Справа № 185/579/19
Провадження № 2/185/2275/20
20 липня 2020 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Перекопського М.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Павлоградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на майно,-
встановив:
В провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться зазначена цивільна справа.
20 липня 2020 року від відповідачів та їх представника - адвоката Савченка С.А. надійшла заява про відвід судді, яка обґрунтована тим, що близький знайомий позивачки юрист Заброда Дмитро перед судовим засіданням за цією справою 22.06.2020 року знаходився у кабінеті судді Перекопського М.М. і мав особисту бесіду з ним протягом 10 хвилин. Крім того, під час судового засідання відповідачі прохали відкласти розгляд справи так як мали потребу в правовій допомозі. Суддя безпідставно відмовив.
За приписами абзацу 2 ч. 3, ч.7 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Розгляд по даній справі призначено на 23 липня 2020 року на 13:15 год.
Враховуючи, що заява про відвід подана пізніше ніж за три дні до наступного судового засідання, така заява підлягає розгляду тим самим складом суду в порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи та доводами заяви про відвід, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб, сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Доводи, на які заявник посилається у своїй заяві про відвід не знайшли свого підтвердження, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, а тому заява є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з зазначених у заяві підстав.
Проте, суд вважає, що заява про відвід підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Заява про відвід судді підлягає до задоволення з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Судом приймається до уваги, що однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист. Крім того, право позивача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Виходячи з конструкції ч.1 ст. 6 Конвенції, у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3)публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Зокрема, принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. Крім того, у ч. 1 ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що кожен має право на розгляд справи судом, встановленим законом. Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов'язкові для виконання рішення; 2) обов'язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності «суду»; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Європейський суд з прав людини вимогливо підходить і до встановлення того, чи був суд, який розглядав справу, незалежним та чи забезпечена його безсторонність. Практика Європейського суду з прав людини, в першу чергу, - виходить з презумпції незалежності судів. Незалежність розуміється як здатність суду розглядати справу та ухвалювати рішення, не перебуваючи при цьому у будь-якій залежності від волі сторін чи органів державної влади. Принцип безсторонності передбачає відсутність у судді особистої заінтересованості у справі та спроможності виконати роль безстороннього арбітра, який вирішує справу незалежно, підпорядковуючись виключно закону.
При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Враховуючи зміст п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, оскільки у особи виникли сумніви у неупередженості судді, як вони можуть виникнути і у стороннього спостерігача за обставин, що склалися, суддя підлягає відводу від участі у розгляді справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Таким чином, з огляду на практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав на справедливий суд.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на однозначну та принципову позицію представника відповідачів, з метою сприяння захисту прав, свобод та інтересів учасників справи, задля усунення будь-яких сумнівів щодо об'єктивного і неупередженого проведення судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява про відвід підлягає до задоволення.
У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу (ч. 1 ст. 41 ЦПК України). Отже, справу необхідно передати до канцелярії суду для визначення іншого судді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.36,39,260 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву про відвід судді - задовольнити.
Цивільну справу № 185/579/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Павлоградський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визначення частки у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на майно, передати до канцелярії Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області для повторного розподілу між суддями.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Перекопський