10.07.20
Справа № 522/21977/19
Провадження № 2-а/522/189/20
10 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді Чернявської Л.М.
За участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
28.12.2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 001205 від 16.12.2019 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що в період з 04.12.2019 р. по 16.12.2019 р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено плановий захід нагляду (контролю) щодо додержання ПрАТ «Ширяївське підприємство по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Сільгоспхімія» законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 104/10, та яким встановлено, порушення вимог законодавства у сфері охорони водних ресурсів. У зв'язку з цим 09.12.2019 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною стосовно керівника Товариства ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 001205 за порушення правил водокористування, а саме: на водоподаючих трубах артсвердловин підприємства відсутні водомірні прилади-лічильники, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів. 16 грудня 2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Т.І. прийнято постанову № 001205 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 як директора ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.60 КУпАП, у зв'язку з порушенням ст.44 Водного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.
Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, протиправною, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на наступне. Відповідно до п.1.7 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Наказом Міністерстваекології та природних ресурсів України 16.03.2015№78 та положеннями п. 255.3 статті 255 ПК України, передбачено альтернативний спосіб ведення обліку використаної води за допомогою технологічних даних. Враховуючи те, що законодавством не встановлено для водокористувачів обов'язку здійснювати облік використаної води виключно за допомогою приладів-лічильників, позивачем не було порушено правил ведення первинного обліку кількості води, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Починаючи з 2014 року підприємство не здійснює водокористування про що свідчать, зокрема, дані із журналів обліку води, котрі ведуться ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» протягом 2016 - 2019 років та у яких зазначаються нульові показники стосовно кількості одержаної води. При цьому директором та бухгалтером підприємства під час перевірки державному інспектору надавалися пояснення стосовно того, що підприємство не здійснює забір води, також надавалися копії журналів та звітів, проте перевіряючим не було враховано пояснення та надані документи та не зафіксовано їх у протоколі про адміністративне правопорушення. Водночас, навесні 2019 року Товариством була засаджена горіхова посадка, у зв'язку з чим виникла необхідність у водопостачанні для забезпечення поливу. 04 червня 2019 року підприємство уклало з ТОВ «Ширяєвеагрошляхбуд» договір на подачу води № 17, що ще раз доводить те, що ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» не здійснює забір води із власних свердловин. Та навіть якщо припустити, що Товариство повинне здійснювати облік забраної води за допомогою засобів-лічильників (хоча законодавством передбачено альтернативу), підприємство не використовує воду зі свердловин, тобто не є водокористувачем, на якого поширюється обов'язок проводити облік води. В порушення п.3.4. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, перевіряючим не було з'ясовано чи винна ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.60 КУпАП правопорушення, чи взагалі було вчинено адміністративне правопорушення, а також не взято до уваги пояснення та докази позивача що мають значення для правильного вирішення справи. Тому з огляду на вищевикладене у діях ОСОБА_1 як директора ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 60 КУпАП. Отже, стосовно позивача неправомірно прийнято оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З урахуванням того, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, така постанова є незаконною та повинна бути скасованою у судовому порядку, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
02 січня 2020 року ухвалою суду справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24 січня 2020 року від представника ДЕІ в Одеській області Лех А.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву по справі № 522/21197/19, в якому відповідач посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № №522/21977/19 зводяться до тверджень відсутності вимог чинного законодавства щодо обов'язку водокористувачів здійснювати облік використаної води за допомогою приладів-лічильників та тверджень, що ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» не використовує воду з артсвердловин, та не є водокористувачем, на якого поширюється обов'язок проводити облік води. Вважають, що доводи позивача побудовані на неправильному тлумаченні норм законодавства, та щодо не здійснення водозабору, у момент перевірки Інспекцією встановлено протилежне. Доводи позивача щодо відсутності обов'язку водокористувача здійснювати облік використаної води за допомогою водомірного обладнання - приладів-лічильників, спростовуються:
1) згідно п. 7 ч. 1 ст. 44 ВК України, водокористувачі зобов'язані здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
2) «38. Лічильники води» є категорією законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці».
Твердження позивача, що ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» не використовує воду з свердловин спростовуються знімками із фото фіксацією робочого стану вузла для водозабору з артезіанських свердловин (прилад для вимірювання тиску води), котушок з гнучкими шлангами для капілярного поливу у кількості більше 15 одиниць (дві працюючі артезіанські свердловини розташовано з двох боків на ділянці із висадженими понад 1000 садженців волоського горіха). Відтак, ОСОБА_1 допущено порушення правил водокористування, а саме на водопостачаючих трубах артсвердловин підприємства відсутні водоміри прилади-лічильники, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів. Тому, складений протокол є законним, відповідним фактичним обставинам справи та обґрунтованим, відповідно до здійснених порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, і в задоволенні позову слід відмовити повністю (а.с. 81-84).
В той же день, тобто 24 січня 2020 року від представника ДЕІ в Одеській області Лех А.О. також надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог з урахуванням вимог постанови Верховного суду № 724/716/16-а (а.с. 90-91).
02 березня 2020 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Т.Ю. надійшла відповідь на відзив, в якій остання просила скасувати постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про накладення адміністративного стягнення та закрити стосовно ОСОБА_1 справу про адміністративну правопорушення, розпочату на підставі протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 93-94).
17 березня 2020 року до суду на електронну адресу, та 18 березня 2020 року на поштову адресу від представника позивача Гришканич Т.О. адвоката Гершман Л.В. надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження в частині вимог до Відповідача 2 (а.с. 83-88, 112-115).
Ухвалою суду від 15.06.2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача Державної екологічної інспекції в Одеській області про закриття провадження в частині позовних вимог по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено (а.с. 124-126).
23 червня 2020 року від представника ДЕІ в Одеській області Тутейко А.В. надійшла заява про проведення подальшого розгляду в порядку письмового провадження. Проти задоволення позову заперечують з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях представника даних під час судових засідань (а.с. 128).
В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та наполягала на його задоволенні в повному обсязі.
Суд, дослідивши доводи учасників справи та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Згідно з пунктом 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Положеннями ч. 1 ст. 242-1 КУпАП передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 53-1, 53-3 - 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм),статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 242-1 КУпАП від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
Матеріалами справи встановлено, що Інспекцією на підставі Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2018 № 262, та відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року № 652, у період з 04.12.2019 року по 17.12.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія».
09 грудня 2019 року державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Одеської області складено протокол №001205, згідно якого встановлено факт порушення ОСОБА_1 правил водокористування, а саме на водопостачаючих трубах артсвердловин підприємства відсутні водомірні прилади-лічильники, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України (а.с. 9-10).
У результаті здійснення планового заходу, 16.12.2019 року Інспекцією складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції в Одеській області №104/10 від 16.12.2019 року, в якому зафіксовано порушення в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с. 11-23).
В подальшому, 16 грудня 2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною прийнято постанову № 001205 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 як директора ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.60 КУпАП, у зв'язку з порушенням ст.44 Водного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. (а.с. 7-8).
Вказаною постановою встановлено, що на підприємстві ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія», директором якого є ОСОБА_1 допущено порушення правил водокористування, а саме: на водоподаючих трубах артсвердловин підприємства відсутні водомірні прилади-лічильники, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів.
Однак, позивач не погоджуючись з вказаною постановою, оскільки з 2014 року ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» не здійснюється спеціальне водокористування, та вважаючи постанову протиправною, звернувся до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 червня 2019 року між ТОВ «Ширяєвагрошляхбуд» (Постачальник) та ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» (Абонент) укладено Договір № 17 на подачу води з вежі ТОВ «Ширяєвагрошляхбуд», відповідно до якого: 1) Постачальник приймає на себе зобов'язання забезпечення абонента водою яка відповідає стандарту; 2) Абонент бере на себе зобов'язання: своєчасно оплачувати та послуги водоспоживання; користується водопроводом відповідно до правил водокористування; несе відповідальність та справний стан водопроводу починаючи під вуличної магістралі. Строк дії Договору встановлено з 04.06.2019 року по 31.12.2019 року (а.с. 38-39).
На виконання вказаного Договору складено акт виконаних робіт № 206 від 09.12.2019 року, за яким ТОВ «Ширяєвагрошляхбуд» були виконані роботи з водопостачання ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» у кількості 1200 куб.м. на загальну суму 15936,00 грн., що також засвідчено підписом ОСОБА_2 (а.с. 40).
Таким чином, з вказаних документів слідує, що позивачу в період з 04.06.2019 року по 09.12.2019 року дійсно були надані послуги водопостачання.
Позивач також посилається на те, що законодавством передбачено альтернативний спосіб ведення обліку використаної води за допомогою технологічних даних.
Так, у відповідності до пункту 255.3. статті 255 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.
Пунктом 255.11.10. статті 255 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року встановлено, що обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів. За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, рентна плата сплачується у двократному розмірі.
Згідно пункту 1.7 Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Наказом Міністерстваекології та природних ресурсів України 16.03.2015 року № 78 звіт складається на основі даних первинного обліку водокористування згідно з показниками засобів вимірювальної техніки, результатів вимірювань показників якості води (не менше ніж один раз на квартал), які подаються до організацій, що належать до сфери управління Держводагентства, разом зі Звітом. За відсутності засобів вимірювальної техніки Звіт складається за технологічними даними (з використанням побічних методів обліку). Обсяги, періодичність та методи інструментально-лабораторних вимірювань якості зворотних (стічних) вод визначаються водокористувачами та організаціями, що належать до сфери управління Держводагентства.
Водночас, позивач, посилаючись на вказані положення законодавства, в обґрунтування своєї позиції не надав жодних доказів того, що він міг визначити та визначав обсяг фактично використаної води самостійно на підставі технологічних даних, як то тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу, тощо.
Натомість, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду звітність державного обліку водокористування, а саме копії звітів про використання води з 2014 року по 2018 рік та копію журналу обліку води з 2016 року по 2019 рік з нульовими покажчиками (а.с. 41-63).
Проте, суд критично ставиться до вказаних документів, оскільки звітність за період 2014-2018 рр. не свідчить про те, що в 2019 році позивачем не було здійснено водозабору, а журнал обліку води з 2016 року по 2019 рік з нульовими покажчиками суперечить навіть твердженню позивача (в частині, що стосується 2019 року) що у нього навесні 2019 році виникла необхідність у водопостачанні, у зв'язку з чим і було укладено вищевказаний Договір на подачу води. При цьому, вказаний журнал обліку води з 2016 року по 2019 рік складений вручну, не містить реквізитів щодо форми, якої він складений, містить підписи без зазначення особи, яка проставляла ці підписи, а тому суд не може прийняти до уваги зазначені документи в якості доказів.
Відповідно до статті 44 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 6 червня 1995 року водокористувачі зобов'язані:
1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Статтею 110 Водного кодексу України № 213/95-ВР від 6 червня 1995 року встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:
1) самовільному захопленні водних об'єктів;
2) забрудненні та засміченні вод;
3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
8) порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
11) використанні земель водного фонду не за призначенням;
12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;
13) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;
14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення;
15) обмеженні в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, а також до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Згідно ч. 1 ст. 60 КУпАП забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, проаналізувавши доводи викладені сторонами, суд погоджується з твердженням відповідача щодо помилкового тлумачення позивачем положень законодавства про обов'язок водокористувачів здійснювати облік використаної води за допомогою приладів-лічильників, на свою користь.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» встановлено, що Лічильники води (38) є категорією законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці.
Крім того, твердження позивача, що ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» не використовує воду з артсвердловин спростовуються наданими відповідачем знімками із фото фіксацією робочого стану вузла для забору води з підземного водного об'єкту, а саме артезіанських свердловин (прилад для вимірювання тиску води), котушок з гнучкими шлангами для капілярного поливу у кількості більше 15 одиниць (дві працюючі артезіанські свердловини розташовано з двох боків на ділянці із висадженими понад 1000 садженців волоського горіха) (а.с. 88-89).
Виходячи з викладеного, не знайшли свого підтвердження, посилання позивача на те, що перевіряючим інспектором не було з'ясовано чи винна ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 60 КУпАП правопорушення, чи взагалі було вчинено адміністративне правопорушення, а також не взято до уваги пояснення та докази позивача.
Отже, ОСОБА_1 , як директором ПрАТ «Ширяївське підприємство «Сільгоспхімія» дійсно допущено порушення правил водокористування, а саме на водопостачаючих трубах артсвердловин підприємства відсутні водоміри прилади-лічильники, що є порушенням правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів.
Між тим, позивач не вказує на будь-які інші порушення допущені відповідачем при проведенні перевірки та складенні постанови відносно нього.
З огляду на вказане, суд вважає, що тези позивача на які він посилається в обґрунтування позову, як на підстави скасування оскаржуваної постанови, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання ними правами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку; орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного; правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи. яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проаналізувавши вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що постанова № 001205 від 16.12.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 60 КУпАП є законною, оскільки складена відповідною уповноваженою посадовою особою, в межах її компетенції та з дотриманням передбаченої законом процедури, а тому підстав для її скасування, суд не вбачає.
Позивачем не надано доказів, які б спростовували обставини, викладені державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяною Іванівною в постанові про накладення адміністративного стягнення.
Відтак, виходячи з викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена посадовою особою у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті.
Також слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, суд перевіряючи законність і обґрунтованість винесеної постанови по справі про адміністративне правопорушення, в межах повноважень щодо здійснення контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також підстав звернення до суду, приходить до висновку, що необхідно залишити постанову без зміни, а позов без задоволення.
За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 та відмовляє у їх задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 242-246, 286, 293 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Василик Тетяни Іванівни про скасування постанови № 001205 від 16.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 липня 2020 року.
Суддя Л.М.Чернявська