ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.07.2020Справа № 910/2430/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕНЕРДЖИ"
до Державного агентства резерву України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України
про стягнення 1161591,97 грн
Представники:
від позивача: Сабіна М.Г ОСОБА_1
від відповідача: Михайлець О.В.
від третьої особи: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення 1161591,97 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам договору купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/191з-2018 не відвантажив позивачу пшеницю нестандартну за показником "зернова домішка" 20,30% у кількості 350,96 тон, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути попередню оплату за недопоставлений товар у розмірі 1161591,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Енерджи" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати обґрунтування правових підстав позову, зокрема, визначити власне правову природу позовних вимог про стягнення коштів, обґрунтувати обставини щодо виникнення у позивача як покупця права стягнення коштів, які заявлено у позові, та саме моменту, з якого виникає таке право; надати належним чином засвідчені копії документів, ксерокопії яких долучені до позову; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
12.03.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, зважаючи на ціну позову, категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що матеріальні цінності (пшениця), щодо яких виник спір знаходилися на зберіганні у Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України відповідно до умов договору складського зберігання зерна № 31 від 06.12.2018, відтак, суд приходить до висновку, що в межах розгляду даної справи будуть досліджуватися обставини, що можуть вплинути на права і обов'язки Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України.
Так, враховуючи, що у даній справі будуть досліджуватися обставини, що можуть вплинути на права і обов'язки Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України, суд приходить до висновку щодо необхідності залучення до участі у справі вказаної особи, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 14.04.2020; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України.
08.04.2020 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Аналогічне за змістом клопотання 09.04.2020 було подане позивачем через відділ діловодства суду.
У підготовче засідання 14.04.2020 представники сторін та третьої особи не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.05.2020.
30.04.2020 електронною поштою до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення. Аналогічні за змістом пояснення, які було направлено за допомогою засобів поштового зв'язку 04.05.2020 надійшли через відділ діловодства суду.
У вказаних поясненнях третя особа зазначила, що причиною недовідвантаження пшениці у кількості 350,96 тон є те, що при проведенні замірів зерна пшениці державного резерву, яке знаходилось на зберіганні в ДП «Хлібна база №77» згідно з наказами №4-ГД від 24.04.2018 та № 180 від 20.06.2018 враховувалась натура пшениці 0,782-0,790, яка знаходилася внизу банок та мала більшу щільність, однак, у зв'язку з тривалим зберіганням зерна (з 2010-2011 років) та неоднорідною натурою зерна, при відвантаженні пшениці ТОВ «Агро Енерджи» середня фактична натура зерна склала 0,710-0,720, тому, за рахунок різниці у щільності шарів виникла різниця ваги пшениці.
04.05.2020 електронною поштою до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 12.05.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.06.2020.
13.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, указуючи на те, що відповідачем було виконано умови договору № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018, а саме передано по два примірника розпорядження (наряду) на відпуск матеріальних цінностей. Більше того, до позивача, як до переможця аукціону, відповідно до п. 25 Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1078 перейшли усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.
28.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на порушення відповідачем умов договору № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018, оскільки, визначеної даним договором кількості матеріальних цінностей на складі не виявилось, тому, позивач просить суд задовольнити вимоги про повернення 1 161 591,97 грн попередньої оплати.
У підготовче засідання 02.06.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.06.2020.
У підготовче засідання 16.06.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 16.06.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020.
У судове засідання 07.07.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в судове засідання не прибули.
Представник позивача подав клопотання про розподіл судових витрат та підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 07.07.2020, за відсутності представника третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 07.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників та дослідивши докази, суд
26.11.2018 між Державним агентством резерву України (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Енерджи» (покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/191з-2018 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає (відпускає) матеріальні цінності державного резерву, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко-склад» відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.
Найменування матеріальних цінностей: зерно, а саме: 1) 71,532 тон - пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 19,54% (рік закладення - 2010); 2) 1058,138 тон - пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 21,20 % (рік закладення - 2011); 3) 2677,260 тон - пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 20,30 % (рік закладення - 2011). Місце зберігання зазначених матеріальних цінностей: ДП «Хлібна база № 77» (67200, Одеська область, смт. Іванівка) (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість матеріальних цінностей, що реалізуються за договором, визначається за результатами проведеного аукціону та відповідно до Протоколу від 19.11.2018 № 265/зерно, лот № 334 та складає: пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 19,54% 197254,97 грн (без ПДВ) за 71,532 тони; пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 21,20 % 2918513,91 грн (без ПДВ) за 1058,138 тон; пшениця нестандартна за показником «зернова домішка» - 20,30 % 7384231,12 грн (без ПДВ) за 2677,60 тон. Загальна вартість матеріальних цінностей: 12600000,00 грн, у тому числі ПДВ 2100000,00 грн.
Протягом 62-х календарних днів з дати укладення договору покупець здійснює повну оплату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний у реквізитах договору (п. 3.2 Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву від 26.12.2018).
Відповідно до п. 3.3 Договору протягом 5-ти робочих днів з дати отримання коштів продавець передає покупцю (уповноваженому представнику покупця за довіреністю) два примірники розпорядження (нараду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей.
Покупець (уповноважений представник покупця за довіреністю), протягом 5-ти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання. Договір укладається з дати отримання розпорядження (наряду) (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору з моменту передачі розпорядження (наряду) продавцем покупцю, останнє несе всі подальші витрати, пов'язані зі зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 січня 2019 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву від 26.12.2018).
Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу передання відповідачем та отримання позивачем матеріальних цінностей, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.
Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 3.2 Договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1229700,00 грн (платіжне доручення №130 від 14.11.2018; призначення платежу: сплата гарантійного внеску за участь в аукціоні від 19.11.2018 по лоту № 334 (пшениця), без ПДВ); грошові кошти у розмірі 1654896,00 грн (платіжне доручення № 131 від 03.12.2018; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником «зернова домішка-21,20%» (500 т), в т.ч. ПДВ 20% 275816,00 грн); грошові кошти у розмірі 3309756,00 грн (платіжне доручення № 138 від 07.12.2018; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником «зернова домішка-20,30%» (1000 т), в т.ч. ПДВ 20% 551626,00 грн); грошові кошти у розмірі 1654896,00 грн (платіжне доручення № 9 від 18.01.2019; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником «зернова домішка-21,20%» (500 т), в т.ч. ПДВ 20% 275816,00 грн); грошові кошти у розмірі 3540000,00 грн (платіжне доручення № 14 від 25.01.2019; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником в т.ч. ПДВ 20% 590000,00 грн); грошові кошти у розмірі 600000,00 грн (платіжне доручення № 15 від 25.01.2019; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником в т.ч. ПДВ 20% 100000,00 грн); грошові кошти у розмірі 610752,00 грн (платіжне доручення № 16 від 25.01.2019; призначення платежу: оплата згідно з договором № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 за пшеницю нестандартну за показником в т.ч. ПДВ 20% 101792,00 грн).
У свою чергу, відповідачем на виконання п. 3.3 Договору передано позивачу розпорядження (наряди) № 0.64/75 від 06.12.2018 на відпуск (відвантаження) 500,000 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» - 21,20%, № 0.64/76 від 11.12.2018 на відпуск (відвантаження) 1000,000 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» - 20,30%, № 0.64/10 від 29.01.2019 на відпуск (відвантаження) 71,532 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» - 19,54%; 58,138 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» - 21,20%; 1677,260 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» - 20,30% (факт отримання зазначених розпоряджень (нарядів) позивачем не заперечується).
Також, позивачем відповідно до умов п.3.5 Договору, 06.12.2018 укладено з Державним підприємством «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України (Зерновий склад) Договір № 31 складського зберігання зерна (Договір № 31).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору № 31 поклажодавець (ТОВ «Агро Енерджи») зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором. Найменування, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю відповідно до цього договору.
Зерно передається на зберігання поклажодавцем і приймається зерновим складом на складі за адресою: Одеська обл., смт. Іванівка, ДП «Хлібна база №77» Держрезерву України. Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою, визначає його якість, при необхідності проводить доробку та сушку зерна. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно наступної доби після прийняття зерна на зберігання (п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору №31).
Відповідно до п. 8.1 Договору № 31 складського зберігання зерна, строк зберігання зерна встановлено до 01.06.2019.
Дослідивши зміст Договору № 31 складського зберігання зерна, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензіями № 01/08-01 від 01.08.2019, № б/н від 17.09.2019 та № б/н від 03.10.2019, у яких зазначав, що фактично Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Енерджи» на підставі розпоряджень (нарядів) № 0.64/75 від 06.12.2018, № 0.64/76 від 11.12.2018 та № 0.64/10 від 29.01.2019 на 3806,930 тон пшениці Державним підприємством «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України було відвантажено 3455,97 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка», тому, враховуючи недоотримання 350,96 тон зерна, позивач просив відповідача повернути суму грошових коштів у розмірі 1161591,97 грн.
У свою чергу, Державне агентство резерву України у відповіді на претензії позивача зазначило, що відповідно до актів на виконання нарядів, зерно було відпущене в повному обсязі, а саме 3806,93 тон, тому, претензійні вимоги ТОВ «Агро Енерджи» щодо повернення надміру сплачених коштів за недоотримані 350,96 тон зерна пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» на загальну суму 1161591,97 грн не можуть бути задоволені.
Також, у матеріалах справи міститься копія листа Державного підприємства «Хлібна база №77» Державного агентства резерву України № 79 від 15.06.2019, у якому зазначено, що причиною недовідвантаження пшениці у кількості 350,96 тон є те, що при проведенні замірів зерна пшениці державного резерву, яке знаходилось на зберіганні в ДП «Хлібна база №77» згідно з наказами №4-ГД від 24.04.2018 та № 180 від 20.06.2018 враховувалась натура пшениці 0,782-0,790, яка знаходилася внизу банок та мала більшу щільність, однак, у зв'язку з тривалим зберіганням зерна (з 2010-2011 років) та неоднорідною натурою зерна, при відвантаженні пшениці ТОВ «Агро Енерджи» середня фактична натура зерна склала 0,710-0,720, тому, за рахунок різниці у щільності шарів виникла різниця ваги пшениці у кількості 350,96 тон.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним в повному обсязі виконано вимоги Договору купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/191з-2018 від 26.11.2018 та здійснено оплату вартості матеріальних цінностей у визначеному розмірі, а саме 12600000,00 грн. Однак, відповідач порушив умови вказаного договору та не відвантажив позивачу 350,96 тон пшениці нестандартної за показником «зернова домішка» 20,30% на суму 1161591,97 грн.
Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії з вимогою повернути 1161591,97 грн попередньої оплати, однак, у відповіді на претензії відповідач зазначав, що ним у повному обсязі виконано умови договору, тому вимоги, викладені в претензії задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1161591,97 грн як суму попередньої оплати за договором № Юр-2в/191з-2018.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом, 26.11.2018 між Державним агентством резерву України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Енерджи» укладено Договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/191з-2018, відповідно до якого продавець продає (відпускає) матеріальні цінності державного резерву, а покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко-склад» відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що відпуском матеріальних цінностей з державного резерву є реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом було встановлено, що позивачем на виконання п. 3.2 Договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 12600000,00 грн.
Тобто, з аналізу обставин, на які посилається позивач, заявляючи позовні вимоги, вбачається, що в межах даної справи підлягає з'ясуванню факт виконання чи невиконання продавцем (відповідачем) обов'язку щодо передачі товару покупцеві (позивачу) у тому обсязі, який узгоджено сторонами Договору.
Так, положеннями чинного законодавства (ст. 664 Цивільного кодексу України) передбачено, що такий обов'язок вважається виконаним або у момент безпосереднього вручення товару покупцеві, або у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, або в інший момент, встановлений договором купівлі-продажу.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що покупець (уповноважений представник покупця за довіреністю), протягом 5-ти робочих днів після отримання розпорядження (наряду) повинен прибути до організації (підприємства) - зберігача матеріальних цінностей державного резерву та отримати матеріальні цінності, що вказані у розпорядженні (наряді), або укласти договір про їх відповідальне зберігання. Договір укладається з дати отримання розпорядження (наряду).
З наведеного вбачається, що даним Договором визначено можливість покупця як безпосереднього отримання матеріальних цінностей, що вказані у розпорядженні (наряді) протягом 5-ти робочих днів після отримання такого розпорядження (наряду), так і розпорядження матеріальними цінностями, визначеними в розпорядженні (наряді) шляхом укладення договору про їх відповідальне зберігання.
Також, умовами Договору (п. 1.1) передбачено, що покупець купує матеріальні цінності державного резерву на умовах EXW «Франко-склад» відповідно до ІНКОТЕРМС-2010, тобто, продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (у даному випадку на складі). Усі ризики випадкового псування чи загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.
Щодо доводів відповідача, що він виконав обов'язок з передачі матеріальних цінностей, оскільки надав наряди, суд зазначає, що самі по собі наряди не свідчать про виконання обов'язку з поставки (передання товару покупцеві), оскільки, такі наряди є документами на отримання матеріальних цінностей, однак не є тими первинними доказами, які підтверджують власне факт передачі майна.
Судом було встановлено, що 06.12.2018 позивачем укладено з Державним підприємством «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України Договір № 31 складського зберігання зерна, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого поклажодавець (ТОВ «Агро Енерджи») зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Положеннями статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи (ч. 7 ст. 24 статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).
Статтею 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено обов'язок зернових складів за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» визначено виключний перелік складських документів, що можуть підтвердити права власника зерна: «Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію затвердженої Кабінетом Міністрів України форми».
Так, при укладанні договорів складського зберігання зерна у зернових складах власники зерна мають отримати складські документи, які підтверджують права власника щодо переданих матеріальних цінностей та визначають кількісні та якісні характеристики переданих матеріальних цінностей.
З аналізу умов, передбачених договором зберігання вбачається, що найменування, кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються зерновим складом поклажодавцю.
Однак, позивачем не надано будь-яких складських документів, виданих йому за договором зберігання зерна, з яких суд міг би встановити, який об'єм, якість зерна тощо передано зерновому складу. Разом з тим, доводи позивача, викладені у позові зводяться до передачі зерна, визначеного розпорядженнями (нарядами) за Договором купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2в/191з-2018 на зберігання зерновому складу. Так, на аркушах 2, 3 заяви про усунення недоліків позовної заяви № б/н від 06.03.2020, яка 12.03.2020 надійшла до суду, позивачем зазначено: «відповідачем видані наряди №№ 0.64/75 від 06.12.2018, 0.64/76 від 11.12.2018, 0.64/10 від 21.01.2019 на відвантаження ТОВ «Агро Енерджи» матеріальних цінностей - пшениці нестандартної в загальній кількості 3806,93 тон. 06.12.2018 між ТОВ «Агро Енерджи» та Державним підприємством «Хлібна база № 77» Державного агентства резерву України укладено Договір № 31 складського зберігання вказаних матеріальних цінностей».
Відтак, враховуючи висновки суду щодо альтернативної можливості виконання продавцем свого обов'язку з поставки за Договором (як безпосереднього отримання зерна, так і розпорядження зерном, шляхом укладення договору зберігання), суд доходить висновку про те, що позивач, отримавши наряди № 0.64/75 від 06.12.2018, № 0.64/76 від 11.12.2018, № 0.64/10 від 29.01.2019 реалізував право щодо розпорядження матеріальними цінностями шляхом укладення договору про їх відповідальне зберігання.
Разом з тим, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів (зокрема, складських документів), з яких суд міг би встановити, який об'єм, якість зерна тощо передано зерновому складу, у суду відсутні підстави вважати обов'язок відповідача за договором щодо поставки не виконаним належним чином.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.07.2020
Суддя Ю.В. Картавцева