Справа № 560/2244/20
іменем України
20 липня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року, зобов'язати відповідача нарахувати 100% суми індексації грошового забезпечення (встановити для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця), який був встановлений до 01.01.2016) та виплатити 100% суми індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини не отримав в повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме індексацію грошового забезпечення за період з січня 2018 року по грудень 2018 року. Вказав, що звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Однак, отримав відмову у зв'язку з відсутністю фінансування на цю мету. Вважає, що відсутність бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для невиплати індексації. Тому звернувся до суду з цим позовом.
У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 2016-2017 років відсутній. У межах наявного фінансового ресурсу можливість виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України також відсутня. Вважає, що у позивача відсутнє право на отримання індексації за березень-грудень 2018 року, оскільки у цей період індексація становила 0,00 грн.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з підстав їх необґрунтованості.
Ухвалою від 28.04.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
Ухвалою від 12.05.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2019 №26-РС позивач звільнений в запас за підпунктом "к" частини 5 статті 26 закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2019 №271 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20.11.2019.
02.03.2020 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року.
Листом від 12.03.2020 №350/485/00/637 відповідач повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року не нараховувалась. З березня 2018 року по 2019 рік індексація нараховувалась та виплачувалась на загальних підставах.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частин 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону №1282-ХІІ визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок №1078.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
За змістом пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2020 №951 за період з січня 2016 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 виплата індексації грошового забезпечення не здійснювалась.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по грудень 2018 року є протиправною.
Тому для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2018 року.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідача у майбутньому.
На час розгляду справи відсутній спір щодо розміру виплати позивачу індексації на виконання цього рішення суду. Тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити 100% суми індексації грошового забезпечення є передчасними та не підлягають задоволенню.
Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Отже, у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача встановити для обчислення індексації місяць підвищення (базовий місяць) січень 2016 року необхідно відмовити.
Водночас, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Тому посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати індексацій є безпідставними.
Необґрунтованими є також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки відсутність такого механізму не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, позов необхідно задоволити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по грудень 2018 року.
У задоволенні решти позовних відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.Л. Польовий