вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" липня 2020 р. Справа№ 910/3705/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Ткаченка Б.О.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 (повний текст складено та підписано 28.05.2020)
у справі № 910/3705/18 (суддя Котков О.В.)
за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення страхового відшкодування
28.03.2018 до Господарського суду міста Києва від Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 23.03.2018 року до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (відповідач) про стягнення страхової суми за договором страхування майна № 1724466-04-16-01 від 20.03.2015 в сумі 568 765,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно та необґрунтовано було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором страхування майна № 1724466-04-16-01 від 20.03.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 справу № 910/3705/18 за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення страхового відшкодування передати до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство".
Не погоджуючись із винесеною ухвалою місцевого господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18 Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва про передачу для розгляду у межах справи про банкрутство господарської справи 910/3705/18 від 26.05.2020 за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення страхової суми за договором страхування - скасувати, господарську справу № 910/3705/18 2020 за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення страхової суми за договором страхування направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що з аналізу п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та правових висновків Верховного Суду чітко вбачається:
- провадження у справі про банкрутство ДСК «ЧМП» здійснюється відповідно до положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не відповідно до положень КУзПБ, оскільки здійснюється процедура санації;
- ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ГПК України встановлено, що лише спори з вимогами до боржника мають розглядатись судом, який розглядає справу про банкрутство;
- предметом даного господарського суду є вимоги, які заявлені самим боржником, а не до боржника, а тому вони мають розглядатись судом за загальним правилом підсудності - за місцем знаходження відповідача.
На думку скаржника, судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, було невірно застосовані норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності даної справи.
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/3705/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" постановлено:
"Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"."Слід зазначити, що згідно із ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 встановлено:
"1. У постанові Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 45, ст. 1451, № 46, ст. 1477) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 480:
1) у назві постанови слова ", та етапів послаблення протиепідемічних заходів" виключити;
2) у пункті 1 цифри і слово "22 червня" замінити цифрами і словом "31 липня"."
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18. Призначено розгляд апеляційної скарги Виробничої фірми "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18 без повідомлення учасників справи.
13.07.2020 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказав на те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб'єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, а також справ за позовами арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при реалізації ними повноважень щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси, має здійснюватись господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі КГС від 24.01.2019 у справі № 915/441/18). Таким чином, позовні заяви де стороною є боржник, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника, як за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
Так, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась. Крім того за змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №м 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами, з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а також міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19.
Рішення КМУ про продовження строку карантину до 31.07.2020, на які посилається заявник, не передбачають обмеження гарантованої ст. 33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах міста Києва (місцезнаходження відповідача 1 та Північного апеляційного господарського суду), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об'єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов'язковою.
Крім цього, колегія судді апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно Звернення Комітету з питань правової політики до громадян України щодо функціонування органів правосуддя на період карантину від 20.03.2020 Комітет Верховної Ради України з питань правової політики зазначив, що запропоновані Радою суддів України рекомендації не мають на меті обмеження громадян доступу до правосуддя, а покликані забезпечити епідеміологічну безпеку в судах.
Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.
18.10.2018 Верховною Радою України було прийнято Кодекс України з процедур банкрутства. Офіційне опублікування Кодексу відбулось у газеті "Голос України" № 77 від 20.04.2019.
Відповідно до частини 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться у дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Отже, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019 року.
Згідно із ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення у дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, у тому числі, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Зокрема, частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями господарського процесу, зокрема приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 908/560/16, постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/10829/17 та від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, то пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України мають спеціальні норми Закону про банкрутство.
За таких обставин, позовні заяви, стороною у яких є боржник, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника.
Відповідно до п. 2 Правових висновків Верховного Суду у справах про банкрутство за січень - лютий 2018 року від 19.03.2018 року, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, особливість вирішення майнових спорів з вимогами до боржника, у тому числі про визнання договорів недійсними, полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, в проваджені Господарського суду Одеської області знаходиться справа № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", провадження в якій здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства.
Предметом спору у справі № 910/3705/18 є вимога про стягнення страхової суми за договором страхування в сумі 568 765,00 грн., тобто заявлений арбітражним керуючим позов при реалізації ним своїх повноважень фактично має на меті стягнення грошових коштів для збільшення грошової маси позивача-банкрута та стосується можливостей погашення за рахунок таких коштів вимог кредиторів та відновлення платоспроможності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, з підстави передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з моменту порушення справи про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", компанія перебуває в особливому правовому режимі, приймаючи до уваги, що особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, для концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника та з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в їх сукупності, суд вважає, що даний спір підлягає вирішенню саме Господарським судом Одеської області в межах справи № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство".
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, зокрема,частину 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який підлягає застосуванню до спірних правовідносин), оскільки даною статтею врегульовано саме розгляд вимог до боржника в межах справи про банкрутство - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки наведеною нормою чітко узгоджено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, а наведена норма не містить виключення щодо вказаного правила і не передбачає залежність місця розгляду спору від процесуального статусу банкрута у спорі щодо оскарження вчиненого ним правочину, що узгоджується також і з приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні питання про передання справи № 910/3705/18 за підсудністю до Господарського суду Одеської області обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки норми даного Кодексу застосовані в частині саме передання за підсудністю справи № 910/3705/18, а не стосовно самої процедури банкрутства Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство".
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги необхідно застосувати принцип процесуального економії, який є загальним керівним положенням, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.
З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18 та для задоволення апеляційної скарги Виробничої фірми "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, відсутні.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18.
Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для передання справи № 910/3705/18 за позовом Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Виробнича фірма "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення страхового відшкодування до Господарського суду Одеської області для розгляду в межах справи № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080 про банкрутство Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство", відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали місцевого суду не вбачається.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Виробничу фірму "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 30, 31, 234, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Виробничої фірми "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 910/3705/18 залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на Виробничу фірму "Судоремонт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
4. Справу № 910/3705/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
Б.О. Ткаченко