Справа № 727/12054/19
Номер провадження 2/570/572/2020
03 липня 2020 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,,
з участю секретаря судового засідання Кмін В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ у порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
покликаючись на непогашення відповідачем заборгованості по кредитному договору, представник позивача Чепіга Д.О. у поданій до Шевченківського районного суду м.Чернівці 20 листопада 2019 року позовній заяві просить стягнути 52 105 грн. 62 коп. боргу та сплачений судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп.
У поданій до суду заяві вказаний представник позивача позов підтримує повністю.
У поданому 12 лютого 2020 року відзиві відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Витяги з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 травня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що узгоджується з позиціями викладеними Верховним судом у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17). Просить у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафів, пені та процентів відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 11 травня 2011 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
У поданій до суду заяві вказаний представник позивача просить справу слухати у їх відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач просить справу розглянути у їхню з представником відсутність.
Зважаючи на те, що учасників справи відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідач скористався правовою допомогою.
Як встановлено судом, 11 травня 2011 року між сторонами підписано анкету-заяву, яка разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що розміщені на сайті https://www.privatbank.ua, складає договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У відповідності до розрахунку станом на 18 вересня 2019 року заборгованість за кредитним договором, на думку сторони позивача, становить - 52 105 грн. 62 коп., а саме:
?18 764 грн. 38 коп. - заборгованість за тілом кредита;
?11 754 грн. 23 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
?0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
?18 129 грн. 60 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;
?500 грн. 00 коп. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;
а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
?500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина);
?2457 грн. 41 коп. - штраф (процентна складова).
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Отриманню даного кредиту передувало оформлення відповідачем заяви, в якій він вказав свої анкетні дані, відомості про майновий стан, місце роботи, зазначивши бажану суму грошових коштів. За текстом заяви відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг та був згідний з ними, йому також повідомлено про тарифи банку, умови кредитування в банку. Дані факти підтверджуються підписами на заявах.
Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача і свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження нею усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред'являв.Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, авідповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.
Отже, позов підставний і підлягає до задоволення по суті.
Не заперечуючи проти існування факту кредитної заборгованості позичальника перед кредитором, суд не згодний із її розміром.
У відповідності до правової позиції, яка міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Умовами даного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення. У той самий час сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
З метою захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб під час здійснення завдань цивільного судочинства у відповідності до Конституції України суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафу за порушення умов договору слід відмовити.
Ч.3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положення ст.616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Відповідно до роз'яснень п.27 вищевказаної постанови Пленуму ВССУ положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст.1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Таким чином, зменшення судом розміру неустойки в разі її неспіврозмірності завданим збиткам полягає в оцінці наслідків порушення зобов'язання боржником і застосуванні принципу добросовісності.
Виходячи з наведеного, боржник не ігнорував своїх зобов'язань за договором, позивачем не доведено наявність негативних наслідків для нього через прострочення позивачем виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.
Будучи обізнаним, що позичальник тривалий час фактично перестав сплачувати належні за кредитним договором платежі на погашення боргу, у зв'язку із чим зростала сума заборгованості, банк не вживав жодних заходів щодо зменшення розміру збитків. З урахуванням викладених обставин та вимог виваженості, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що банк своїми діями сприяв збільшенню розміру пені, а тому наявні підстави для зменшення її розміру до 1 000 грн.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265, 282 ЦПК України, суд
задоволити частково цивільний позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 травня 2011 року в сумі 31 518 грн. 61 коп., а саме:
?18 764 грн. 38 коп. - заборгованість за тілом кредита;
?11 754 грн. 23 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
?1 000 грн. 00 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання та пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (р/р НОМЕР_3, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, місцезнаходження: вул.Грушевського, 1Д, м.Київ).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1 , виданий 21 травня 1997 року Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Кушнір Н.В.