ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2020Справа № 910/6527/20
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6527/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 35040,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 35040,00 грн. штрафу за прострочення терміну доставки вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем терміну доставки вантажу за залізничними накладними №№40912016, 41226358, 41292251, 41308263 в зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 35040,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
11.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає факт порушення термінів доставки вантажу та правильність розрахунку штрафу, в той же час просить зменшити розмір штрафу до 5% від суми позову, з огляду на відсутність негативних наслідків для позивача та не завдання останньому збитків таким порушенням, в той час як регіональна філія «Донецька залізниця», яка є структурним підрозділом відповідача, знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнює можливість вчасного перевезення вантажів, а проведення АТО у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинуло на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».
17.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу, оскільки розмір штрафу, передбачений Статутом залізниць України, жодним чином не ставиться в залежність від наявності та розміру збитків, до того ж позивач зауважує на тому, що після початку ведення бойових дій на території м. Авдіївка, йому довелося зіткнутися з відсутністю половини замовлень на продукцію, що спричинило зупинку ряду основних цехів і до теперішнього часу позивач зазнає гостру нестачу сировини для виробництва продукції, що може призвести до повної зупинку підприємства.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -
У період з 02.01.2020 по 14.01.2020 за залізничними накладними №№40912016, 41226358, 41292251, 41308263 залізницею було прийнято від вантажовідправника для перевезення вантаж у залізничних вагонах (станція відправлення Чорноморськ-Порт-експорт, станція призначення Авдіївка, відправник - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", одержувач - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», відстань перевезення вантажу 937 км).
Однак відповідач, як зазначає позивач, порушив передбачені у п. 41 Статуту залізниць України та Правилах обчислення термінів доставки вантажів строки доставки вантажу за вказаними накладними, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 35040,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).
У відповідності до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
При цьому, пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі долучених залізничних накладних №40912016 від 02.01.2020, №41226358 від 11.01.2020, №41292251 від 13.01.2020 та №41308263 від 14.01.2020 відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами, однак позивачем вказується на порушення встановлених строків доставки вантажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Положеннями п. 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Так, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок (підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України)).
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
При цьому, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні (інформаційний лист ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.12).
Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як встановлено судом, з 02.01.2020 по 14.01.2020 за залізничними накладними №№40912016, 41226358, 41292251, 41308263 залізницею було прийнято до перевезення вантаж у залізничних вагонах (станція відправлення Чорноморськ-Порт-експорт, станція призначення Авдіївка, відправник - Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", одержувач - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», відстань перевезення вантажу 937 км).
Вказані вагони прибули на станцію призначення 12.01.2020 за залізничною накладною №40912016; 27.01.2020 за залізничною накладною №41226358 та 24.01.2020 за залізничними накладними №41292251; №41308263, що підтверджується інформацією, зазначеною у вказаних залізничних накладних.
Таким чином, враховуючи відстань перевезення 937 км, правила щодо розрахунку термінів доставки вантажу, встановлених у Правилах обчислення термінів доставки вантажів (1 доба за 200 км) та умови п. 2.4 вказаних Правил, залізницею було прострочено доставку вантажу, а саме: за залізничними накладними №40912016 від 02.01.2020 та №41308263 від 14.01.2020 на 3 доби, за залізничною накладною №41226358 від 11.01.2020 на 9 діб та за залізничною накладною №41292251 від 13.01.2020 на 4 доби.
Отже, залізниця повинна сплатити одержувачу штраф за несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними №№40912016, 41308263 у розмірі 20 відсотків провізної плати та за залізничними накладними №№41226358, 41292251 у розмірі 30 відсотків провізної плати.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми штрафу, суд приходить до висновку, що сума штрафу, нарахованого на підставі ст. 116 Статуту за наслідками перевезення вантажу з перевищенням нормативних строків перевезення, становить 35040,00 грн, а саме: за залізничними накладними №40912016 та №41308263 - 14016,00 грн (11680,00 (вартість перевезення за накладною №40912016)*20 (розмір штрафу) = 2336,00 грн.; 58400,00 грн (вартість перевезення за накладною №41308263 )*20 (розмір штрафу) = 11680,00 грн) та за залізничними накладними №41226358, №41292251 - 21024,00 грн (11680,00 грн (вартість перевезення за накладною №41226358)*30 (розмір штрафу) = 3504,00 грн.; 58400,00 грн (вартість перевезення за накладною №41292251)*30 (розмір штрафу) = 17520,00 грн), що загалом складає 35040,00 грн.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу за умови пред'явлення накладної.
Відтак, з огляду на те що факт порушення відповідачем термінів доставки вантажу підтверджується матеріалами справи і докази відсутності вини відповідача у порушенні термінів відсутні, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з АТ "Українська залізниця" штрафу у розмірі 35040,00 грн.
В свою чергу відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафу до 5 % від суми позову з огляду на відсутність негативних наслідків для позивача та не завдання останньому збитків таким порушенням, в той час як позивача обслуговує регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» залізнична мережа якої знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнює транспортне сполучення. До того ж проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Як встановлено судом, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу; обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 5 % від заявленої суми, суд прийшов до висновку, що винятковість обставин, які призвели до порушення зобов'язання відповідачем не доведено.
Так, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а щодо доводів відповідача про ускладнення перевезень у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, то відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що порушення термінів доставки з боку останнього мало місце з поважних та незалежних від перевізника причин.
Відповідач не надав доказів, що затримка доставки вантажу виникла з причин, які не залежали від нього, а залежали від дій третіх осіб, як і не надав доказів того, що ним завчасно було повідомлено відправника чи отримувача вантажу про затримку доставки вантажу з метою вчинення певних дій, а також не надано доказів намагання уникнути або мінімізувати випадки порушення термінів доставки вантажу.
До того ж судом враховано, що згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Акціонерного товариства «Українська залізниця» за посиланням https://www.uz.gov.ua/about/investors/ та https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/518277/ чистий прибуток товариства у 2019 році склад 3,0 млрд гривень. При цьому дохід від реалізації продукції Укрзалізниці в порівнянні з попереднім періодом збільшився на 8,4% - до 90,4 млрд грн. Найбільша частка (91%) в структурі доходу від реалізації продукції - це доходи від перевезень вантажів та пасажирів, які у 2019 році склали 82,4 млрд грн. Отже, діяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця» в цілому є прибутковою.
Таким чином, суд, оцінивши в т.ч. з огляду на викладені критерії обставини даної справі та мотивування поданого відповідачем клопотання не вбачає правових підстав для його задоволення та зменшення заявленого до стягнення штрафу до 5% від заявленої суми.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст.76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем строків доставки вантажу, в той час як відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити штраф за порушення строків доставки вантажу.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини порушення відповідачем строків доставки вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ««Авдіївський коксохімічний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 35040,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код 00191075) штраф в розмірі 35040 (тридцять п'ять тисяч сорок) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.07.2020.
Суддя Т.В. Васильченко