Справа №522/20190/19
Провадження по справі № 1-кп/522/236/20
01 липня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12019162500000637 від 16.03.2019р., стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гола Пристань Голопристанського району Херсонської області, громадянина України, українця, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шевченко-1 Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, українця, маючого неповну середню освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , не маючого постійного місця мешкання на території міста Одеса, раніше судимого:
15.05.2014р. Комінтернівським р/с Одеської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років п/в; ст. 75 КК України - 2 роки і/с;
20.05.2016р. Суворовським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до 5 років 2-х днів п/в (покарання не виконано),-
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України,-
16.03.2019р. ОСОБА_3 , перебуваючи в денний час у провулку Асташкіна в місті Одесі, побачив припаркований автомобіль марки «Daewoo», моделі «Lanos».
В цей час, у ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме акумулятора з вищевказаного автомобіля.
Реалізуючі свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, 16.03.2019 р., приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 підійшов до припаркованого біля будинку № 3 по провулку Асташкіна в місті Одесі автомобіля марки «Daewoo», моделі «Lanos», державний знак: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, повторно, умисно та з корисливих мотивів, відкривши невстановленим способом капот автомобіля, викрав з нього автомобільний акумулятор, торгову марку якого не встановлено, вартістю 1 500 гривень.
Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_3 з місця вчинення ним кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток в розмірі 1 500 гривень.
Крім того, 05.06.2019р., ОСОБА_3 , перебуваючи в нічний час на вулиці Балківська в місті Одесі, побачив припаркований автомобіль марки «ВАЗ», моделі: «2107».
В цей час, у ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме акумулятора та колеса з вищевказаного автомобіля.
Реалізуючі свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, 05.06.2019р. приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 підійшов до припаркованого біля будинку № 35 по вулиці Балківська в місті Одесі автомобіля марки «ВАЗ», моделі «2107», державний знак: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , та, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, повторно, умисно та з корисливих мотивів, відкривши невстановленим способом капот автомобіля, викрав з нього автомобільний акумулятор, торгову марку якого не встановлено, вартістю 2 800 гривень. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_3 , впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, повторно, умисно та з корисливих мотивів, відкрутивши у невстановлений спосіб колесо зазначеного автомобіля, викрав з нього переднє ліве автомобільне колесо, торгову марку якого не встановлено, вартістю 1 200 гривень.
Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_3 з місця вчинення ним кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток в загальному розмірі 4 000 гривень.
Крім того, 01.10.2019р. ОСОБА_3 , перебуваючи в вечірній час на вулиці Колонтаївська в місті Одесі, побачив припаркований автомобіль марки «ВАЗ», моделі: «2107».
В цей час, у ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме акумулятора з вищевказаного автомобіля.
Реалізуючі свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, 01.10.2019р. о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 підійшов до припаркованого біля будинку № 9/11 по вулиці Колонтаївська в місті Одесі автомобіля марки «ВАЗ», моделі: «2107», державний знак: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_10 , та, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, повторно, умисно та з корисливих мотивів, відкривши невстановленим способом капот автомобіля, викрав з нього автомобільний акумулятор торгової марки «Amega», вартістю 2 000 гривень.
Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_3 з місця вчинення ним кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток в розмірі 2 000 гривень.
02.10.2019р., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебуваючи в денний час на вулиці Розумовська в місті Одесі, побачили припаркований автомобіль марки «ВАЗ», моделі: «2101».
В цей час, у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, виник спільний злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме акумулятора з вищевказаного автомобіля.
Реалізуючі свій спільний злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розподілили між собою злочинні ролі, згідно яких ОСОБА_3 мав викрасти чуже майно, а ОСОБА_4 , перебувати неподалік, стежити за діями перехожих, попереджаючи ОСОБА_3 про можливість викриття кримінального правопорушення.
Так, реалізуючі спільний злочинний намір, 02.10.2019р., приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 підійшов до припаркованого біля будинку № 10/12 по вулиці Розумовська в місті Одесі автомобіля марки «ВАЗ», моделі: «2101», державний знак: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 , та впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його злочинні дії залишаться непомітними, повторно, умисно та з корисливих мотивів, відкривши невстановленим способом капот автомобіля, викрав з нього автомобільний акумулятор торгової марки «Varta», вартістю 1 300 гривень.
Таємно викравши акумулятор потерпілого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спільно сховавши його у кульок, з місця вчинення ними кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальний збиток в розмірі 1 300 гривень.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними себе у вчинених кримінальних правопорушень, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України визнали в повному обсязі та підтвердили обставини справи, які описані у обвинувальному акті.
У вчиненому розкаюються, просять суд суворо їх не карати, урахувати їх щире каяття у вчинених злочинах, відсутність матеріальних та моральних претензій у потерпілих, та те що викрадене майно повернуто потерпілим.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання не з'явились, надавши до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси заяву щодо розгляду справи у їх відсутності.
Крім того, в судовому засіданні дослідженні наступні письмові документи, а саме:
-відомості зазначені у вимозі УОІ ГУМВС України в Одеській області від 08.10.2019р. стосовно ОСОБА_3 відповідно до яких, обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий 14.11.2011р. Голоспристанівським районним судом Херсонської області за ч. 1 ст. 383 КПК України до покарання у виді арешту строком на 5 місяців;
-31.03.2016р. Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Іспитовий строк - 2 роки;
-кримінальне провадження № 12018230030000987 стосовно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, 27.09.2018р. направлено в суд з обвинувальним актом;
- кримінальне провадження № 12018230040002766 стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, 31.10.2018р. направлено в суд з обвинувальним актом.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, інші докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України /в редакції КПК України 2012 року/.
Проте, відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 371/834/17 від 02.04.2019р. вбачається, що проведення судом першої інстанції скороченого судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не виключає обов'язку суду надати правильну кваліфікацію дій обвинуваченого.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК, вбачається, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
Проаналізувавши обставини вчинення злочинів, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Суд звертає увагу, що повторністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною Особливої частини КК України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в п. 7 Постанови Пленуму № 7 від 04.06.2010 р. «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», передбачене у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини Кримінального Кодексу вчинення злочину повторно або особою, яка раніше вчинила відповідний злочин, є кваліфікуючою ознакою певного злочину. Тому, якщо за вчинення попереднього злочину (кількох попередніх злочинів) особу не було засуджено, кожен із злочинів, які утворюють повторність, має бути предметом самостійної кримінально-правової оцінки.
Відповідно до відомостей з УІТ ГУМВС України в Одеській області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018230030000987 стосовно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, 27.09.2018р. направлено в суд з обвинувальним актом. Крім того, кримінальне провадження № 12018230040002766 стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, 31.10.2018р. направлено в суд з обвинувальним актом. Відомості стосовно їх розгляду по суті, відсутні, тобто вказані справи судом не розглянуті, остаточні рішення по ним судом не прийняті.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи вищенаведене, кваліфікація дій ОСОБА_3 за епізодом таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 від 16.03.2019р. з кваліфікуючою ознакою «повторність» є помилковою, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій за даним епізодом ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться в ст.14 закону «Про судоустрій і статус суддів».
У ч.2 ст.24 КПК гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом.
25.07.2017р. ЄСПЛ постановив рішення у справі «Особа 4 проти України», яке набуло статусу остаточного 25.10.2017р. .
Протоколом №7 до конвенції передбачено право кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його вини або винесеного йому вироку (ст.2). Реалізація цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.
Крім того, ч.2 ст.394 КПК України встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, в яких під час розгляду суд першої інстанції застосував ч.3 ст.349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. Такий висновок зробив ВС в постанові №756/5578/15-к від 27.02.2018р.
Враховуючи викладене суд застосував ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю заперечення обставин, які ніким не оспарювались та дослідження яких визнано недоцільним, при цьому зміна кваліфікації дії обвинуваченого ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 185КК України на ч. 1 ст. 185 КК України не є фактичними обставинами у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками:
-за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка);
-за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вченене повторно;
-за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вченене повторно та за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить - щире каяття у вчиненому злочині.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого,- не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вченене повторно та за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить - щире каяття у вчиненому злочині.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого,- не встановлено.
Відповідно до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 .
Таким чином при призначенні покарання суд керується вимогами ч.1 ст.71 КК України, відповідно до якого, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме в даному випадку, вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20.05.2016р. стосовно ОСОБА_4 .
Судом також враховуються рекомендації, викладені в п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» згідно з якими при застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.
Судові витрати у справі відсутні.
Позовна заява у справі відсутня.
Питання речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України /в редакції 2012 року/, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) місяців арешту;
-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;
Відповідно до ст. ст. 70,72 КК України, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання рішення чинності - залишити без змін, після чого скасувати.
Термін відбування покарання обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 07.10.2019р., в термін покарання зарахувати час фактичного затримання з 04.10.2019р. по 07.10.2019р.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 71 КК України, при призначенні покарання за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 20.05.2016р., і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання рішення чинності - залишити без змін, після чого скасувати.
Термін відбування покарання обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з 07.10.2019р., в термін покарання зарахувати час фактичного затримання з 04.10.2019р. по 07.10.2019р.
Речові докази по даному кримінальному провадженню:
- «СД-Р» диск, долучений до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-автомобільні акумулятори у кількості 3 штук марки «Starting» чорного кольору «Powerline», «Superior, Power, Original Quality», та документи до них надані потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - вважати повернутими за належністю;
Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
01.07.2020