Номер провадження: 11-кп/813/1150/20
Номер справи місцевого суду: 502/1995/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.06.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючої судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2020 у кримінальному провадженні №12016160310000696, внесеному до ЄРДР 03.08.2016, про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Фастів Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2020 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12016160310000696, внесеному до ЄРДР 03.08.2016, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, повернуто прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.
Ухвала районного суду мотивована тим, що в порушення вимог ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 не в повному обсязі зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, а також виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення суперечать правовій кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті.
Зміст вимог апеляційної скарги.
На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу, постановити нову, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, на його думку, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та сам виклад фактичних обставин.
Також прокурор вказує, що районний суд вийшов за межі наданих йому повноважень в підготовчому судовому засіданні, так вдався у встановлення доведення винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали провадження та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акту відносно ОСОБА_7 не були дотримані вищевказані вимоги Кримінального процесуального Закону та Конвенції, а сам обвинувальний акт дійсно не відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що в обвинувальному акті міститься виклад встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, але формулювання обвинувачення не конкретне та таке, що протирічить кваліфікуючим ознакам злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому.
Згідно з судовою практикою застосування кримінального процесуального законодавства, формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Так, із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за кваліфікуючими ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
В той же час, орган досудового розслідування в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення вказує, що ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 та з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, отримавши перед цим візуальне сповіщення ОСОБА_10 про появу потерпілого ОСОБА_11 , скинули потерпілого ОСОБА_11 з велосипеда та почали наносити удари руками та ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_11 , а також здійснили постріл в область руки потерпілого ОСОБА_11 .
При цьому у формулюванні обвинувачення відсутня вказівка про те, що спричинення зазначених ударів потерпілому та постріл в область руки потерпілого є насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Відповідно до правової кваліфікації ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що дійсно не узгоджується із викладеним формулюванням обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в даному обвинувальному акті не конкретизовано в чому саме обвинувачується ОСОБА_7 , що в свою чергу унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, і порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження в чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.
Прокурор в судовому засіданні інших доводів апеляційному суду не надав.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд визнає оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою та вважає за необхідне залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 291, 404, 405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.02.2020 у кримінальному провадженні №12016160310000696, внесеному до ЄРДР 03.08.2016, про повернення прокурору для усунення недоліків обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4