Рішення від 16.07.2020 по справі 904/4/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020м. ДніпроСправа № 904/4/20

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Кондор", м. Благовіщенське Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 351 575,00грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

Від позивача: Терновенко Р.М., адвокат, діє на підставі посвідчення №409 видане 12.04.2019 Радою адвокатів Кіровоградської області

Від відповідача: не з'явився

СУТЬСПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Кондор" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф" заборгованість у розмірі 351 575,00 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 245 000,00 грн.;

- пеня у розмірі 89 425,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 17 150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 03/08/2017 від 03 серпня 2017 року в частині повної та своєчасної поставки товару. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 15.08.2017 по 12.12.2019 у сумі 17 150,00 грн.

На підставі пункту 6.1 договору позивач нарахував пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 89 425,00 грн. за загальний період з 15.08.2017 по 12.12.2019.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що між сторонами не відбулося підписання договору, як єдиного документу (відзив відповідача в матеріалах справи, а.с.96-97, т1). Відповідач має сумніви щодо справжності Специфікації № 1 до договору № 03/08/2017 від 03.08.2017, листа вих. № 30/01-7 від 30.01.2019 та листа вих. № 21-10-54 від 21.10.2019. Претензію № 1 про не виконання договору купівлі-продажу № 03/08/2017 вих. № 163 від 18.10.2019 не отримував, а доказів її відправлення позивачем не надано. У відповідача відсутня можливість визначити дату виконання усного зобов'язання за рахунком-фактурою № 1 від 03.08.2017 відповідно до ст. 530 ЦК України та відповідно, визначити суму відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України. Товариство працює на ринку більше семи років, має свою позитивну історію, готове продовжувати співпрацю з СФГ "Кондор" та укласти мирову угоду на повернення отриманих ним 245 000,00грн, або поставити позивачу на цю суму необхідний товар.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не заперечує проти стягнення суми 7000,00грн. Решту вимог, у сумі 35 157,5грн., вважає такою, що не відповідає вимогам п.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

10.07.2020 на електронну адресу суду надійшла заява про застосування позовної давності до вимоги позивача щодо сплати пені у сумі 89 425,00грн. та письмові пояснення на позов. Відповідач обґрунтовує заяву про застосування позовної давності тим, що строк позовної давності по нарахуванню пені сплинув у 2018 році, оскільки договір було укладено до 31.12.2017. Сплив позовної давності відповідно до ч.3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові. В письмових поясненнях відповідач заперечує проти нарахування трьох відсотків річних, вважає, що повернення попередньої оплати за договором не є грошовим зобов'язанням у розумінні ЦК України.

З урахуванням викладеного, відповідач визнає позовні вимоги лише в частині стягнення суми 245000,00грн., щодо решти заявлених вимог відповідач просить відмовити.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2020 справу №904/4/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2020. З 03.02.2020 підготовче засідання відкладено на 02.03.2020.

02 березня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф" до господарського суду надійшло клопотання (10553/20 від 02.03.2020) про витребування у позивача оригіналів: специфікації № 1 до договору № 03/08/2017 від 03.08.2017; листа вих. № 30/01-7 від 30.01.2019; лист за вих. №21-10-54 від 21.10.2019; скріншоти доказів отримання цих документів та оригінали доказів направлення поштою претензії №1 про не виконання договору купівлі-продажу № 03/08/2017 вих. № 163 від 18.10.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2020 клопотання про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 02.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 18.03.2020.

18 березня 2020 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване встановленням карантину на території України. Також відповідачем направлено на адресу суду проект мирової угоди.

З 18.03.2020 підготовче засідання відкладено на 22.04.2020.

Підготовче засідання, призначене на 22.04.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення наступного підготовчого засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки.

Ухвалою суду від 03.06.2020 призначено підготовче засідання у справі на 22 червня 2020 року в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті №3-409; доручено проведення відеоконференції Ульяновському районному суду Кіровоградської області (26400, м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 70).

Ухвалою суду від 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 02.07.2020.

У судовому засіданні 02.07.2020 суд оголосив перерву в судове засідання на 16 липня 2020 року, про що постановлено ухвалу, не виходячи у нарадчу кімнату та без оформлення її окремим документом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 233 ГПК України, вказана ухвала занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 16.07.2020 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

3 серпня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотріумф", як продавцем, та Селянським (фермерським) господарством "Кондор", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №03/08/2017, відповідно до умов якого (п.1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти товар згідно із Специфікацією та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Договір укладено сторонами шляхом обміну факсограмами.

Ціна товару вказується у Специфікаціях, і може бути змінена тільки за письмовим погодженням сторін. Загальна вартість товару по договору визначається в Специфікаціях (п.п.2.1.-2.2. договору).

Згідно п.3.1. договору поставка (приймання-передача) товару здійснюється партіями на умовах, вказаних окремо для кожної Специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору.

Датою поставки та датою переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі та /або видаткової накладної на товар (п.3.2. договору).

Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у наступному порядку:

- 100% передплата на підставі рахунку продавця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок (п.4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору встановлено термін поставки товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків за поставлений товар до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.9.4. договору).

На виконання цього договору, відповідачем було виставлено рахунок на оплату від 03.08.2017 №1 на суму 245000,00грн., який відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення від 09.08.2017 №2871 було оплачено позивачем у розмірі 245000,00грн. (а.с.28).

Платіжне доручення містить призначення платежу: за ємність 73куб.м. згідно рах.№1 від 03.08.2017 в тому числі ПДВ.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф" №30/01-7 від 30.01.2019 на адресу позивача, Товариство повідомляло про відвантаження товару, а саме ємність 73 м.куб, у кількості 2 одиниці, за договором №02/08/2017 від 03.08.2017 у строк до 20.02.2019 (а.с. 29).

Листом за вих. №21/10-54 від 21.10.2019 відповідач повідомив позивача про те, що гарантує провести відвантаження товару, а саме ємність 73 м.куб, у кількості 2 одиниці, за договором №02/08/2017 від 03.08.2017 у строк до 22.11.2019 або повернути грошові кошти (а.с.32).

Проте, відповідачем не виконано своє зобов'язання щодо поставки товару.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про повернення коштів від 18.10.2019 №163 (а.с.30), просив у місячний термін з дня її отримання повернути кошти в загальній сумі 245000,00грн.

Вимога про повернення суми передоплати вартості товару за непоставлений товар направлена на адресу відповідача 27.11.2019 (фіскальний чек від 27.11.2019).

Однак відповідач вимогу позивача не виконав, відповіді на вказану претензію не надав, грошові кошти в сумі 245000,00грн. не повернув, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Позивач вказує на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, оплачено аванс за поставку обумовленого сторонами товару, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про повернення суми передоплати вартості товару у розмірі 245000,00грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до стаття 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу; якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи (платіжним дорученням від 09.08.2017 №2871, а.с.28) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплати вартості товару у розмірі 245000,00грн., докази поставки товару відсутні, відповідачем не надані, як і відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми сплаченої попередньої оплати.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказів на підтвердження поставки оплаченого позивачем товару відповідачем не надано.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 245000,00грн. підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути пеню за порушення строків поставки замовленого товару у розмірі 89 425,00грн та три відсотки річних у розмірі 17 150,00грн. за період прострочення з 15.08.2017 по 12.12.2019.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.

У разі порушення боржником зобов'язання, згідно зі статтею 549 ЦК України, боржник повинен сплатити неустойку. Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.6.1. договору, у разі порушення строку поставки товару покупцю, продавець зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожний день прострочення поставки товару.

Таким чином, сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару відповідач має сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару.

Пеня нарахована позивачем за останній рік перед зверненням з позовом до суду в загальному періоді з 15.08.2017 по 12.12.2019 у розмірі 89 425,00грн.

Тобто період нарахування пені у даній справі визначений позивачем з 12.12.2018 по 12.12.2019 (365 календарних днів).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Таким чином, пеня мала бути нарахована за період з 15.08.2017 по 15.02.2018 у розмірі 44 835,00грн.

Однак позивач нарахував пеню за рік до звернення з позовом до суду, тобто з порушенням порядку нарахування пені.

У зв'язку з тим, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідач в ході розгляду справи заявив про застосування позовної давності, подав відповідну заяву.

Відповідач посилається на те, що строк дії договору сплинув 31.12.2017, тобто строк позовної давності щодо нарахування пені сплинув у 2018 році. Позивач нараховує пеню за 12 місяців, що передували подачі позову, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що вимогу позивача про стягнення пені за останній рік перед зверненням з позовом до суду за період з 12.12.2018 по 12.12.2019 у розмірі 89425,00грн визнано судом необгрунтованою, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до спірних відносин.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Зобов'язання відповідача зі сплати (повернення) коштів на користь позивача виникли з підстав невиконання договору купівлі-продажу №03/08/2017 від 03.08.2017 в частині поставки товару у встановлений цим договором строк.

Позивачем нараховані три відсотки річних за період з 15.08.2017 по 12.12.2019 у розмірі 17 150,00грн..

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та встановлено, що позивачем при проведенні розрахунку допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду, який здійснено за допомогою програми Законодавство, три відсотки річних за період з 15.08.2017 по 12.12.2019 складають 17116,44грн. (розрахунок трьох відсотків річних міститься в матеріалах справи). Тож вимога позивача про стягнення трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково у розмірі 17 116,44грн.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки спірне зобов'язання не є грошовим. Позивач звернувся з позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 245 000,00грн., зазначена сума є грошовим зобов'язанням відповідача, у зв'язку з невиконанням ним умов договору поставки. Відповідно, стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду України, який викладено в постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 та з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 №686/21962/15-ц.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 262 116,44грн., з яких сума попередньої оплати за договором 245 000,00грн. та три відсотки річних у розмірі 17116,44грн.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивачем у позові зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 47 431,12 грн, з яких: 5273,62 грн - судовий збір, 42157,50 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

До позову позивачем також долучений договір №б/н про надання правової допомоги від 03.12.2019, укладений між СФГ "Кондор" (Клієнт) та адвокатом Терновенко Романом Миколайовичем, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах з питань, що цікавлять замовника та, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені договором (а.с.35-36).

03.12.2019 між СФГ "Кондор" (Клієнт) та адвокатом Терновенко Романом Миколайовичем укладено Додаток №1 до договору про надання правової допомоги, за умовами якого сторони погодили виплату 10% від суми заявлених позовних вимог за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 35 157,5грн (п.1. договору).

Згідно п.3 Додатку №1 до договору сторони погодили, що виплата розмір гонорару (винагороди) авансом здійснюється в розмірі 7000,00грн.

Сторони передбачили можливість доплати гонорару за позитивний результат по справі, який оформляється сторонами письмово (п.4 договору).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 03.12.2019 адвокату сплачено 7000 (сім тисяч) грн. за надання правової допомоги відповідно до договору від 03.12.2019 (а.с.33).

Серед витрат на правничу правову допомогу, які позивач поніс чи очікує понести у зв'язку з розглядом справи:

а) судові витрати на правничу допомогу, які позивач поніс, складає 7000,00грн:

- усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договорів - 3 год х 500,00грн. + 1500,00грн.;

- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів - 2 год х 500,00грн. + 1000,00грн;

- складання позовної заяви - 4500,00грн.;

б) судові витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести, складає 35 157,50грн. (10% від суми задоволених позовних вимог відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги від 03.12.2019) + 7000,00грн авансу, а всього 42 157,50грн.

При цьому позивач зазначив про свій намір надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу у порядку, встановленому частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатом системного аналізу зазначених нормативних приписів та відповідно до правової позиції об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, практична реалізація принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, позивачем реалізовано лише перший етап до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - надання суду попереднього визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що на час прийняття судового рішення унеможливлює їх реальний розподіл.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3931,75грн. (262116,44грн. х1,5%).

Керуючись статтями ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Селянського фермерського господарства "Кондор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф" про стягнення 351 575,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотріумф" (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. П .Калнишевського,14/98, ідентифікаційний код 38658477) на користь Селянського фермерського господарства "Кондор" (26400, Кіровоградська область, м. Благовіщенське, вул. Промислова,30, ідентифікаційний код 24708689) заборгованість за договором №03/08/2917 (попередню оплату) у розмірі 245 000 (двісті сорок п'ять)грн.00коп., три відсотки річних у розмірі 17 116,44грн. (сімнадцять тисяч сто шістнадцять)грн.44коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3931 (три тисячі дев'ятсот тридцять одна)грн.75коп., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.07.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва

Попередній документ
90488315
Наступний документ
90488317
Інформація про рішення:
№ рішення: 90488316
№ справи: 904/4/20
Дата рішення: 16.07.2020
Дата публікації: 22.07.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (27.08.2020)
Дата надходження: 27.08.2020
Предмет позову: стягнення 351 575,00грн
Розклад засідань:
03.02.2020 14:10 Господарський суд Дніпропетровської області
02.03.2020 14:10 Господарський суд Дніпропетровської області
18.03.2020 15:30 Господарський суд Дніпропетровської області
20.04.2020 10:00 Господарський суд Дніпропетровської області
22.06.2020 10:10 Господарський суд Дніпропетровської області
16.07.2020 14:10 Господарський суд Дніпропетровської області
06.08.2020 10:00 Господарський суд Дніпропетровської області