номер провадження справи 5/59/20
15.07.2020 Справа № 908/937/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, код ЄДРПОУ 08680106)
про стягнення 7 692,80 грн.
Без участі представників сторін
09.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” про стягнення 7 692,80 грн., у тому числі 4 360,83 грн. пені, 3 % річних у розмірі 697,46 грн. та інфляційні витрати на суму 2 634,51 грн.
09.04.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/937/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/937/20 по суті до 23.06.2020, розгляд справи по суті призначено з 20.05.2020. Розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою від 15.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.07.2020 без виклику (повідомлення) сторін. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Станом на 15.07.2020 документи запропоновані ухвалами від 13.04.2020 та 20.05.2020 від позивача до суду не надійшли.
У судовому засіданні 15.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 41 875,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, в порушення умов договору відповідач розрахувався за отриманий газ несвоєчасно. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, АТ “НАК “Нафтогаз України” на підставі ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162, 164, 171 ГПК України, ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України нараховано відповідачу пеню за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 включно у розмірі 4 360,83 грн., 3 % річних за період з 26.01.2017 по 03.09.2017 включно на суму 697,46 грн. та інфляційні витрати за період з березня по серпень 2017 включно у розмірі 2 634,51 грн. Просить суд позов задовольнити.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2020 відповідачем отримано ухвалу суду від 13.04.2020 про відкриття провадження у справі № 908/937/20. Станом на 15.07.2020 запропонованих ухвалами від 13.04.2020, 20.05.2020 та 15.06.2020 документів від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд
29.11.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)” (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 листопада 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 24,7 тис. куб. метрів.
Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2. цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.
Ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором з 01.11.2016 року становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн. (п. 5.2. Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим (абз. 1 п. 6.2. договору).
У пунктів 8.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Згідно п. 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.11.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами № 1 від 22.11.2016, № 2 від 30.12.2016 та № 3 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 неодноразово змінювався п. 5.2. договору в частині визначення ціна за 1000 куб.м. газу, перегляд та коригування планового обсягу природного газу, порядок та умови передачі природного газу. Додатковою угодою № 2 від 30.12.2016 викладено п. 5.2. договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором з 23.12.2016 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.
Додатковою угодою № 4 від 28.02.2017 до договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016, Державне підприємство “Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України (№99)” було перейменовано у Державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, яке є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства “Підприємство Біленківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України (№99)”.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ за період з грудня 2016 по січень 2017 включно на загальну суму 41 875,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 26-27).
В порушення умов п. 6.1. договору, відповідач здійснив оплату за отриманий газ несвоєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою/особовим рахунком за 04.09.2017 та операціями по договору № 5313/1617-БО-13 (а.с. 29-30).
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 в частині своєчасної оплати за отриманий газ, керуючись ст. 611, 625, 712 ЦК України, ст. 230 ГК України та п. 8.2. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 включно у розмірі 4 360,83 грн., 3 % річних за період з 26.01.2017 по 03.09.2017 включно на суму 697,46 грн. та інфляційні витрати за період з березня по серпень 2017 включно у розмірі 2 634,51 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/937/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 41 875,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 18 575,33 грн. та від 31.01.2017 на суму 23 300,54 грн., які є узгодженими, мають підписи уповноважених представників сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
В матеріалах справи містяться операції по Договору № 5313/1617-БО-13 за період з 31.01.2017 по 04.09.2017, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями по договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016, але з порушенням строків встановлених договором, в підтвердження чого позивачем надано виписку/особовий рахунок за 04.09.2017 (а.с. 30).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за період грудень 2016 - січень 2017 включно за договором постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 підтверджено матеріалами справи.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за загальний період з 26.01.2017 по 03.09.2017 включно на суму 697,46 грн. та інфляційних витрат за період з березня по серпень 2017 включно у розмірі 2 634,51 грн. заявлено позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягнення 3% річних за період з 26.01.2017 по 03.09.2017 включно на суму 697,46 грн. та інфляційні витрати за період з березня по серпень 2017 включно у розмірі 2 634,51 грн.
Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4 360,83 грн. за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 включно.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач заявлену пеню обґрунтовує п. 8.2 Договору, який передбачає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За невиконання грошових зобов'язання за договором постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 4 360,83 грн. за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 включно, яка розрахована, з урахуванням часткових оплат та у розмірі, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, виконано вірно та підлягає задоволенню судом.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано. Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Інші доводи та аргументи відповідача судом до уваги не приймаються в силу вищевикладеного.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню за період з 26.01.2017 по 25.07.2017 включно у розмірі 4 360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн. 83 коп., 3 % річних за період з 26.01.2017 по 03.09.2017 включно на суму 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 46 коп., інфляційні витрати за період з березня по серпень 2017 включно у розмірі 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 51 коп. за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу № 5313/1617-БО-13 від 29.11.2016 та судовий збір на суму 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.07.2020.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.