ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
21.07.2020Справа № 910/10291/20
Суддя Селівон А.М., розглянувши
позовну заяву Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1) Київської міської ради
2) Центрального територіального управління капітального будівництва
про скасування рішень державного реєстратора, визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні майном
Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Центрального територіального управління капітального будівництва про:
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кравченка Н.П. від 12.04.2016 року, реєстраційний номер 899657980000, про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно від 12.04.2016 року за №29208361 на земельну ділянку площею 0,97 га за адресою: вул. Січових Стрільців (Артема), 59, м. Київ за кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, яким визначено власником Київську міську раду;
- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Верповської О.В. від 13.05.2016 року, індексний номер 29595148, яким зареєстровано іпотеку №14500250 на підставі договору іпотеки № 1693 (іпотекодавець ТОВ "Будінпроект", іпотекодержатель ТОВ "Фінансова компанія "Житло-Капітал");
- визнання право власності на земельну ділянку площею 0,97 га за адресою: вул. Січових Стрільців (Артема), 59, м. Київ за державою в особі Міністерства оборони України;
- відповідачам усунути перешкоди у здійснення права користування та розпорядження майном держави в особі Міністерства оборони України площею 0,97 га за адресою: вул. Січових Стрільців (Артема), 59, м. Київ.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави при здійсненні забудови земельної ділянки за адресою: вул. Січових Стрільців (Артема), 59, м. Київ, зокрема, шляхом укладення протиправних угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:165:0018) від 12.04.2016 року між Київською міською радою та Центральним територіальним управлінням капітального будівництва, договору від 01.10.2015 року між Центральним територіальним управлінням капітального будівництва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінпроект» про будівництво житлового комплексу по вул. Січових Стрільців (Артема), 59, м. Київ, а також внесення до Державного реєстру речових прав на підставі оспорюваних рішень державних реєстраторів записів реєстрацію права власності за відповідачем 1 та реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки, за наявності рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року № 5011-51/5456-2012 та за умови незаконної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (ч.4).
З наведених норм господарського процесуального законодавства, а також приписів Закону України "Про прокуратуру" випливає, що прокурор є процесуальним позивачем у справі - тобто особою, яка ініціює відкриття провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у випадках, коли це прямо дозволено законом.
При цьому відповідно до Закону України "Про прокуратуру" підставами представництва прокуратурою інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави та не здійснення або неналежне здійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та за відсутності такого органу.
В свою чергу інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.
Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та вирогідних доказів.
Суд також звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 р. по справі № 924/1237/17.
Окрім цього прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Як встановлено судом, військовий прокурор в позовній заяві визначив Міністерство оборони України як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте документального підтвердження того, що вказана особа неналежним чином здійснює свої повноваження, суду не надано.
Натомість прокурор зазначає, що Міністерством оборони України як органом, що здійснює оперативне управління закріпленим за ним майном, зокрема, ділянками, що відносяться до земель оборони, не вжито достатніх заходів для забезпечення ефективності їх використання та дотримання законодавства при здійсненні їх забудови, оскільки станом на сьогоднішній день з відповідною позовною заявою до суду міністерство не зверталось.
Поряд із цим судом встановлено, що листом № 16/8971 вих.19 від 04.12.2019 року військовий прокурор звернувся до Міністерства оборони України із запитом щодо здійснення забудови спірної земельної ділянки та з'ясування позиції останнього щодо розірвання договору на будівництво житлового комплексу.
У відповідь на вказаний лист Міністерство оборони України листом № 303/8/30/1425 від 18.12.2019 року повідомило що не є стороною зазначеного договору оренди земельної ділянки та угоди про його поновлення, а земельна ділянка не відноситься до земель оборони. Окрім цього зазначено про отримання від ТОВ "Будінпроект" 10 квартир на виконання договірних зобов'язань.
При цьому зі змісту наданих матеріалів не вбачається доказів повідомлення військовим прокурором Міністерства оборони України про намір звернення до господарського суду від його імені або зазначення про наявність порушення чинного законодавства, які можуть бути підставою для такого звернення.
Таким чином, з огляду на зазначені обставини та з урахуванням положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, суд дійшов висновку, що прокурор не надав належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність здійснення військовим прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до частини 3 вказаної статті Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 грн.
Слід зазначити, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Разом з цим позовною вимогою майнового характеру є вимога, яка підлягає вартісній оцінці. Крім того, вимога майнового характеру характеризується тим, що впливає на склад майна позивача в сторону збільшення (відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви та зазначалось судом вище, предметом даного позову є немайнові вимоги прокурора про скасування рішень державних реєстраторів та усунення перешкод у користуванні майном, оскільки вони не містять вартісних характеристик, а отже не підлягають вартісній оцінці, а також вимоги про визнання права власності на земельну ділянку.
Нормами статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
При цьому суд звертає увагу, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Зі змісту наданих прокурором позовних матеріалів судом встановлено, що згідно п. 2.2 угоди від 12.04.2016 року про поновлення договору оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить 36 571 705,74 грн.
Отже, оскільки у поданій позовній заяві прокурором окрім трьох немайнових вимог заявлено також вимоги, які оцінюються як вимоги майнового характеру, а саме про визнання права власності на земельну ділянку, судовий збір з якої визначається з урахуванням вартості майна як об'єкту набуття - тобто як вимог зі спору майнового характеру, прокурор має сплатити судовий збір в сумі 554 881,59 грн.(2102,00 грн.*3+36 571 705,74 грн.*1,5%)
Натомість, з поданих прокурором в якості доказів сплати судового збору копій платіжних доручень № 786 від 24.06.2020 року на суму 4771,60 грн. та № 787 від 24.06.2020 року на суму 5738,40 грн. вбачається, що прокурором за подання до суду вказаної позовної заяви сплачено лише 10510,00 грн. судового збору, тобто недоплата становить 544 371,59 грн.
Інших доказів сплати судового збору прокурором до позовної заяви не додано.
Також суд зазначає, що згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Натомість, при дослідженні судом матеріалів позовної заяви військового прокурора встановлено, що в якості доказів сплати судового збору останнім надано копії платіжних доручень № 786 від 24.06.2020 року на суму 4771,60 грн. та № 787 від 24.06.2020 року на суму 5738,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти копії платіжних доручень № 786 від 24.06.2020 року на суму 4771,60 грн. та № 787 від 24.06.2020 року на суму 5738,40 грн. як належні докази, що підтверджують сплату прокурором частини судового збору у встановленому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За наведених обставин, оскільки подана прокурором позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Суд звертає увагу прокурора, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Залишити позовну заяву Військового прокурора Київського гарнізону без руху.
2. Встановити Військовому прокурору Київського гарнізону строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити Військовому прокурору Київського гарнізону спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду документів, які підтверджують сплату судового збору у належному порядку та розмірі, відповідно до змісту заявлених позовних вимог;
- подання до суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність здійснення військовим прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України;
Надати суду докази направлення копій вказаних доказів відповідачам.
4. Ухвала набрала законної сили з моменту підписання 21.07.2020 року та оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Селівон