Провадження № 11-кп/803/2242/20 Справа № 212/1817/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 липня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), -
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, по 08 серпня 2020 року.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що жоден з інших запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а підстави, за яких судом було обрано та продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зменшилися, не втратили своєї вагомості. Так, суд, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , врахував особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного злочину, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, а також суспільну небезпечність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 . Разом з цим, суд взяв до уваги, що на цей час у провадженні не були допитані свідки, потерпілі, не досліджено докази, та дійшов висновку про існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих та свідків, й доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Вимоги скарги захисник обґрунтовує незаконністю судового рішення. На думку захисника, суд не врахував, що доводи прокурора у клопотанні щодо наявності ризиків належним чином не вмотивовані та документально не підтверджені, а докази на підтвердження існування ризиків у провадженні носять абстрактний характер. Вказує, що обвинувачений не має на меті уникнути кримінальної відповідальності, хоч і є особою раніше судимою, проте він жодного разу не ухилявся від органів досудового розслідування та суду, не впливав ні на свідків, ні на потерпілих, має тісні соціальні зв'язки, а тому на його думку оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційних скарг.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження, 10 червня 2020 року, судом було розглянуто, зокрема клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , суд врахував особу обвинуваченого, а також суспільну небезпечність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та дійшов висновку, що наразі продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілих та свідків.
Разом з цим, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, й тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та особу обвинуваченого, який не одружений, раніше судимий за вчинення умисного злочину проти власності, має зареєстроване місце проживання, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має, й відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 й доводи обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який, та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження захисника в скарзі, що слідчим суддею не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились є обґрунтованими та об'єктивно існують, а тому для їх запобіганню було продовжено застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, й ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4