) про допит свідка, які, як було встановлено у судовому засіданні 04.02.2020 року, іншим учасникам справи не надіслано.
До суду від позивача 2 надійшла відповідь на відзив б/н від 29.01.2020 року (вх. №2307/20 від 31.01.2020 року).
Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2020 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, проти якого інші учасники справи не заперечували.
Ухвалою суду від 04.02.2020 року відкладено розгляд справи на 03.03.2020 року.
До суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 19.02.2020 року (вх. №3989/20 від 20.02.2020 року) на заяву про збільшення розміру позовних вимог та заява б/н від 19.02.2020 року (вх. №3990/20 від 20.02.2020 року) на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2020 року.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи б/н від 28.02.2020 року (вх. №4845/20 від 02.03.2020 року), а саме, доказів оплати 30% орендної плати за Договором оренди №12/18-Н 26Д/2018 від 09.02.2018 року у розмірі 135004,79 грн.
До суду від прокуратури надійшло клопотання №05/2-94вих20 від 03.03.2020 року (вх. №4905/20 від 03.03.2020 року) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 03.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі №917/1607/19 та призначено розгляд справи по суті на 24.03.2020 року.
Судове засідання, призначене на 24.03.2020 року не відбулось, у зв'язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року "Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину", про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою.
Ухвалою суду від 05.05.2020 року призначено судове засідання у справі №917/1607/19 на 09.06.2020 року.
У судовому засіданні 09.06.2020 року розгляд справи відкладено на 14.07.2020 року.
До суду від позивача 2 на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року надійшли письмові пояснення б/н від 03.07.2020 року (вх. №13738/20 від 06.07.2020 року).
До суду від позивача 3 на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року надійшли письмові пояснення №10-106-04836 від 06.07.2020 року (вх. №14032/20 від 09.07.2020 року).
До суду від прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року надійшли письмові пояснення №05/2-186вих-20 від 13.07.2020 року (вх. №14202/20 від 13.07.2020 року).
До суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року надійшли письмові пояснення б/н від 08.07.2020 року (вх. №14249/20 від 13.07.2020 року).
До суду від представника відповідача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 13.07.2020 року (вх. №14220/20 від 13.07.2020 року).
Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, відповідачем не доведено суду неможливість заміни представника у даній справі, а також неможливість розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.
Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неодноразові відкладення розгляду справи.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті не підлягає задоволенню судом.
Таким чином, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.07.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивачів та прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (за договором - орендодавець) (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях) та Фізичною особою-підприємцем Паскевичем Артемом Едуардовичем (за договором - орендар) 09.02.2018 року укладено Договір оренди (нерухомого майна, що належить до державної власності №12/18-Н26Д/2018 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно: адміністративний будинок, літ. А, Ак, Аг, площею 461,80 кв.м., реєстровий номер (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.АААЖЛБ840; частину промислового складу з перукарнею, літ. Б, площею 375,1 кв.м., реєстровий номер (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ841; частину складського приміщення з підвалом та сітроцехом, літ. В, Вп, площею 831 кв.м., реєстровий номер (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ843; частину складу господарчих товарів, літ. И, площею 331,2 кв.м. (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ845; частину продовольчого складу з підвалом, літ. Л, Лп, площею 204,2 кв.м., (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ846; склад будівельних матеріалів, літ. М, площею 166,8 кв.м., (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ847; овочесховище, літ. К, площею 139,2 кв.м., (за даними реєстру об'єктів державної власності) - 33689922.33.АААЖЛБ849 (далі - об'єкт оренди).
Згідно п.п. 1.4., 1.5. Договору, вартість об'єкта оренди визначена згідно з висновком про вартість станом на « 31» серпня 2017 року і становить відповідно 2763006,00 грн. Об'єкт оренди знаходиться на балансі Концерну «Військторгсервіс», код ЄДРПОУ 33689922 (далі - балансоутримувач).
Пунктом 1.6. Договору, визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельних об'єктів з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи на площі - 2099,9 кв.м.; проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі на площі - 409,4 кв.м.
Відповідно до п. 2.1. Договору, передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. В акті приймання-передачі вказується вартісна характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна.
Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на об'єкт оренди. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.4. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2. Договору, визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2017 року - 19465,21 грн., що відображено в протоколі засідання конкурсної комісії від 05.02.2018 року, затвердженого наказом регіонального відділення від 05.02.2018 року №55. Нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Держаною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70 відсотків орендної плати - до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів державного казначейства; 30 відсотків орендної плати - балансоутримувачу.
Згідно п. 3.5. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Підпунктом 4.3.12. п 4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Впродовж 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, в т.ч. плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю та (або) самостійно укласти Договори на оплату послуг з підприємствами - постачальниками комунальних послуг.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 7.2. Договору).
У пункті 8.1. Договору, сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні та діє з 09.02.2018 року до 08.02.2021 року включно.
На виконання умов Договору між позивачем 2 та відповідачем складено Акт приймання-передачі майна, що належить до державної власності від 09.02.2018 року (Додаток №1 до Договору) згідно п. 1 якого, орендодавець (позивач 2) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (об'єкт оренди) - адміністративний будинок, літ. А, Ак, Аг, площею 461,80 кв.м., частину промислового складу з перукарнею, літ. Б, площею 375,1 кв.м., частину складського приміщення з підвалом та сітроцехом, літ. В, Вп, площею 831 кв.м., частину складу господарчих товарів, літ. И, площею 331,2 кв.м., частину продовольчого складу з підвалом, літ. Л, Лп, площею 204,2 кв.м., склад будівельних матеріалів, літ. М, площею 166,8 кв.м., овочесховище, літ. К, площею 139,2 кв.м., всього площею об'єкт оренди - 2509,30 кв.м., за адресою: проспект Свободи, 54-а, м. Кременчук, Полтавська область, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на « 31» серпня 2017 року і становить відповідно 2763006,00 грн. Зазначений Акт приймання-передачі майна, що належить до державної власності від 09.02.2018 року підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без зауважень та заперечень.
Згідно Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Концерну «Військторгсервіс» (Додаток №4 до Договору), орендна плата за перший (базовий) місяць оренди складає 19465,21 грн. (70% - 13625,65 грн.; 30% - 5839,56 грн.).
Як зазначає прокурор в позовній заяві, в порушення умов Договору, відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку з чим, у останнього станом на 27.08.2019 року виникла заборгованість перед позивачем 2 у розмірі 343813,21 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку, рахунками на оплату по замовленню, актами надання послуг, платіжними дорученнями про сплату балансоутримувачем земельного податку, копії яких додано до позовної заяви.
Позивач 2 - Концерн «Військторгсервіс» звертався до відповідача з претензією №07/94-12 від 10.05.2019 року, в якій просив погасити заборгованість за Договором у розмірі 225179,40 грн., однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Також, частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій ні з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Згідно ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Статуту Концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом Міністра оборони України від 15.11.2018 №574, Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Крім того, передане за Договором оренди №12/18-Н 26Д/2018 нерухоме майно належить на праві власності Міністерству оборони України та перебуває на праві господарського відання Концерну «Військторгсервіс» (балансоутримувач).
Таким чином, суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях) та Міністерство оборони України в особі Концерну «Військторгсервіс».
Таким чином, на думку прокурора, шкода яка завдається Концерну «Військторгсервіс» - є безпосередньою шкодою державним інтересам, оскільки полягає у недонадходженні до концерну коштів та неможливістю виконувати вищевказані цілі концерну, в тому числі щодо військовослужбовців, які задіяні в Операції об'єднаних сил.
Враховуючи, що Міністерство оборони України, Концерн «Військторгсервіс» та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях належним чином не виконують свої обов'язки щодо контролю за своєчасністю та повнотою виконання ФОП Паскевичем А.Е. договірних зобов'язань, заходи щодо захисту інтересів держави не вживаються тривалий час (з лютого 2018 року по даний час), позовну роботу, спрямовану на стягнення заборгованості з ФОП Паскевича А.Е. не здійснюють, а тому, виявлені порушення, на даний час залишаються не усунутими, а завдані державі збитки не відшкодовані.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 року №910/3486/18, нездійснення позивачем упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором Коцерн «Військторгсервіс» звернувся до Прокуратури Київської області з листом №07/1460 від 21.08.2019 року з проханням вжити заходи шляхом пред'явлення позову до суду про стягнення з ФОП Паскевича А.Е. заборгованості за Договором оренди №12/18-Н (26Д/2018) від 09.02.2018 року.
У зв'язку з викладеним, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №12/18-Н (26Д/2018) від 09.02.2018 року, що належить до державної власності в розмірі 343813,21 грн.
В подальшому, у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, прокурором подано заяву про збільшення позовних вимог №05/2-23вих-20 від 22.01.2020 року (вх. №1705/20 від 24.01.2020 року), відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором у сумі 152656,83 грн. зі сплати 30% орендної плати (за період з 09.02.2018 по 24.12.219), спричинені збитки у розмірі 245323,36 грн., а саме, 59019,17 компенсації податку на додану вартість (за період з 09.02.2018 по 24.12.2019) та 186304,19 грн. відшкодування земельного податку (за період з 09.02.2018 по 27.08.2019), 2080,32 грн. пені (за період з 16.09.2019 по 24.12.2019), 101,40 грн. інфляційних втрат (за період з 01.10.2019 по 30.11.2019), 203,88 грн. 3% річних (за період з 16.09.2019 по 24.12.2019).
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що позивач 3 - Регіональне відділення Фонду державного майна України про Полтавській та Сумській областях та балансоутримувач Концерн «Військторгсервіс» не виконали п. 4.3.2. Договору та не надали йому при укладенні договору зразок належно оформленого платіжного доручення з зазначенням реквізитів для сплати коштів за Договором. Крім того, відповідач зазначає, що ним не отримувались акти наданих послуг, копії яких додано до позовної заяви та претензія №07/94-п від 10.05.2019 року. Також, відповідач посилається на те, що доданий до позовної заяви Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю оформлено неналежним чином та не підписаний з боку відповідача, а тому, у нього відсутній обов'язок з відшкодування земельного податку.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою, укладений між сторонам правочин є договором оренди державного нерухомого майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підпунктом 4.3.12. п 4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Впродовж 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, в т.ч. плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю та (або) самостійно укласти Договори на оплату послуг з підприємствами - постачальниками комунальних послуг.
Таким чином, відповідним пунктом Договору визначено, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Впродовж 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, в т.ч. плати податку на землю
Зобов'язання із сплати плати за землю виникають у орендаря, яким є відповідач, і, в залежності від фактично понесених витрат, підлягають відшкодуванню орендарем, що має бути врегульовано відповідним укладеним між орендарем та балансоутримувачем Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Слід зазначити, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ст. 641 ЦК України).
Статтею 181 ГК України в свою чергу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
В якості доказу надсилання відповідачу пропозиції укласти Договір про відшкодування витрат балансоутримувача га утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг, позивачем 3 подано опис вкладення у цінний лист.
Так, до матеріалів справи додано примірник Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та надання комунальних послуг, який підписано з боку балансоутримувача - Концерну «Військторгсервіс», в якому має бути визначено розмір, порядок та строки відшкодування. Однак, всупереч умовам Договору оренди №12/18-Н 26Д/2018 від 09.02.2018 року договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна не укладено. Судом встановлено, що позивачем 2 на адресу відповідача надсилався примірник договору про відшкодування витрат, однак такий лист повернуто з зазначенням причини «за закінченням встановленого терміну зберігання», що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією конверту №0315114573117, які додано до матеріалів справи. Внаслідок ухилення відповідача від передбаченого Договором оренди №12/18-Н 26Д/2018 від 09.02.2018 року збовязання укласти договір про відшкодування витрат по сплаті земельного податку, позивачем 2 - Концерном «Військторгсервіс» було понесено збитки у зв'язку із сплатою земельного податку, що підтверджується копіями долучених до позовної заяви платіжних доручень.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що за умовами Договору на відповідача покладено обов'язок укласти з балансоутримувачем - Концерном «Військторгсервіс» Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду нерухомого майна та самостійно укласти договори про оплату послуг з підприємствами - постачальниками послуг.
Позивачем 2 надано докази звернення до відповідача з вимогами про укладення договору про відшкодування інших витрат, у тому числі, понесених на сплату земельного податку, в якому зафіксовано порядок здійснення оплати, який сплачується підприємством-балансоутримувачем і підлягає відшкодуванню орендарем.
Натомість, у процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по відшкодуванню земельного податку, передбачених пп. 4.3.12 п. 4.3 Договору, та не спростовано ухилення від укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримуваача.
Стосовно заперечень відповідача щодо обов'язку сплати ПДВ слід зазначити наступне.
Умовами п. 3.1 Договору передбачено, що нарахування та сплата ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.
Згідно п. 196.1.15 ст. 196 ПК України, не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету;
Податок на додану вартість - непрямий податок, платником якого є особа, яка надає послуги (орендодавець), фактично тягар сплати покладається на орендаря, оскільки ПДВ включається до ціни послуги (нараховується на орендну плату), а тому має сплачуватися разом з орендною платою.
Оскільки, за Договором оренди №12/18-н 26Д/2018 від 09.02.2018 року відповідачу передано нерухоме майно, що не є цілісним майновим комплексом, підстави для звільнення від оподаткування операцій з його оренди відсутні, а тому, вони підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Враховуючи, що Регіональне відділення фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях платником ПДВ не зареєстроване, то платником податку на додану вартість на всю суму орендної плати, в тому числі на 70 %, що перераховується до Державного бюджету є балансоутримувач, тобто Концерн «Військторгсервіс».
Таким чином, оскільки, за умовами Договору відповідач самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати, то на рахунок балансоутримувача спрямовується належні 30% та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати.
У зв'язку з наведеним, а також на підставі роз'яснення Державної податкової адміністрації України № 6514/7/16-1201 від 12.05.2000 «Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна» встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань підприємство, нерухоме майно якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, відповідно до вимог наказу ДПА України від 31.05.97 №165 виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума податку на додану вартість, яка становить 20 відсотків бази оподаткування, яка визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики (786-95-п), та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунка в рахунок оплати за користування майном включає суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
У зв'язку з тим, що за вказівками Фонду державного майна України орендар самостійно направляє визначені п. 17 Методики частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно, то таке підприємство оформляє платіжні документи окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням податку на додану вартість та окремо на суму податку на додану вартість, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача піддягає стягненню 62019,17 грн. компенсації податку на додану вартість.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70 відсотків орендної плати - до державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів державного казначейства; 30 відсотків орендної плати - балансоутримувачу.
Судом встановлено, що позивач 2 та 3 свої зобов'язання за Договором виконали належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно, про що складено відповідний акт, однак, відповідачем взяті на себе обов'язки зі сплати орендних платежів виконано частково.
Так, відповідачем подано клопотання б/н від 28.02.2019 року про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №240 від 28.02.2020 року про сплату 135004,79 грн. за Договором за період з 01.02.2018 р. по 01.12.2019 р.
На виконання вимог ухвали суду від 09.06.2020 року прокурором надано пояснення в яких повідомлено, що згідно платіжного доручення №240 від 28.02.2020 року відповідачем перераховано позивачу 2 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по орендній платі у розмірі 135004,79 грн., які зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача з орендної плати за період з серпня 2018 по вересень 2019 (частково). Також, частково погашено заборгованість шляхом перерахування Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 30% гарантійного внеску у розмірі 35037,38 грн. згідно платіжного доручення №46 від 27.02.2018 року. Враховуючи зазначене, прокурор повідомляє, що станом на 03.07.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем 2 - Концерном «Військторгсервіс» становить 207576,22 грн. та складається з 125196,40 грн. - заборгованості з відшкодування земельного податку за період з 09.02.2018 по 30.04.2019; 17630,73 грн. - заборгованості з орендної плати за період з жовтня (частково) по грудень 2019; 62019,17 грн. - заборгованості з відшкодування ПДВ із 70% орендної плати; 2080,32 грн. - пеня; 276,58 грн. - інфляційні втрати; 373,02 грн. - 3% річних. Прокурор з урахуванням викладених обставин, просить в частині стягнення коштів у розмірі 135004,79 грн. закрити провадження у справі у зв'язку із добровільним відшкодуванням відповідачем заборгованості, а в частині стягнення 42711,11 грн. позов залишити без розгляду у зв'язку із помилковим розрахунком заборгованості.
Факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди №12/18-Н (26Д/2018) від 09.02.2018 року судом встановлено та по суті відповідачем не спростовано. В процесі розгляду справи відповідачем частково погашено заборгованість на суму 135004,79 грн. Однак, станом на день прийняття рішення доказів сплати решти заборгованості з орендної плати та інших платежів матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного та встановлення судом наявності заборгованості відповідача з орендної плати та інших платежів перед позивачем, позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Концерну «Військторгсервіс», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про стягнення 125196,40 грн. - заборгованості з відшкодування земельного податку, 17630,73 грн. - заборгованості з орендної плати, 62019,17 грн. - заборгованості з відшкодування ПДВ із 70% орендної плати є обгрнутованими та підлягають задоволенню.
Крім того, станом на день прийняття рішення у справі, частина боргу у сумі 135004,79 грн. погашена відповідачем, що також не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 135004,79 грн. основного боргу, сплаченого під час розгляду справи, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Також, крім стягнення основного боргу, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати орендних платежів, прокурор просить суд стягнути з відповідача 2080,32 грн. - пені (за період з 16.09.2019 по 24.12.2019), 276,58 грн. - інфляційних втрат та 373,02 грн. - 3% річних, згідно виконаного позивачем 2 розрахунку.
Так, пунктом 3.5. Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Перевіривши розрахунок пені, наданий прокурором, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, а отже, вимоги про стягнення пені у розмірі 2080,32 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що згідно заяви про збільшення позовних вимог позивачем 2 нараховано 101,94 грн. інфляційних втрат (за період з 01.10.2019 по 30.11.2019 на суму 11317,95 грн. у розмірі 90,54 грн.; за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 на суму 11397,18 грн. у розмірі 11,40 грн.) та 203,88 грн. 3% річних (за загальний період з 19.06.2019 по 24.12.2019).
Нараховані в подальшому, внаслідок ухилення відповідача від виконання зобов'язань за Договором, за період з 16.02.2020 р. по 03.07.2020 р. 3% річних у розмірі 276,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 373,02 грн., розрахунок яких міститься в поясненнях позивача 2 б/н від 03.07.2020 року (вх. №13738/20 від 06.07.2020 року), задоволенню не підлягають, оскільки, відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Розрахунок збільшених 3% річних та інфляційних втрат наведено в поясненнях позивача та прокурора, які за своє суттю не є заявами про збільшення розміру позовних вимог, а тому, не враховуються судом.
Перевіривши наданий позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача є більшим, однак, позивачем розмір інфляційних втрат визначено у сумі 101,94 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 203,88 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення 42711,11 грн., оскільки прокурором не надано обґрунтованого розрахунку суми боргу у зазначеній сумі.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
В частині позовних вимог про стягнення 42711,11 грн., які залишено судом без розгляду, витрати зі сплати судового збору, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», покладаються на прокуратуру.
В частині позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, які розглянуті судом по суті та визнані судом обґрунтованими, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Так, прокурором, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено позовні вимоги на суму 403366,33 грн. В частині позовних вимог про стягнення 42711,11 грн. позов залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 226 ГПК України. Отже, судовий збір з заявлених вимог у сумі 360655,22 грн. (403366,33-42711,11 грн. = 360655,22 грн.) складає 5409,83 грн., який покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України, в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України 2) Концерну «Військторгсервіс» 3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 ) на користь Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код 33689922) 17630 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 73 коп. заборгованості з орендної плати, 125196 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 40 коп. заборгованості з відшкодування земельного податку, 62019 (шістдесят дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 17 коп. заборгованості з відшкодування ПДВ, 2080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 32 коп. пені, 203 (двісті три) грн. 88 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 94 коп. інфляційних втрат.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Паскевича Артема Едуардовича ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 ) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код 38347014) 3108 (три тисячі сто вісім) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В частині стягнення 135004,79 грн. закрити провадження.
5.В частині стягнення 42711,11 грн. позов залишити без розгляду.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 21.07.2020 року.
Суддя Д.Г. Заєць