Справа № 643/10579/20
Провадження № 1-в/643/356/20
15.07.2020 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
представника Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» - лікаря-психіатра ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6
особи, відносно якої розглядається подання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції з Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» подання Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
07.07.2020 заступник генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» (далі - Лікарня ) ОСОБА_7 звернулась до суду з поданням, в якій просить продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування подання зазначено, що ОСОБА_5 госпіталізований до лікарні 17.08.2017 року о 12-10 год. на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 02.08.2017 року про застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду. ОСОБА_5 03.07.2020 року оглянутий комісією лікарів - психіатрів Лікарні, яка дійшла висновку, що ОСОБА_5 страждає на тяжкий психічний розлад у формі шизофренії параноїдної форми, безперервного типу перебігу, внаслідок чого виявляє суспільну небезпеку та підтвердила обґрунтованість рішення про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду.
У судовому засіданні представник Лікарні лікар-психіатр ОСОБА_3 підтримав заяву про продовження примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_5 . Зазначив, що стан ОСОБА_5 обумовлює його суспільну небезпеку та його амбулаторне лікування є неможливим.
Прокурор в судовому засіданні вважав необхідним продовжити застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив прийняти рішення на розсуд суду.
ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно нього. В обґрунтування заперечень зазначив, що він добре себе поводить, не з ким не конфліктує, одужав. Якщо його переведуть на амбулаторне лікування, зобов'язується ходити до лікаря, приймати ліки.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.07.2008 року відносно ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбачено ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.01.2020 року продовжено застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляді відносно ОСОБА_5 строком на 6 місяців.
Згідно акту комісії лікарів - психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 53/9 від 03.07.2020 року, складеного комісією лікарів Лікарні, ОСОБА_5 страждає на важке психічне захворювання у формі параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу, за своїм психічним станом становить суспільну небезпеку і потребує продовження примусових заходів медичного характеру в психіатричному стаціонарі із звичайним типом розгляду.
З вказаного акту також вбачається, що у 1997 році ОСОБА_5 скоїв правопорушення, та під час слідства вперше попав у поле зору психіатра. Була призначена амбулаторна СПЕ в ХОКПЛ № 3. Відносно скоєного був визнаний осудним і засуджений до позбавлення волі на термін 1 рік і 6 місяців умовно. Був поставлений на облік у лікаря- психіатра ХПНД № 3 в 1998 році з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма». У 1998 році був засуджений за ч. 2 ст. 215-3 КК України. У справі пройшов амбулаторну СПЕ в ХОКПЛ № 3, був виставлений діагноз: «психопатичні риси характеру». Відносно скоєного визнаний осудним. 24.11.1999 року засуджений Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 215-3 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з відстроченням вироку на 2 роки. 05.06.2003 р. засуджений Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Під час відбуття покарання спостерігався лікарем-психіатром, був звільнений 29.11.2003 року. У січні 2004 року був госпіталізований в ХОКПЛ № 3 через конфлікт з дідом. У той період розмовляв з «ангелами», неадекватно поводився, був тривожним, напруженим. Виписаний через місяць з діагнозом: «гострий шизофреноподібний розлад». Наступні госпіталізації в ХОКПЛ № 3 були пов'язані з загостреннями психотичної симптоматики. У 2004 році притягувався до кримінальної відповідальності по ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 України. У справі була призначена амбулаторна СПЕ в ХОКПЛ № 3, був встановлений діагноз: «Проста шизофренія». Був визнаний неосудним відносно скоєного, рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру в психіатричній лікарні зі звичайним спостереженням, яке проходив у ХОКПЛ № 3 з 21.07.2004 року по 19.09.2005 року. Попередня госпіталізація 07.01.2006 року - 01.02.2006 року в ХОКПЛ № 3 з діагнозом: «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу». У психічному стані був тривожним, напруженим. Знаходячись на лікуванні, 11.01.2006 року раптово ударив іншого пацієнта, потім свої дії пояснював: «так наказали голоси». 30.07.2006 року, знаходячись на ганку будинку, порушував суспільний спокій, у відповідь на зауваження громадянина наніс останньому легкі тілесні ушкодження. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бродяження, почувши на свою адресу зауваження, завдав потерпілому багаточисельні удари руками і ногами, від яких останній помер, обвинувачувався за ч. 1 ст. 115 КК України. У справі була призначена СПЕ, яку проходив стаціонарно в Лікарні. Згідно з висновками комісії, виявляв ознаки хронічного психічного розладу у формі шизофренії параноїдної. Був визнаний неосудним і таким, який вимагає вживання примусових заходів медичного характеру в психіатричній лікарні зі строгим режимом спостереження. Під час лікування в стаціонарі у справі за ч. 1 ст. 296 КК України була відновлена кримінальна справа, призначена амбулаторна СПЕ в КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР. Згідно з висновком комісії, виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної. Був визнаний неосудним, рекомендовано вживання примусових заходів медичного характеру в психіатричній лікарні зі строгим спостереженням, де у той час він вже знаходився. З 29.09.2008 року по 21.04.2015 року знаходився на лікуванні в ГУ «УПБСН МОЗ України». За час перебування в стаціонарі психічний стан до 2013 року характеризувався періодичними проявами галюцинаторної симптоматики у вигляді слухових розладів сприйняття, маревними ідеями містичного характеру, агресивною поведінкою, виражені ознаки шизофренічного дефекту за апато-абулічним типом. З серпня 2013 року відмічалася стабілізація психічного стану і домінування в клінічній картині захворювання шизофренічного дефекту. Згідно з висновком ВКК від 22.01.2015 року, ОСОБА_5 за своїм психічним станом особливої небезпеки для оточуючих не виявляє, не потребує подальшого застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні із строгим спостереженням. Згідно з рішенням Червоногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2015 року, поступив для проходження примусового лікування у відділення з посиленим спостереженням ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева 21.04.2015 року. За період лікування у відділенні психічний стан пацієнта був досить стабільним, поведінка впорядкована. Активно галлюцинаторної і маревної симптоматики не виявляв. Останній рік режим відділення дотримував. Конфліктних ситуацій не створював. Психотичних розладів і агресивних тенденцій не виявляв. Будував реальні плани на майбутнє. Рішенням Київського районного суду м. Полтави 02.08.2017 року пацієнтові змінені заходи медичного характеру з лікування у психіатричному стаціонарі з посиленим спостереженням на лікування в психіатричному стаціонарі зі звичайним спостереженням. Для подальшого примусового лікування у відділенні зі звичайним спостереженням 17.08.2017 року поступив до Лікарні. За час перебування в Лікарні аутичний. Відособлений, відгороджений, з оточуючими спілкується мало, уважно стежить за діями медичного персоналу і інших хворих, додає особливу значущість, із спрямованістю проти нього, чужим висловам і думкам. Хворобливість переживання не розкриває. Зберігаються виражені структурно - логічні порушення мислення за ендогенно - процесуальним типом, емоційна сплощенність, відсутність критики до хвороби і скоєного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.
Згідно ч. 3 ст. 514 КПК України розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Відповідно до ч. 1 ст. 512 КПК України участь у судовому розгляді особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов'язковою.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. 95 КК України, особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення, продовження або про зміну застосування таких заходів. Після проведення огляду представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі психіатричну допомогу, направляє до суду за місцезнаходженням закладу з надання психіатричної допомоги заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що містить обґрунтування необхідності продовження зміни або припинення застосування примусового заходу медичного характеру відповідно. У подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, що не перевищує 6 місяців.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: е) законне затримання психічнохворих.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку щодо необхідності продовження застосування у відношенні ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляду, оскільки останній продовжує становити суспільну небезпеку.
Оцінюючи доводи ОСОБА_5 , щодо можливості подальшого надання йому психіатричної допомоги в амбулаторному порядку, а також щодо відсутності небезпеки останнього для суспільства, суд керується таким.
Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Доводи ОСОБА_5 спростовуються даними вказаного вище акту психіатричного огляду особи, а також поясненнями представника Лікарні, згідно яких в даний час ОСОБА_5 становить суспільну небезпеку, потребує продовження примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляду та надання йому амбулаторної психіатричної допомоги в даний час є неможливим.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів кваліфікацію лікарів-психіатрів та їх висновки.
Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи ОСОБА_5 та його захисника щодо відсутності підстав для продовження застосування примусових заходів медичного характеру.
Керуючись ст. 95 КК України, ст. 369-372, 512, 514 КПК України, -
Подання Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляду на строк 6 (шість) місяців.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 20.07.2020 року о 15-15 год.
Суддя ОСОБА_1