10.07.20
Справа № 522/7409/20
Провадження № 2-а/522/334/20
10 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Чернявської Л.М.
За участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимир Михайлович, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, третя особа Перший Приморський відділ ВДВС у м.Одесі Південного МУМЮ про визнання незаконної та скасування постанови серії МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
08 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимир Михайлович, третя особа Перший Приморський відділ ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ про визнання незаконної та скасування постанови серії МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач посилається на те, що постановою Першого Приморського відділу ВДВС у м. Одесі Південного МУМЮ відкрито виконавче провадження ВП №61998903 від 07.05.2020 року щодо стягнення з неї адміністративного штрафу в сумі 510 грн. відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки серії МАЛ №0463523 від 14.02.2020 року, складеної інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимиром Михайловичем за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме водій автомобіля Смарт ВН5200АК здійснив зупинку, стоянку, ближче 30 м. від посадкового майданчику для зупинки маршрутних Т3, що суттєво перешкоджає дорожньому руху.
Позивач вважає, що постанова від 14.02.2020 року є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки з наявної у виконавчій службі бланковій постанові МАЛ №0463523 від 14.02.2020 року вбачається, що графа про надсилання постанови не заповнена, з чого можна зробити висновок, що інспектором з паркування Бондарь В.М. порушено вимоги ч. 7 ст. 258 КУпАП, ніяких доказів щодо правопорушення їй не надано, що також є порушенням ст. 251 КУпАП, також порушені її права на ознайомлення з матеріалами та своєчасного оскарження зазначеної постанови, чим порушено ст. 268 КУпАП. Крім того, на бланку постанови відсутній особистий підпис Бондаря Володимира Михайловича , що є порушенням ч. 2 ст. 256 КУпАП, а цей документ став підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення штрафу.
Ухвалою судді від 12 травня 2020 року позов залишений без руху, а 14 травня 2020 року недоліки заяви усунені.
15 травня 2020 року ухвалою суду поновлено строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В той же день, тобто 15 травня 2020 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення ВП № 619989 від 07 травня 2020 року, винесеної державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП.
21 травня 2020 року на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про слухання справи без участі позивача.
27 травня 2020 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача у справі - Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
01 липня 2020 року від директора Департаменту транспорту Ілько О.В. також надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
01 липня 2020 року представником відповідача Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь В.М. - Нікуленко О.В. подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечували проти позову в повному обсязі, вважаючи доводи позивача про визнання постанови незаконною та її скасування безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки твердження позивача щодо її невинуватості в порушенні п. 15.9 «е» ПДР «Зупинка забороняється ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів» є помилковими, графа про надіслання постанови правопорушнику в ст. 283 КУпАП не передбачена, а тому дії інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням-управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондаря Володимира Михайловича відповідають вимогам закону, постанова про накладення адміністративного стягнення серія МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року є правомірною, відповідальна особа встановлена згідно законодавства, вина підтверджується фотофіксацією обставин порушення правил зупинки, стоянки в режимі фотозйомки в кількості 2 (двох) зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності законно.
В той же день, тобто 01 липня 2020 року ОСОБА_1 на електронну адресу суду подано відповідь на відзив, в якій остання вказує, що надані відповідачем докази скоєння адміністративного правопорушення є нікчемними, надуманими та такими, що відповідач не надав суду доказів порушення нею ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також, 01 липня 2020 року ухвалою суду залучено Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 18, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 23987115) у якості співвідповідача.
06 липня 2020 року на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до відповіді на відзив, в яких вважала, що дані, які містяться у наданій відповідачем постанові про веб-сайт в мережі інтернет на якому можна ознайомитися із зображеннями адміністративного правопорушення, не є правдивими, про що свідчить скрін цього сайту зі спробою пошуку спірного протоколу, а тому просила визнати незаконною та скасувати постанову від 14.02.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (1020) грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
10 липня 2020 року представником відповідача Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь В.М. - Нікуленко О.В. подано до суду заперечення на відповідь до відзиву (в порядку ст. 164 КАС України), в яких просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В свою чергу, представник відповідача Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Нікуленко О.В. також звернулась 10 липня 2020 року з запереченнями на відповідь до відзиву (в порядку ст. 164 КАС України), в яких просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Також, 10 липня 2020 року представником відповідачів Нікуленко О.В. подано заяви, в яких вона просила розглянути справу без її участі за наявними в справі доказами, поясненнями, позовні вимоги позивача не визнала та просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Крім того, 10 липня 2020 року на електронну пошту суду ОСОБА_1 подано відповідь на доповнений відзив, в якому вказала, що надані відповідачем документи не мають ніякої юридичної сили, є фальсифікованими, складеними всупереч діючому законодавству і не можуть бути прийняті судом до уваги, а тому просила позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, звернулись до суду заявами про розгляд справи без їх участі.
Суд розглядає справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Вивчивши пояснення та доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що постановою Інспектора з паркування Бондаря Володимира Михайловича про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року, 14 лютого 2020 року о 13 год. 58 хв. за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 4, зафіксовано порушення водієм автомобіля SMART МС, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме «здійснення зупинки, стоянки, ближче 30 м., від посадк. майданчику для зупинки маршр. ТЗ, що суттєво перешкоджає дорожньому руху та створ. загрозу безп. руху».
З цих підстав інспектором Бондарем В.М. було накладено на власника транспортного засобу SMART МС номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Як слідує з матеріалів справи, зазначена подія була зафіксована інспектором Бондарем В.М. в режимi фотозйомки (вiдеозапису) відповідно до статтей 279-1 КУпАП.
На підтвердження вини ОСОБА_1 , відповідач, яким складено оскаржувану постанову посилається на фотознімки фіксації порушення ПДР від 14.02.2020 року.
Однак, в результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних Інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарем Володимиром Михайловичем доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні інкримінованого їй правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об'єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
В даному випадку, судом встановлено, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не з'ясовано чи було вчинено позивачем адміністративне правопорушення, а докази, які б свідчили про належне виконання відповідачем своїх обов'язків при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суду не надані.
У відповідності до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Варто зазначити, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. На суб'єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування в даній категорії адміністративних справ.
В той же час позивач, заперечуючи відсутність в його діях складу правопорушення, стверджує про порушення з боку інспектора його прав, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав суду достатньо доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві.
Суду не надано належних та допустимих доказів щодо скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
При цьому, хоч і відповідач надав суду фотофіксацію розмiщення на лобовому склi транспортного засобу білого аркуша у файлі, стверджуючи, що у файлі копiя постанови про притягнення до адмiнiстративної відповiдальностi згідно вимог ч.3 ст.279 КУпАП.
Попри це, доказів того, який саме документ у файлі зафіксований на фотознімку суду не надано.
Також, в підтвердження належного сповіщення позивача про притягнення її до адміністративної відповідальності, відповідач надав суду копію списку згуртованих поштових відправлень від 14.02.2020 року.
Водночас, в копії постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року міститься графа «копію постанови надіслано рекомендованим листом вих. №___ від «__» ______ 20_ року, однак ця графа особою, яка склала вказану постанову не заповнена, що свідчить про невідправлення позивачу вказаної постанови, чим підтверджує її пояснення і нівелює наданий відповідачем список згрупованих відправлень.
Разом з тим, суд звертає увагу, що з вказаного списку не зрозуміло, що саме повино бути відправлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , адже ОСОБА_1 могла допустити й інше правопорушення 14.02.2020 року або раніше, а тому не може прийняти вказаний документ, як доказ наданий відповідачем.
Згідно ч.2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду доказів вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення чи про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено правила повідомлення позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим порушено право позивача на захист.
Таким чином, позивач вважає, що постанова серії МАЛ №0463523 від 14.02.2020 не набрала законної сили, тому відкриття виконавчого провадження за цією постановою є безпідставним.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до примітки до ст. 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
Водночас, відповідачем в обґрунтування своєї позиції надано копію постанови по справі про адміністративне правопорушення Серії МАЛО463523, з якої вбачається, що ОСОБА_1 допустила порушення п. 15.9 е Правил дорожнього руху і ч. 3 ст. 122 КУпАП та копію квитанції про сплату штрафу відповідно до: Серія МАЛО463523 (а.с. 52).
Згідно пп. «е» п. 15.9 ст. 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Як вже зазначалось, в підтвердження скоєного позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано фотознімки транспортного засобу SMART МС номерний знак НОМЕР_1 спереду та ззаду, однак з даних фотознімків не вбачається яка реальна відстань між місцем розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів чи дорожніх знаків.
Крім того, з представлених суду фотографій з нібито, порушенням допущеним позивачем, не вбачається ні час, ні дата, ні місце правопорушення, відтак не можна стверджувати, що місце де було розташовано автомобіль SMART МС номерний знак НОМЕР_1 є посадковим майданчиком для зупинки маршрутних транспортних засобів, де було вчинено правопорушення, зважаючи і на те, що на фотознімках відсутні маршрутні транспортні засоби і пасажири, які очікували б посадки на відповідний транспортний засіб, також, з вказаних знімків, у суду немає можливості встановити відстань розташування автомобіля від посадкового майданчика, про яку вказує відповідач, з метою правильного вирішення даної справи.
Між тим, за відсутності дати та місця вчинення даних фотознімків неможливо встановити коли саме та де було вчинено правопорушення, що має принципове вирішальне значення для цієї справи.
При цьому, вказівка власноруч зроблена відповідачем на представлених суду фотознімках на розташування посадкового майданчика, бордюру (межі), зупинкового майданчика, не можуть однозначно свідчити на користь тверджень відповідача, оскільки з вказаних знімків не вбачається безпосереднє місце розташування, як то вулиця, будинок, тощо, що ускладнює суду можливість перевірити вказані в оскаржуваній постанові обставини.
Більш того, поряд з автомобілем позивача було розташовані й інші транспортні засоби припарковані таким же чином, як у позивача, але без відповідних фотофіксацій порушення правил зупинки, стоянки, розмiщених на їх лобовому склi, що також дає підстави для сумнівів, що місце на якому знаходився автомобіль SMART МС є зупинкою/ посадковим майданчиком та станом на момент 14 лютого 2020 року дійсно було посадковим майданчиком.
Відтак, суд критично ставиться до наданих відповідачем знімків, і погоджується з твердженням позивача про те, що з вказаних фото не вбачається порушення ОСОБА_1 ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Також, суд звертає увагу, що вказані фотознімки не містять реквізитів щодо апарату яким вони зроблені.
Зі змісту ст. 245 КУпАП вбачається, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З огляду на це, та враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження правомірності його дій під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зважаючи на те, що суд при розгляді позовних вимог пов'язаних фабулою правопорушення, яка викладена у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення відносно особи і з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, суд вважає за необхідне визнати незаконною та скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимира Михайловича МАЛ №0463523 від 14.02.2020, якою ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (1020) грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Між тим, слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За таких обставин, суд, на підставі встановлених в ході розгляду справи обставин по суті, перевіряючи законність і обґрунтованість винесеної постанови по справі про адміністративне правопорушення, в межах повноважень, а також підстав звернення до суду, доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з підстав порушення відповідачем процедури накладення адміністративного стягнення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 122, 245, 251, 256, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 242-246, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимир Михайлович, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, третя особа Перший Приморський відділ ВДВС у м.Одесі Південного МУМЮ про визнання незаконної та скасування постанови серії МАЛ № 0463523 від 14.02.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Бондарь Володимира Михайловича МАЛ №0463523 від 14.02.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2020 року.
Суддя Л.М. Чернявська