Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 липня 2020 р. № 520/879/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Шутової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області щодо організації фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Засядько Я.М., головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Путятіної О В зі складання акту фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 09 жовтня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019р. №00002990510.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки дії посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області щодо організації фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 суперечать вимогам п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.80.2 ст.80, п.81.1, п. 81.2 ст.81 Податкового кодексу України, а також оскільки дії посадових осіб відповідача по складанню акту фактичної перевірки суперечать абз.1 п.86.1 ст.86, п. 81.2 ст.81 Податкового кодексу України, наявні підстави для визнання їх протиправними. Вказане свідчить про наявність підстав для визнання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019р. №00002990510 прийнятим на підставі недостовірних відомостей, в результаті протиправних дій, а отже, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2020 р. об 11:15 год.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті за згодою сторін на 14.07.2020 р. о 15:50 год.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник Головного управління ДПС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, згідно наданого до суду відзиву зазначив про дії з проведення перевірки позивача здійснені контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 26.11.2019р. №00002990510 є цілком законним та обґрунтованим, відповідає чинному податковому законодавству України, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено наказ від 03.10.2019 р. №960 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, яким наказано провести фактичну перевірку господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Харків, з 03.10.2019 року тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст. 82 ПКУ, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (а.с.70).
Підставою винесення наказу та призначення фактичної перевірки слугувала доповідна записка головних державних ревізорів-інспекторів ГУ ДПС у Харківській області від 05.09.2019 №12/20-40-05-10-24, якою повідомлено, що за адресою АДРЕСА_1 встановлено господарський об'єкт (побутова техніка), в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , де відбуваються порушення порядку проведення розрахунків, а саме: реалізація складної побутової техніки (мобільні телефони) без застосування реєстратора розрахункових операцій відповідно до законодавства. (а.с.71).
На підставі наказу від 03.10.2019 р. №960 були винесені направлення від 03.10.2019 р. №1072 та №1073 на проведення з 03.10.2019 р. фактичної перевірки тривалістю 10 діб господарського об'єкту за адресою АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин. (а.с.44-45).
Службовими особами відповідача були пред'явлені позивачу направлення від 03.10.2019 р. №1072 та №1073 на проведення фактичної перевірки та вручено копію наказу від 03.10.2019 р. №960 про проведення фактичної перевірки, що підтверджується підписом позивача на зазначених направленнях, проте, згодом ОСОБА_1 на направленні зазначив, що анулює свій підпис у зв'язку з тим, що йому не пред'явлені службові посвідчення. (а.с.44).
У зв'язку з чим, відповідачем було складено акт відмови від підписання направлень на проведення фактичної перевірки №673/20-40-05-10-09/3194805796 від 08.10.2019 р., згідно якого після ознайомлення з направленнями від 03.10.2019 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відмовився від підписання направлень на проведення фактичної перевірки. (а.с.49).
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) господарським об'єктом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 .
Результати перевірки викладені в акті № 182/20/33/РРО/3194805796 від 09.10.2019 року.
За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення, зокрема: п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, Постанови КМУ від 16.03.2017 №231, а саме: не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (відсутній РРО) при продажу складно-побутової техніки (мобільного телефону) (Згідно УКТЗЕД 8517120000 (смартфони та мобільні телефони) на суму покупки 28083,00 грн. споживачем у присутності посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області та невидача відповідного розрахункового документа (касового чека).
На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00002990510 від 26.11.2019 р., яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 1,00 грн.
Позивач посилаючись на не дотримання відповідачем вимог по проведенню перевірки, вважаючи дії відповідача щодо проведення фактичної перевірки та складання акту за її результатами протиправними, не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд вказує на наступне.
Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Досліджуючи наказ №960 від 03.10.2019 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , суд вказує, що він відповідає вимогам, які встановлені до його змісту згідно підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Зокрема, у названому наказі зазначено: дату видачі - 03.10.2019 року; найменування контролюючого органу - Головне управління ДПС у Харківській області; найменування та реквізити суб'єкта - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; мета - здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); вид перевірки - фактична; дата початку перевірки - 03.10.2019 року; тривалість перевірки - у відповідності до вимог п.82.3 ст. 82 ПКУ; період діяльності, який буде перевірятися - з 08.05.2017 року по дату завершення перевірки.
Також вказаний наказ містить підпис в.о. начальника ДПС та скріплений печаткою контролюючого органу.
Крім того, судом встановлено, що підставою винесення наказу та призначення фактичної перевірки слугувала доповідна записка головних державних ревізорів-інспекторів ГУ ДПС у Харківській області від 05.09.2019 №12/20-40-05-10-24, якою повідомлено, що за адресою АДРЕСА_1 встановлено господарський об'єкт (побутова техніка), в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , де відбуваються порушення порядку проведення розрахунків, а саме: реалізація складної побутової техніки (мобільні телефони) без застосування реєстратора розрахункових операцій відповідно до законодавства. (а.с.71).
Суд зазначає, що в наказі міститься посилання на п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, що стали передумовою для призначення перевірки.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перевіряючими до початку фактичної перевірки в порушення вимог підпункту 81.8 статті 81 Податкового кодексу України не вручено направлень на перевірку та посвідчень ревізорів, що проводили перевірку.
Відповідно до підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
При цьому приписи Податкового кодексу України установлюють певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Абзац п'ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:
- непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);
- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.
При цьому, як вказувалось судом вище, за приписами статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
Наявні в матеріалах справи копії направлень на проведення фактичної перевірки від 03.10.2019 р. №1072 та №1073, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області відповідають вимогам, які встановлені до їх змісту згідно підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
Направлення на проведення перевірки були пред'явлені позивачу, що підтверджується підписом позивача на зазначених направленнях, проте, згодом ОСОБА_1 на направленні зазначив, що анулює свій підпис у зв'язку з тим, що йому не пред'явлені службові посвідчення. (а.с.44).
Відповідно до акта відмови від підпису у направленнях №673/20-40-05-10-09/3194805796 від 08.10.2019 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відмовився від підписання направлень на проведення фактичної перевірки. Вказане свідчить про те, що особи які проводили фактичну перевірку виконали приписи пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право платника податків анулювати свій підпис в отриманні документів.
Враховуючи зазначене, суд не погоджується з доводами позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.
Стосовно посилань позивача на те, що фахівцями ГУ ДПС у Харківській області під час виходу на перевірку не надано службових посвідчень, суд зазначає наступне.
Відповідно до Наказу Державної фіскальної служби України від 23.10.2014 №207 «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби», з метою створення належних умов для виконання службових обов'язків працівниками органів Державної фіскальної служби встановлення однакового підходу до оформлення та видачі службових посвідчень, були затверджені зразки службових посвідчень працівників органів Державної фіскальної служби.
Також, вказаним Наказом №207 затверджена Інструкція щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників органів ДФС.
Згідно Наказу №207 дозволено до отримання посвідчень, посадовим особам фіскальної служби використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника; начальникам головних управлінь, митниць, Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, ДПІ (СДПІ), спеціалізованих департаментів та органів, що утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311, видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України.
Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось позивачем, що посадовими особами, яким надано повноваження на проведення документальної планової виїзної перевірки, згідно наказу на проведення перевірки та направлень на проведення перевірки, надавались відповідні довідки та паспорти громадян України для встановлення їх осіб.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 у справі №820/2882/16 (адміністративне провадження №К/9901/24922/18).
Щодо доводів позивача, що в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 позивачем не здійснюється господарська діяльність, суд зазначає, що критично ставиться до вказаних доводів, оскільки при виході на перевірку фахівцями контролюючого органу була встановлена наявність самого позивача, ОСОБА_1 , за вказаною адресою - АДРЕСА_1.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на надані позивачем пояснення в судовому засіданні та письмові пояснення, які суперечать один одному, оскільки в судовому засіданні позивач зазначив, що до господарського об'єкту за адресою АДРЕСА_1 приїхав задля ремонту комп'ютерної техніки, а в письмових поясненнях зазначив, що зазначене приміщення належить його матері, ОСОБА_2 , та до вказаного приміщення прибув у зв'язку з аварією системи опалювання задля вирішення питання ремонту.
Враховуючи викладене, а також, з огляду на дотримання контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Харківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, відповідно до положень пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, а оскаржувані дії, що є предметом судового оскарження, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України та вчинені без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки, за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.
Разом з тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної перевірки, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 березня 2018 року справа №804/1113/16 (адміністративне провадження №К/9901/19326/18).
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд приходить висновку, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження дій щодо проведення фактичної перевірки, визнання протиправними яких за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права платника податків можуть бути порушені виключно рішеннями, прийнятими за наслідками відповідної перевірки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області щодо організації фактичної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Засядько Я.М., головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Путятіної О.В. зі складання акту фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 09 жовтня 2019 року, суд вказує на наступне.
Згідно статтею 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
За підсумками фактичної перевірки позивача, фахівцями контролюючого органу, що проводили перевірку, складено акт № 182/20/33/РРО/3194805796 від 09.10.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо складання акта № 182/20/33/РРО/3194805796 від 09.10.2019 року.
Враховуючи те, що викладені в акті перевірки факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжують для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, підстави для визнання протиправними дій контролюючого органу щодо складання акта перевірки відсутні.
Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 10 вересня 2019 року (справа №826/6984/15), яка на виконання приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховується судом при застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, оскільки судом не було встановлено в діях відповідача під час проведення фактичної перевірки процедурних порушень вимог Податкового кодексу України, при цьому складання акта за результатами перевірки є дискреційними повноваженнями органу контролю, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Засядько Я.М., головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДПС у Харківській області Путятіної О В зі складання акту фактичної перевірки від 09 жовтня 2019 року, задоволенню не підлягають.
Щодо частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019р. №00002990510, суд зазначає наступне.
Як зазначалось судом вище, фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) господарським об'єктом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 182/20/33/РРО/3194805796 від 09.10.2019 року.
Перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) при продажу товарів, а саме, у присутності посадових осіб Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 проведена розрахункова операція з продажу мобільного телефону марки IPHONE за ціною 28083,00 грн. на суму 28083,00 грн., однак, згідно п.2.2.8 не роздрукувався відповідний розрахунковий документ (фіскальний касовий чек) та не виданий покупцю.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;
5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
Відповідно до пунктів 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Визначення поняттю «розрахункова операція» надається в ст. 2 Закону. Так, зокрема, такою є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Таким чином, визначальною умовою, при виконанні якої у суб'єкта господарювання виникає обов'язок здійснювати розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій, є наявність факту реалізації товару.
В розумінні податкового законодавства під продажем (реалізацією) товарів необхідно розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р.).
Отже, необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону, є факт одержання від покупця коштів за товар (послугу) в результатів переходу права власності на такий за результатами його реалізації.
Поняття права власності та порядок його виникнення врегульовано нормами Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. Так, згідно ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві.
Правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №00002990510 від 26.11.2019 року відповідач обґрунтовує виключно фактом не проведення позивачем розрахункової операції через РРО та невидачі відповідного розрахункового документу під час реалізації складно побутової техніки, а саме мобільного телефону марки IPHONE за ціною 28083,00 грн., що відображено в акті перевірки. Однак, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного як до акту перевірки так і під час судового розгляду не надано, зокрема, квитанції, гарантійного чеку, пояснень особи, якій було реалізовано товар, встановлення особи, якій було реалізовано товар, тощо.
На підтвердження відсутності факту реалізації телефону та відсутності порушень встановлених відповідачем, позивачем до матеріалів справи надано заключну банківську виписку за період з 08.10.2019 по 09.10.2019, згідно якої на розрахунковий рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 кошти у розмірі 28083,00 грн. не надходили.
Таким чином, у зв'язку з недоведеністю відповідачем самого факту реалізації Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 08.10.2019 телефону марки IPHONE за ціною 28083,00 грн., суд вважає, що контролюючий орган неправомірно застосував до позивача фінансові санкції, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №00002990510 від 26.11.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2019 р. №00002990510.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 липня 2020 року.
Суддя Д.А. Волошин