Справа № 509/3373/20
16 липня 2020 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь клопотання слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з процесуальним керівником - прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160380001082 від 15.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, українця за національністю, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
Відповідно до наданого клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 липня 2020 року, приблизно о 21 години 30 хвилин, більш точний час в ході розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, направився для проведення вільного часу до своїх знайомих, які мешкають у квартирі АДРЕСА_3 .
Знаходячись біля квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , діючи умисно, дістав з кишені своєї сумки предмет зовні схожий на пістолет типа «револьвер», а саме "EKOL Viper 4,5" та почав ним безпричинно стукати в двері вказаної вище квартири.
В цей час працівники охорони житлового комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_2 " знаходячись в моніторній кімнаті помітили по камерам відеоспостереження громадянина ОСОБА_7 , який тримаючи в руці пістолет стукав до квартири АДРЕСА_3 та направили за вказаною адресою наряд працівників охорони у складі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Далі, 15.07.2020, приблизно о 21 години 40 хвилин, ОСОБА_7 , тримаючи при собі предмет зовні схожий на пістолет типу «револьвер» "EKOL Viper 4,5", що спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, помітивши працівників охорони, на ґрунті раптово виниклого злочинного умислу, вчинив хуліганські дії грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю шляхом порушення громадського порядку, нічного відпочинку людей, наражаючи на небезпеку осіб, що знаходяться у будинку, здійснив безладну стрілянину в напрямку охоронця ОСОБА_8 та не поранив його, після чого з місця події зник в невідомому напрямку.
Таким чином, в результаті вчинення умисних дій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене за допомогою предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
16.07.2020 за фактом вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.07.2020 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене за допомогою предмета спеціально пристосованого та заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
В діях підозрюваного ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.4 ст.296 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: Протоколом огляду місця події від 16.07.2020; Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 16.07.2020; Речовими доказами; Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від. 16.07.2020; Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від. 16.07.2020.
Слідчий вважає, що у відповідності з вимогами ст. 177 КПК України, для того, щоб забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтованими підставами вважати, що ОСОБА_5 може здійснити та вчинити спроби здійснити дії, а також допустити ризики, зазначені вище, є наступне: безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення зник; не має постійного місця роботи, стабільних доходів; не має міцних соціальних зв'язків; враховуючи зазначені обставини, схильний до протиправної діяльності та може вчинити інші кримінальні провадження; вчинив тяжкий насильницький злочин із застосуванням предмету зовні схожого на пістолет; інші.
На думку слідчого застосування більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним та недостатнім з точки зору забезпечення ним процесуальних обов'язків підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України
Так, положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді відповідних клопотань про обрання запобіжного заходу, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою - є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, судом враховується правова позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (inabstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка слугувала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ). Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі "Таран проти України" зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Неистяк проти Словаччини», заява №65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі проти Польщі» (Ladentv. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредіновпроти України» (v.Ukraine),заява № 38717/04, п. 86).
На підставі досліджених матеріалів провадження, суд вважає встановленим наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує слідчий у своєму клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає, що слідчим та прокурором ні в клопотанні, ні в поясненнях в судовому засіданні не надано аргументованого обґрунтування неможливості застосування до підозрюваного інших, передбачених КПК України, видів запобіжних заходів крім тримання під вартою, тому суд вважає за необхідне застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і застосування саме такого запобіжного заходу забезпечить належне виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.181, 183, 193, 194, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з процесуальним керівником - прокурором Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160380001082 від 15.07.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід в вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з 20.00 години до 06.00 години наступного дня, строком на 60 днів, до 15.09.2020 р.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області за першою вимогою;
2) щодня з 20.00 години до 06.00 години наступного дня не залишати місце тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та контактних номерів телефонів;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у вказаному кримінальному провадженні.
Попередити підозрюваного ОСОБА_7 про наслідки ухилення від покладених обов'язків.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію 15.09.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'яти днів з дня її проголошення, а іншими особами з дня її отримання.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 20.07.2020 р. о 09.15.
Слідчий суддя ОСОБА_1