вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
20 липня 2020 р. Справа № 480/3279/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати незаконними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування ГУ ДПС у Сумській обл. від 17.05.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 21 030,90 та від 12.11.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 5 508,36.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 03.11.2008 року позивач був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем. Відповідачем було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 21 030,90 грн. та від 12.11.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 5 508,36 грн. Позивач вважає що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки в період, за який нараховано внесок, позивач є найманим працівником, та за нього сплачувався єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати. Разом з тим позивач підприємницькою діяльністю не займалася і будь-якого доходу не отримувала. Крім того 25.05.2020 року відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду, відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Разом з тим даною ухвалою встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що згідно баз даний Головного управління ДПС у Сумській області ОСОБА_1, з 03.11.2008 р. по 25.05.2020 р. перебувала на обліку як платник податків - фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. При цьому згідно АРМ «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація, щодо наявності пільги у ОСОБА_2 , зі сплати єдиного соціального внеску (відсутня позначка ФО інвалід та ФО пенсіонер). Звітність за останні роки до Головного управління ДПС у Сумській області (управління у м. Сумах (м. Суми)) була подана лише 01.06.2020 р. без зазначення доходів, отриманих за основним місцем роботи. А відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2019 № Ф- 4221/54-У по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) у сумі 21 030,90 грн. та від 12.11.2019 р. № Ф4221/54-У на суму - 5508,36 грн. по ОСОБА_1 , сформовані у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, є законними та обгрунтованими (а.с. 76-78).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що як зазначено в позовній заяві, позивач з 03.11.2008 року по 25.05.2020 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на загальній системі оподаткування, даний факт також не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Головним управлінням ДПС у Сумській області, 17.05.2019 року сформовано вимогу № Ф-4221-54-У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 07.11.2019 року у сумі 21 030,90 грн., відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с. 9).
Також в подальшому Головним управлінням ДПС у Сумській області, було сформовано вимогу від 12.11.2019 р. за № Ф-4221-54-У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 27.02.2020 року у сумі 5 508,36 грн. (а.с. 8).
При цьому відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року працювала в Представництві фірми "Мерк Шарп енд Доме Ідеа, Інк (Швейцарія) в Україні на посаді бухгалтера. З 01.04.2011 року по 05.06.2012 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю "МСД Україна". З 06.06.2012 року і до цього часу працює в Представництві фірми "Інтервет Ейдженсіз Б.В." (Нідерланди) в Україні (а.с. 15-20).
Вважаючи вище вказані вимоги протиправними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Пунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 2017 року по 2019 року та до цього часу позивач працює в Представництві фірми "Інтервет Ейдженсіз Б.В." (Нідерланди) в Україні (а.с. 15-20) та за вказані періоди єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати був перерахований у повному обсязі, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с. 39).
Тобто за період, за який податковим органом позивачу було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме з 2017 р. по 2019 р., позивач перебував у трудових відносинах з Представництвом фірми "Інтервет Ейдженсіз Б.В." (Нідерланди) в Україні, якою було сплачено страхові внески за позивача.
Оскільки позивач в період з 2017 року по 2019 року перебував на обліку в податковому органі та був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак підприємницьку діяльність не здійснював і доходи від такої діяльності не отримував, та одночасно в цей період перебував у трудових відносинах з Представництвом фірми "Інтервет Ейдженсіз Б.В." (Нідерланди) в Україні, які також сплачували за нього страхові внески, суд вважає, що необхідність сплати позивачем єдиного соціального внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за спірний період спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
А відтак, враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 26.05.2020 № 0.0.1718370370.1 (а.с. 4).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування Головного управління ДПС у Сумській області від 17.05.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 21 030,90 грн. та від 12.11.2019 р. за № Ф-4221-54-У на суму 5 508,36 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43144399) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек