20 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1071/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі-позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просять:
- визнати накази ГУ Держгеокадастру від 17.02.2020 року №№1997-СГ, 2001-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" протиправними;
- зобов'язати головне управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 орієнтовною площею 6.7700 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0070 та ОСОБА_1 орієнтовною площею 6.8500 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0069 для ведення фермерського господарства;
- встановити судовий контроль.
Ухвалою від 04.05.2020р. позов залишений без руху.
Ухвалою від 19.05.2020р. відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області наказами від 17.02.2020 року №№1997-СГ та 2001-СГ відмовило позивачам у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, посилаючись на невідповідність виду поданої на затвердження розробленої документації із землеустрою із наданим дозволом на її розроблення. Позивачі вважають таку відмову незаконною та просять задовольнити позов повністю.
22 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що при виданні спірних наказів ГУ Держгеокадастру керувався нормою Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 01.01.2016 року), а саме, статтею 25 вказаного Закону, якою встановлено види документації із землеустрою та їх склад. Крім того, посилаючись на практику Верховного суду та практику ЄСПЛ, зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органі та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки не наділенні правом створювати норми права. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Рішенням Великоолександрівської районної державної адміністрації від 20.12.1997р. № 401 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 20.9га, в тому числі ріллі 20.4га, для ведення фермерського господарства із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області та видано Державний акт на право постійного користування землею від 18.03.1998р. № IV-XC №003418.
Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 18.01.2008 № 45 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства " Вікторія " ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства кожному ОСОБА_4 та Дубині Євгену Вікторовичу
Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.03.2008 № 265 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства " Вікторія " ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства та зобов'язано громадянку ОСОБА_2 замовити технічну документацію із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки із земель, наданих в постійне користування фермерському господарству "Вікторія" та оформити державний акт на право власності на землю.
За клопотанням ОСОБА_2 від 17.12.2008 року та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою ТОВ "Альянс" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність голові фермерського господарства "Вікторія" та членам фермерського господарства загальною площею 20.40 га для ведення фермерського господарства із земель наданих в постійне користування фермерському господарству "Вікторія" розміщених на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
У 2013 році керівником місцевого відділу Держземагенства (Держгеокадастру) було запропоновано позивачам додатково розробити проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.
За клопотанням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 20.06.2013 року ТОВ "Альянс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність площею 20.40 га для ведення фермерського господарства.
У ході виготовлення проекту землеустрою, на виконання вимог частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України та в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, отримано погодження компетентних органів, які відображені у Висновках про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність від 09.04.2009 № 98, від 25.07.2013 № 610 П, від 02.10.2013 року №195 (а.с. 23-26). Земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (а.с. 28-29).
Для оформлення речових прав на земельні ділянки позивачі звернулися до Державного реєстратора, який повідомив про необхідність отримання рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження документації із землеустрою.
Позивачами було подано відповідні клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Протягом 2016-2019 р.р. рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області про затвердження документації із землеустрою не приймалось.
Після чергового звернення до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про затвердження проекту землеустрою, до яких було додано відповідний проект та витяги з Державного земельного кадастру, листом від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17 ГУ Держгеокадастру відмовило позивачам в задоволенні клопотань, що стало підставою звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (справа № 821/471/18).
Позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у затвердженні ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки, викладену у листі від 22.09.2017 року №Д-11394/0-3680/6-17 та зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_1 , з чим погодився суд апеляційної інстанції.
30 та 31 травня 2019 року позивачі звернулись із заявами до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області з посиланням на висновки за результатами розгляду адміністративної справи № 821/471/18 та на рішення Конституційного Суду України 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками.
Листом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19 червня 2019 року № Д-338/0-225/6-19 позивачів повідомлено про те, що їх заяви залишено без розгляду та запропоновано звернутися із зазначеного питання з відповідними заявами через відділ надання адміністративних послуг виконавчого комітету Херсонської міської ради.
Вважаючи залишення вказаних заяв без розгляду протиправним, позивачі звернулись до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року (справа № 540/1387/19) адміністративний позов було залишено без задоволення, з чим не погодився суд апеляційної інстанції.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 у справі № 540/1387/19 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 30.05.20219 року та ОСОБА_2 від 31 травня 2019 року стосовно затвердження проектної документації із землеустрою та передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розглянути по суті заяви ОСОБА_1 від 30 травня 20219 року та ОСОБА_2 від 31 травня 2019 року стосовно затвердження проектної документації із землеустрою та передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
В березні 2020 року позивачі отримали копії наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.02.2020 року №№ 1997-СГ та 2001-СГ, якими відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, на підставі статті 50 Закону України "Про землеустрій" та у зв'язку з невідповідністю виду поданої на затвердження розробленої документації із землеустрою із наданим дозволом на її розроблення.
Не погодившись з відмовою, позивачі звернулися до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 26 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі Закон № 858-IV) розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Відповідно до ч.3 ст.50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або іншого, посилаючись на практику Верховного суду та практику ЄСПЛ, зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органі та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції суб'єктів владних повноважень.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Отже, із системного аналізу наведених норм права суд дійшов висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Оскільки судом встановлено, що проект землеустрою був погоджений в установленому законом порядку, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Також, суд, оцінюючи оскаржені рішення на предмет їх правомірності у контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, виходить з того, що таке втручання не було законним, оскільки як вже було встановлено, не ґрунтувалось на підставах, визначених чинним національним законодавством.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
Застосовуючи відповідний принцип у даному конкретному випадку, суд зазначає, що цільове призначення спірних земельних ділянок, було визначено - "для ведення селянського (фермерського) господарства". Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 18.01.2008 року № 45 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства "Вікторія" ОСОБА_2 , для передачі безоплатно у власність громадянам України - членам фермерського господарства "Вікторія", для ведення фермерського господарства кожному: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Розпорядженням Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.03.2008 № 265 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Трифонівської сільської ради у розмірі 8,40 умовних кадастрових гектар для передачі безоплатно у власність голові фермерського господарства "Вікторія" для ведення фермерського господарства із земель, наданих у постійне користування голові фермерського господарства "Вікторія" ОСОБА_2 .
Пунктом 2 вказаного розпорядження визначено: громадянці ОСОБА_2 замовити технічну документацію із землеустрою по передачі у власність земельної ділянки із земель, наданих у постійне користування фермерському господарству "Вікторія" та оформити державний акт на право власності на землю.
За заявами позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ "Альянс" у 2013 році був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 20,4000 га сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства " Вікторія " ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства із земель наданих раніше в постійне користування ФГ "Вікторія" та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Вказаний проект землеустрою 02.10.2013 року був погоджений відділом Держземагентства у Великоолександрівському районі Головного управлінням Держземагентства у Херсонській області згідно висновку № 195. Тому неврахування зазначених фактів ГУ Держгеокадастру у Херсонській області є порушенням принципу "доброго врядування", зокрема, в частині послідовного та належного способу дій державного органу.
Також суд не погоджується із позицією відповідача, яка полягає у тому, що підставою для відмови у затвердженні проектів відведення позивачам стало невідповідність виду поданої на затвердження розробленої документації із землеустрою із наданим дозволом на її розроблення та зазначає наступне.
Дійсно, станом на дату отримання позивачами дозволу на розроблення документації із землеустрою, діючою була редакція Закону України "Про землеустрій", що передбачала такий вид документації із землеустрою як "технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку".
З аналізу Закону України "Про землеустрій" вбачається, що відповідний вид документації існував до 01.01.2013 року. Після цієї дати закон зазнав змін, за результатом чого такого виду документації із землеустрою як "технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку" не передбачав.
Проте, згідно Закону України "Про землеустрій" документацією із землеустрою є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Тобто, сама документація являє собою певний набір текстових та графічних матеріалів, що створюють технічні умови для реалізації права особи на землю. В даному випадку, зміни в законі, в розрізі даних конкретних правовідносин, не мали наслідком скасування прав позивачів на землю, а лише змінили назву комплекту документів, необхідного для реалізації такого права.
З урахуванням того, що право осіб на зазначені ними земельні ділянки існувати не перестало, всі передбачені законом висновки та погодження ними отримані, а будь-які інші документи відсутність яких в розробленій документації з землеустрою створювало б технічні перешкоди в реалізації відповідного права відповідачем не зазначено, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на невідповідність виду поданої документації із наданим дозволом на її розроблення є відмовою, вчиненою з формальних підстав та без дотримання принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, в частині пропорційності, розсудливості та добросовісності.
Отже, судом встановлено відсутність підстав для прийняття наказів Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 17.02.2020 р. №1997-СГ, №2001-СГ в частині відмов позивачам у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю).
З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в справі №816/591/15-а.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судом, які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
Аналогічна правова позиція викладена ВС у постанові від 06.03.2019р. по справі №1640/2594/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019р. по справі №509/1350/17 зазначила, щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів є саме зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 орієнтовною площею 6.7700 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0070 та ОСОБА_1 орієнтовною площею 6.8500 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0069 для ведення фермерського господарства.
Що стосується позовної вимоги позивачів про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З приписів даної норми слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Судові витрати розподілено згідно статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон,вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) від 17.02.2020 року №№1997-СГ, 2001-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон,вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) орієнтовною площею 6.7700 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0070 та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) орієнтовною площею 6.8500 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0069 для ведення фермерського господарства.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон,вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон,вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 109020100