Справа № 755/11015/19
"07" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
за участі:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/11015/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що шлюб між сторонами був зареєстрований 08 червня 2013 року. У шлюбі в позивача з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_5 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2018 р. у справі № 759/12158/17 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2018 р., яке набрало законної сили 19.12.2018 р., з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1 559 грн. щомісячно, починаючи з 30.08.2018 р. до досягнення дитиною повноліття.
Позивач зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.05.2019 р., виданого Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у м. Києві, заборгованість відповідача станом на 01.05.2019 р. становить 12 572,58 грн. та на дату подачі позову - на 10.07.2019 р. за ОСОБА_3 залишається борг в сумі 1 030,58 грн.
Позивач вказує, що вона проживає з донькою ОСОБА_5 за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . Житло в гарному стані, у ньому є все необхідне для повноцінного навчання, виховання та розвитку дитини. Квартира є трикімнатною, належить на праві власності її матері ОСОБА_6 , яка написала нотаріально посвідчену заяву щодо надання згоди на проживання у квартирі безперешкодно, безстроково та безоплатно своїй дочці ОСОБА_1 разом з онукою ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що вона працює на посаді менеджера з персоналу ТОВ «Іnter cars Ukraine», має постійний дохід. Відповідно до відзиву на позовну заяву про збільшення розміру аліментів, відповідач не має постійного місця роботи та станом на зараз не має достатнього заробітку (доходу). Вона за місцем роботи характеризується позитивно, також не має шкідливих звичок, на обліку у нарколога не перебуває.
Вказує, що вона постійно слідкує за станом здоров'я дитини, її розвитком, виховує та піклується про доньку. На даний час ОСОБА_7 відвідує дошкільний навчальний заклад № 674 та студію «Несамовиті», де займається хореографією та малюванням. Навчання дитини вона оплачує самостійно.
Позивач зазначає, що відповідач вчиняв домашнє насильство, з проводу чого вона зверталась до правоохоронних органів, не дотримувався домовленостей щодо часу повернення дитини за місцем проживання, періодично їй погрожує забрати дитину і не повернути, що змушує її звернутися з цим позовом до суду. Вона не має наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та обов'язків щодо їхньої спільної дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребувано від Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації висновок про розв'язання спору щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 37, 38).
19.09.2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказав, позовні вимоги не визнає з підстав відсутності між ним та позивачем предмету спору, яким є визначення місця проживання дитини. За їхньою спільною згодою місцем проживання малолітньої ОСОБА_7 було визначено місце проживання позивача. Позивач не надала жодного доказу, що підтверджує факт спірних відносин стосовно проживання дитини. Про відсутність спору також свідчить той факт, що він з 2017 р. двічі звертався до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з метою визначити саме спосіб участі у спілкуванні та вихованні доньки, а не з питань встановлення її місця проживання (т. 1 а.с. 47, 48).
19.09.2019 р. до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 з проханням зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 , зокрема: не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною засобами телефонного чи іншого засобу зв'язку, не чинити перешкод у особистій його участі, як батька, щодо відвідування дитячих дошкільних/шкільних навчальних закладів, дошкільних/позашкільних зібрань, гуртків та інших заходів, які проводяться за участю дитини; зобов'язати відповідача: у разі погіршення стану здоров'я дитини негайно про це його повідомляти; у випадку виїзду ОСОБА_1 за межі України (відрядження, лікування тощо), а також у випадках залишення меж Київської області на термін більше ніж 2 доби, якщо такі виїзди планується здійснювати без дитини та тягнуть за собою залишення дитини на родичів зі сторони відповідача чи сторонніх осіб, передавати на цей період дитину батькові; у разі госпіталізації відповідача (екстреної чи планової) до медичних закладів (будь-яких форм власності) як стаціонарної хворої, у тому числі у зв'язку із пологами, передавати на цей період дитину батькові. Також позивач за зустрічним позовом просить встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 такі способи участі: побачення через тиждень у суботу з 09.00 год. до неділі 20.00 год. за місцем проживання батька з можливістю відвідування дитиною місця проживання бабусі та дідуся, з правом ночівлі, без присутності матері та у разі пропуску визначених днів побачення з поважної причини ці дні переносяться на інший тиждень; у дні народження дитини у парні роки з 10.00 год. до 20.00 год. з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням відповідача про місце перебування; у літній час: перша половина червня - 15 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 10.00 год. першого дня вказаного періоду до 20.00 год. останнього вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням відповідача про перебування дитини; за домовленості між батьками період може бути змінений; у дні офіційних державних свят: Новий рік, Різдво Христове (за юліанським календарем), Міжнародний жіночий день, Великдень (Пасха), День незалежності у непарні роки з 10.00 год. до 20.00 год., з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (бабусі та дідуся), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням відповідача про місце перебування доньки.
Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 мотивує тим, що від укладеного 08.06.2013 року з відповідачем ОСОБА_1 шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_5 . За ініціативою відповідача рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2018 р. шлюб з ОСОБА_1 було розірвано. Враховуючи малолітній вік ОСОБА_7 , ними було вирішено, що дитина буде проживати разом з матір'ю, а виховання доньки та її утримання вони будуть здійснювати спільно. Проте коли вони стали проживати окремо, відповідач почала все менше часу надавати на спілкування з дитиною, а також звернулася до суду про стягнення аліментів, вказавши у позовній заяві, що він не приймає участі в утриманні дитини, що ним під час розгляду справи було спростовано.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що через деякий час відповідач під надуманими приводами (удавана хвороба її та дитини, виїзди за межі Києва, відсутність у неї часу і т.п.) почала перешкоджати його зустрічам з донькою, також перевела ОСОБА_7 в інший садочок, ігнорує його телефонні дзвінки та текстові повідомлення щодо обговорення питань зустрічей з дитиною, через що він не має повної інформації щодо стану здоров'я доньки, про її віковий розвиток та життєві успіхи.
Вказує, що для зміни ситуації він 14.12.2017 р. та 02.01.2018 р. звертався до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вплинути на його колишню дружину та визначити способи участі у спілкуванні та вихованні доньки. Проте відповідач запрошення служби у справах дітей проігнорувала.
Зазначає, що він має постійну роботу, не має проблем з алкоголем, не вживає наркотичних засобів, не перебуває на психіатричному обліку, до кримінальної відповідальності не притягувався. Донька ОСОБА_7 ставиться до нього прихильно та страждає через відсутність їхнього спілкування (т. 1 а.с. 57-60).
30.09.2019 р. до суду надійшла подана представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 відповідь на відзив з проханням задовольнити позов ОСОБА_1 , у якій зазначено, що відносини між сторонами носять конфліктний характер, не відповідають дійсності твердження відповідача про відсутність спору про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 неодноразово вчиняв домашнє насильство, з приводу чого позивач зверталася до правоохоронних органів, відповідач недотримувався домовленостей щодо часу повернення спільної дитини за місцем проживання, неодноразово погрожував забрати дитину і не повернути (т. 1 а.с. 74-78).
Ухвалою суду від 30.09.2019 р. вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини. Також витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації висновок про розв'язання спору за зустрічним позовом щодо усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 90, 91).
08.10.2019 р. до суду надійшло заперечення ОСОБА_3 на відповідь на відзив за позовом про визначення місця проживання дитини, у якому відповідач за первісним позовом вказує, що він не заперечує проти проживання дитини з матір'ю, жодного насильства в сім'ї він не вчиняв, ніколи до правоохоронних органів не викликався, до адміністративної та кримінальної відповідальності він не притягувався; твердження позивача, що він погрожував забрати дитину повністю неправдиве та абсурдне (т. 1 а.с. 95-97).
15.10.2019 р. до суду надійшов відзив на зустрічний позов, у якому представник ОСОБА_1 зазначає про відсутність порушеного, невизнаного чи оспорюваного права ОСОБА_3 , через що провадження у справі в частині зустрічного позову слід закрити. Вказує, що позиція ОСОБА_3 за зустрічним позовом є неправдивою та не підтвердженою доказами. ОСОБА_1 не перешкоджає і не перешкоджала участі батька в житті дитини, їх спілкуванню, предмет спору відсутній. ОСОБА_3 навідує доньку в дошкільному навчальному закладі, який відповідач не змінювала, ОСОБА_9 жодних перешкод в цьому не чинить, також намагається завжди приймати телефонні дзвінки від позивача, відповідає на всі поставлені ним питання з урахуванням власного робочого графіку, графіку навчання доньки та особистих справ. Жодних повідомлень з приводу обговорення питання зустрічі з донькою відповідач не отримувала. Також ОСОБА_1 не отримувала викликів до служби у справах дітей та сім'ї (т. 1 а.с. 103-110).
Представником ОСОБА_1 надані заперечення від 28.10.2019 р. на відповідь на відзив поданий на зустрічний позов, у яких зазначено що дійсно ОСОБА_10 було переведено в дошкільний навчальний заклад № 674 більше ніж півтори роки тому через територіальну зручність і доступність розташування нового дошкільного закладу. У квартирі ОСОБА_3 відсутні умови для проживання та ночівлі дитини, там проживає троє дорослих людей. Позивач за зустрічним позовом не працевлаштований, тому не буде мати змоги фінансово забезпечувати проживання його доньки в квартирі протягом 45 календарних днів (т. 1 а.с. 144-148).
29.10.2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив подана ОСОБА_3 , у якій позивач за зустрічним позовом зазначає, що позиція відповідача є нелогічною, суперечливою та маніпулятивною. Він бачиться зі своєю донькою лише у дитячому садочку без присутності відповідача, остання на його телефонні дзвінки не відповідає, текстові повідомлення з питань зустрічі з Веронікою ігнорує. Всі належні умови для дитини у нього створені (т. 1 а.с. 183-185).
Ухвалою суду від 17.01.2020 року задоволено заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про забезпечення електронного доказу (т. 2 а.с. 13-15).
Ухвалою суду від 02.03.2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_11 про виклик свідків (т. 2 а.с. 70, 71).
Ухвалою суду від 02.03.2020 року підготовче провадження закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (т. 2 а.с. 72, 73).
В судовому засіданні позивач за первісним позовом, яка є відповідачем за зустрічним позовом, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги первісного позову з підстав викладених у позовній заяві, просили відмовити у задоволенні зустрічного позову, надали пояснення, викладені ними у поданих суду заявах з процесуальних питань.
Позивач ОСОБА_1 додатково пояснила, що бачитися з дитиною відповідачу ніхто не перешкоджав, коли вона ОСОБА_12 просила погуляти з донькою на площадці, то відповідач не хотів. У ОСОБА_3 немає умов для дитини, донька спала з батьком на одному ліжку. У ОСОБА_12 є два племінники, один з яких побив ОСОБА_7 , тому дитина туди не хоче їхати. Донька відповідачу не потрібна, час з дитиною він не проводить, Вероніку залишає на своїх батьків. Дівчинка до батька не хоче, бо її там ображали. Відповідач давав їсти доньці цукерки та цитрусові, які дитині не можна вживати. Із садочка її ніхто не попереджав про візити ОСОБА_12 до дитини, приходила вона туди, бо приносила речі доньці. Не відповідає дійсності те, що вона на новий рік забороняла відповідачу сфотографуватися з донькою, також не погоджується із поясненнями свідків, які говорили, що ОСОБА_7 не хотіла іти додому та говорила, що хоче другу маму.
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що жодних перешкод у зустрічах батька з дитиною позивач не чинила, проти такого спілкування ОСОБА_1 не заперечує. Були випадки неможливості таких зустрічей дитини з батьком через стан здоров'я дівчинки та її зайнятість у гуртках, в той час відповідач не узгоджував з позивачем графік побачень з дитиною. Відповідно акту обстеження умов проживання батька, там відсутнє ліжко для дитини та стіл для навчання, тобто не створено умови для розвитку і відпочинку дівчинки. В цьому році дитина сторін по справі піде в перший клас. Особисто вона спілкувалася з дитиною, яка нормально реагувала на батька, мати дівчинкою не маніпулює. Позивач проживає у трикімнатній квартирі своєї матері, має нову родину, згода бабусі на проживання онуки є, дитина всім забезпечена, має свою кімнату.
Відповідач за первісним позовом, який є позивачем за зустрічним позовом, та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення первісного позову та просили задовольнити зустрічний позов, посилаючись на викладені у ньому обставини, надали пояснення, викладені ними у поданих суду заявах з процесуальних питань.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 додатково пояснив, що заборгованості по аліментам він ніколи не мав, у його квартирі вже є ліжко для доньки, такі відомості наявні у службі у справах дітей, про що складено акт обстеження житла. Ніякого насилля він ніколи не вчиняв. Дитина живе з матір'ю, про це спору не має. Позивач стала перешкоджати йому бачиться з дитиною з вересня-жовтня 2017 року, домовитися про зустрічі з донькою з ОСОБА_1 неможливо. На дитину позивач має вплив, донька боїться матері. Він проживає у двокімнатній квартирі з батьками, які переважно мешкають в селі, на даний час проживає один, офіційно працевлаштований, його графік роботи дозволяє працювати дистанційно.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 пояснила, що висновок служби у справах дітей спростовує пояснення ОСОБА_1 та її представника про відсутність перешкод з боку позивача у побаченнях батька з дитиною.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини неявки представника суд не повідомила, попередньо суду подавала заяви з проханням розглянути справу без участі представника служби у справах дітей та сім'ї.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.06.2013 року між сторонами укладено шлюб, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 10, 11).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23.01.2018 року у справі № 759/12158/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний (т. 1 а.с. 12).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2018 р. у справі № 759/13568/18 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 1 559 грн. щомісячно, починаючи з 30.08.2018 р. до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 13).
Згідно ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З довідок про реєстрацію місця проживання особи від 07.05.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14, 15). Ця квартира належить на праві власності ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.11.1996 року (т. 1 а.с. 16).
Позивач за первісним позовом подала суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 від 02.05.2019 р. у якій зазначено про те, що остання підтверджує, що надає своїй доньці ОСОБА_1 разом з її донькою ОСОБА_5 можливість безстроково, безперешкодно і безоплатно користуватися вищевказаною квартирою (т. 1 а.с. 17).
Відповідно довідки № 103-к від 09.07.2019 р. та характеристики з місця роботи № 104-к від 09.07.2019 р., ОСОБА_1 з 26.11.2012 року працює на посаді менеджера з персоналу в ТОВ «Іnter cars Ukraine», характеризується позитивно (т. 1 а.с. 19, 20).
Згідно довідки від 23.04.2019 р. № 414456, ОСОБА_1 не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом у Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія» (т. 1 а.с. 21).
Вирішуючи спір, що виник між сторонами з сімейних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідач за первісним позовом визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, однак при цьому повністю заперечує проти наведених позивачем за первісним позовом обставин в обґрунтування позовних вимог, що не можна розцінювати, як визнання позову.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач вчиняв домашнє насильство, з проводу чого вона зверталась до правоохоронних органів. При цьому суду надано копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 07.11.2017 р. № 1748/Ж, у якому зазначено про виявлені при огляді у ОСОБА_1 синці на лівому передпліччі, які утворились внаслідок дії тупого (тупих) предмета (предметів) (т. 1 а.с. 27). Також надано повідомлення про прийняття Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві від ОСОБА_1 заяви про кримінальне правопорушення (т. 1 а.с. 28, 29).
Проте до вказаних доказів на підтвердження негативної поведінки ОСОБА_3 та вчинення останнім правопорушення суд відноситься критично, оскільки такі факти відповідачем за первісним позовом не визнаються, а рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 стосовно з'ясування вини відповідача не приймалося.
Відповідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення норми вищенаведеної ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
За вимогами ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.12.2019 р. № 107-40/10157 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 18.12.2019 р. встановлено, що батько дитини ОСОБА_3 не заперечує щодо проживання дочки ОСОБА_7 разом з матір'ю ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 191-193).
У цьому висновку Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини зазначено, що мати з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , житлово-побутові умови проживання малолітньої ОСОБА_5 створено належним чином, дитина забезпечена всі необхідним для розвитку та виховання, про що працівниками служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації складено відповідний акт від 18.10.2019 р. Відповідно до інформації Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 11.11.2019 під час складання оцінки потреб сім'ї встановлено, що батьківський потенціал матері дитини високий та повністю задоволені потреби дитини. Подальша робота з сім'єю ОСОБА_1 буде проводитись за потреби.
Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Тобто, при вирішені справ про визначення місця проживання дитини, суд не може будувати логіку свого рішення за принципом: визначити місце проживання дитини із мамою, якщо не встановлено виняткових обставин.
Такого висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 року у справі № 185/6994/15-ц.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживає з матір'ю, яка опікується дитиною, приділяє доньці багато уваги, її розвитку, навчанню, оздоровленню; взаємовідносини позивача за первісним позовом і дитини доброзичливі, люб'ячі, дитина також добре проводить час з батьком, з яким добрі стосунки, батько любить свою доньку, турбується про неї; дівчинка любить обох батьків та має однакову потребу у кожному з них.
ОСОБА_1 постійно працевлаштована, має стабільний офіційний дохід, має житло, яким користується на законних підставах, займається вихованням, навчанням дитини, забезпечує доньку необхідними побутовими умовами для її розвитку.
Суду не доведено фактів, у тому числі передбачених нормою ч. 2 ст. 161 СК України, які б слугували підставою для відмови в первісному позові.
З урахуванням вищевикладеного та обставин визнання ОСОБА_3 заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, первісний позов підлягає задоволенню.
Частиною третьою ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно положень ч. ч. 1-3 ст. 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави та порядок судового вирішення спору про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, визначено ст. 159 СК України.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у зустрічах з дитиною, проти чого відповідач ОСОБА_1 заперечує.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 звертався до Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із заявами від 14.12.2017 р. та від 02.01.2018 р. щодо проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_1 та визначення способів участі у спілкуванні і вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , у яких вказував, що ОСОБА_1 перешкоджає йому приймати участь у вихованні доньки, постійно говорить, що дитина хвора, хоча насправді донька відвідує садочок, не дає йому бачитися з дитиною, самостійно прийняла рішення про переведення дитини в інший садочок (т. 1 а.с. 67, 139, 140, 141).
За повідомленнями Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.01.2018 р., від 18.10.2019 р., ОСОБА_1 було двічі направлено поштою письмові запрошення до служби, однак вона на запрошення не відреагувала, на телефонні дзвінки не відповідає (т. 1 а.с. 67, 139, 142, 143).
Представник ОСОБА_9 при цьому суду пояснила, що ОСОБА_9 вказаних запрошень не отримувала.
Свідок зі сторони відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_13 суду засвідчив, що він є хрещений батько дитини сторін по справі ОСОБА_7 . Дитина живе з матір'ю. Відповідач ОСОБА_3 зустрічається зі своєю донькою в садочку, він (свідок) був присутнім під час деяких зустрічей. Разом з ОСОБА_14 він приходив в садок на свято нового 2020 року. Дитини тоді в садочку не було. Коли ОСОБА_15 привела ОСОБА_7 , дитина з ними не контактувала, ховалась за матір'ю, сфотографуватись з дитиною ОСОБА_16 їм не дала, відразу забрала додому. На дзвінки ОСОБА_17 не відповідає, про зустріч з дитиною з ОСОБА_15 домовитись не можливо. Раніше коли вони приходили до дитини в садок, тоді ж відразу постійно з'являлися ОСОБА_16 або члени її сім'ї для перешкод цих побачень. При домовленості зустрічей в інший час взяти дитину поза межами садка були обіцянки, але побачення не відбувались через те, що ОСОБА_16 або не брала слухавку, або говорила, що дитина захворіла. В чотирирічний день народження ОСОБА_7 випросили дитину погуляти в парк, тоді дівчинка казала, що хоче щоб їй купили другу маму. При зустрічах ОСОБА_7 бігла до батька, обнімала, цілувала його, говорила, що мати забороняє бачитись з батьком. Директорка садочку викликала ОСОБА_16 та говорила їй про те, що вона не має права не давати батьку бачитися з дитиною, тоді ОСОБА_16 плакала, обіцяла домовитися щодо зустрічей, однак свого слова не дотрималась. ОСОБА_7 любить свого батька, зустрічається з ним охоче.
Свідок зі сторони відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_18 в судовому засіданні засвідчила, що ОСОБА_7 її онука. Відразу після розлучення ОСОБА_16 давала дитину ОСОБА_19 , потім цього не відбувалось. ОСОБА_20 у них була в листопаді 2018 року, тоді спілкувалась та гралася з радістю і задоволенням, додому їхати не хотіла. Її син відвідував ОСОБА_7 в дитсадку, тоді вона (свідок) з дитиною спілкувалась по телефону, ОСОБА_7 говорила, що їй мати не дозволяє бачитися з батьком. Вона теж приїздила до ОСОБА_7 в садок, дівчинка зраділа зустрічі, обнімалась, запитувала коли батько до неї приїде, а потім прийшла ОСОБА_21 , після чого дитина завмерла, заховалась за матір, припинила спілкуватись. Коли сторони проживали в шлюбі ОСОБА_7 доглядала вона, в трирічному віці дитина півтора місця була з нею на дачі, тоді ОСОБА_16 до них приїхала лише через місяць, пояснюючи, що була зайнята на роботі. ОСОБА_19 часто говорив, що ОСОБА_7 привезе на вихідні, проте з ОСОБА_16 неможливо домовитись, щоб вона дала дитину. З чоловіком вони неодноразово перевідували Вероніку в садочку, привозили їй книжки, онука любить свого батька, хоче з ним спілкуватися, весь час запитувала про батька. Вони купили для ОСОБА_7 диван, є письмовий стіл. ОСОБА_19 хоче зустрічатися з донькою, постійно телефонував та писав ОСОБА_22 , щоб домовитися взяти дитину, проте позивач весь час каже, що у них свої плани, давала ОСОБА_7 на вихідні лише пару раз.
Актом обстеження умов проживання № 101 від 24.05.2019 р. складеного співробітниками Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації за адресою місця проживання ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 встановлено, що умови проживання у квартирі добрі, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, дитина буде перебувати в кімнаті з батьком (окреме ліжко, шафа для одягу, стіл для навчання, іграшки, книжки). За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_23 - дідусь, ОСОБА_18 - бабуся, ОСОБА_3 - батько. Стосунки сім'ї теплі, існує взаємоповага, шкідливі звички відсутні; батько бажає постійно спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні та утриманні (т. 1 а.с. 66).
ОСОБА_3 суду надано роздруковані тексти переписки з ОСОБА_1 , яка відбувалась в електронній формі у мобільному додатку « Viber » (т. 1 а.с. 219-250), зі змісту якої убачається, що позивач за зустрічним позовом у період з 12.12.2018 р. по 17.09.2019 р. намагався взяти дитину та запитував відповідача коли він може поспілкуватися з донькою, однак протягом вказаного проміжку часу з відповідачем домовленості щодо зустрічі дитини з батьком досягнуто не було.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, характер спірних правовідносин, враховуючи звернення позивача за зустрічним позовом до служби у справах дітей та сім'ї з приводу визначення способів участі у спілкуванні з дитиною, покази свідків, у межах даного спору є доведеним порушення прав позивача ОСОБА_3 , як батька, на спілкування з дитиною, про що також свідчить його особисте звернення до суду за захистом його права для встановлення порядку зустрічей з донькою.
Отже, позивачем за зустрічним позовом доведено суду належними та допустимими доказами, що підтверджують неправомірні дії відповідача, що пов'язані зі створенням перешкод у спілкуванні батька з малолітньою донькою, у зв'язку з чим вимоги у частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні доньки підлягають задоволенню.
До того ж, при відсутності відповідного судового рішення позивач ОСОБА_3 фактично позбавлений можливості звернутися до виконавчої служби з питання контролю за додержанням відповідачем умов вказаного рішення.
З урахуванням наведеного судом встановлено, що між сторонами після розірвання шлюбу виникали конфлікти і непорозуміння, стосунки стали неприязними, носять особистий характер, у зв'язку з даними обставинами загострились взаємовідносини і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну із сторін, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на спілкування та виховання дитини визначений сімейним законодавством у разі порушення його з боку іншого з батьків дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Судом не встановлено обставин, які б давали підстави заборонити позивачу за зустрічним позовом бачитись та виховувати дитину, у зв'язку з негативним впливом позивача на розвиток малолітньої дитини. Позивач за зустрічним позовом турбується за здоров'я, розвиток доньки, сплачує аліменти, заборгованість по яких відсутня, що не заперечувалось стороною відповідача.
Відповідно висновку Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.12.2019 р. № 107-40/10158 про визначення способів участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_6 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було рекомендовано визначити способи участі ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 за місцем проживання батька дитини, а саме: перша та третя субота з 10 год. 00 хв. до неділі 18 год. 00 хв.; день народження дочки у парні роки з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; офіційні державні свята у парні роки; 21 день спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька (т. 1 а.с. 194-196).
У цьому висновку Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації зазначено, що батько дитини ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , житлово-побутові умови для перебування малолітньої дитини створено належним чином, про що складено відповідний акт працівниками служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві держаної адміністрації від 15.11.2019 р. У бесіді з працівниками служби малолітня ОСОБА_7 позитивно відгукувалась про батька, він відвідує її в дитячому садку, а коли мама довіряла батькові, вона їздила до нього додому.
З огляду на викладене вище, з врахуванням віку дитини, виходячи з балансу інтересів дитини та її батька, суд приходить до висновку, що встановлення судом запропонованого позивачем за зустрічним позовом способу участі батька у вихованні доньки не буде максимально відповідати інтересам дитини, а тому приходить до висновку про визначення участі батька в спілкуванні з дитиною в порядку запропонованому Органом опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.
При цьому суд також враховує законодавче визначення місця проживання фізичної особи, яким є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).
Тому в інтересах дитини, з метою її розвитку, навчання, відпочинку, відвідування музеїв, кінотеатрів, парків, театрів, заняття фізкультурою (спортом), тощо визначені органом опіки та піклування способи участі батька ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки не мають обмежуватися лише місцем проживання позивача за зустрічним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині зустрічного позову про зобов'язання ОСОБА_1 , зокрема, не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною засобами телефонного чи іншого засобу зв'язку; не чинити перешкод у особистій участі позивача, як батька, щодо відвідування дитячих дошкільних/шкільних навчальних закладів, дошкільних/позашкільних зібрань, гуртків та інших заходів, які проводяться за участю дитини; зобов'язання відповідача: у разі погіршення стану здоров'я дитини негайно про це повідомляти позивача; у випадку виїзду ОСОБА_1 за межі України (відрядження, лікування тощо), а також у випадках залишення меж Київської області на термін більше ніж 2 доби, якщо такі виїзди планується здійснювати без дитини та тягнуть за собою залишення дитини на родичів зі сторони відповідача чи сторонніх осіб, передавати на цей період дитину батькові; у разі госпіталізації відповідача (екстреної чи планової) до медичних закладів (будь-яких форм власності) як стаціонарної хворої, у тому числі у зв'язку із пологами, передавати на цей період дитину батькові, - оскільки визначений позивачем ОСОБА_3 у такий спосіб захисту порушених прав не ґрунтується на нормах сімейного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 2 ст. 18 Сімейного кодексу України визначено, що суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення.
Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, батько дитини має бажання приймати участь у вихованні доньки, а спілкування між батьком та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, так як це не вбачається із матеріалів справи, але виникли непорозуміння щодо врегулювання питання з приводу побачень батька з дитиною, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, стану здоров'я та поведінки батьків, між якими виникло порозуміння, приходить до висновку про визначення ОСОБА_3 , як способу участі у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодичні побачення з дитиною за місцем проживання батька дитини, ще не виключає можливості спілкування поза межами житла ОСОБА_3 : першої та третьої суботи з 10 год. 00 хв. до неділі 18 год. 00 хв.; день народження доньки у парні роки з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; офіційні державні свята у парні роки; 21 (двадцять один) день спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для часткового задоволення зустрічного позову.
Відповідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору визначена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921 грн.
Отже, на час подачі позову основного та зустрічного позову підлягав сплаті судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 768 грн. 40 коп.
Відповідно частини 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При подачі позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (т. 1 а.с. 1), при подачі зустрічного позову ОСОБА_3 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Проте, за вимогами зустрічного позову заявлено п'ять немайнових вимог, а саме: вимога про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, яка судом задоволена частково; три вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії стосовно інформування позивача та передачі дитини, у задоволенні яких судом відмовлено, та вимога про встановлення участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, яка задоволена частково.
Судом задоволено первісний позов, отже, відповідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Зустрічний позов задоволено частково, а саме в частині двох немайнових вимог, за якими мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1 536,80 грн. (768,40 х 2), у зв'язку з чим з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 слід стягнути сплачений останнім судовий збір у розмірі 768,40 грн. та в дохід держави у розмірі 768,40 грн.
За нормою ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, шляхом зарахування судових витрат з кожної із сторін на користь іншої сторони судовій збір у розмірі 768,40 грн. суд не стягує.
Також, враховуючи, що в частині трьох позовних немайнових вимог позивачу за зустрічним позовом було відмовлено, суд стягує з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у розмірі 2 305,20 грн. (768,40 х3), який при подачі позову ним оплачений не був.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ст. ст. 3, 7, 18, 19, 141, 142, 150, 151, 157-161 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_15 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_15 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_15 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_15 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити способи участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька дитини, ще не виключає можливості спілкування поза межами житла ОСОБА_3 : першої та третьої суботи з 10 год. 00 хв. до неділі 18 год. 00 хв.; день народження доньки у парні роки з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; офіційні державні свята у парні роки; 21 (двадцять один) день спільного відпочинку в літній період під час відпустки батька.
В іншій частині зустрічного позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_15 судовий збір в дохід держави у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_15 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, каб. 422, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37498740.
Повне судове рішення складене 17.07.2020 року.
Суддя Л.М.Виниченко