15 липня 2020 року м. Рівне №460/2554/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.Є. Махаринця розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради
про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення матеріальної шкоди, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі відповідач, управління), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача видати містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва: "нове будівництво житлового будинку (завершення будівництва)" вул. А.Мельника, №5, м.Рівне і " реконструкція житлового будинку" вул. А.Мельника №7 , м.Рівне та відшкодувати матеріальної шкоди в сумі 198000 грн.
Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву та подав його 08.05.2020. у поданому відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у поданому відзиві.
Позивач подав відповідь на відзив якій зазначив, що відповідачем порушено права позивача в зв'язку з чим просить суд захистити його права шляхом зобов'язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва та відшкодувати матеріальну шкоду.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , позивач і представник позивача по цій справі 13.02.2020 звернувся із заявами до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва «Завершення будівництва житлового будинку» та «Реконструкція житлового будинку» на вул. Андрія Мельника в м. Рівному .
Розглянувши, вказані заяви та додані матеріали, листами від 26.02.2020 №01-М/40, №01- М/41 Управління повідомило позивача про неможливість надання містобудівних умов та обмежень для проектування вищевказаних об'єктів будівництва, у зв'язку із неподанням, визначених частиною третьою статті 29 Закону документів, необхідних для прийняття рішень.
27.02.2020 позивач повторно звернувся із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового будинку» на вул. Андрія Мельника, 5 в м. Рівному, яку в подальшому просив залишити без розгляду, згідно із відміткою від 05.03.2020 власноруч на заяві, внаслідок чого - зазначена заява позивача була залишена без розгляду.
13.03.2020 позивач звернувся із заявами про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва «Нове будівництво житлового будинку» та «Реконструкція житлового будинку» на вул. Андрія Мельника в м. Рівному.
Розглянувши, зазначені заяви та додані матеріали, листами від 13.03.2020 №01-М/65, №01-М/54 Управління повідомило позивача про необхідність розгляду даного питання на засіданні Архітектурно-містобудівної ради при Управлінні та рекомендовано позивачу звернутись до відповідної ради.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон) в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
В силу частини першої статті 4 вказаного вище закону об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.
Програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування (стаття 5 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").
Статтею 8 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Відповідно до частини другої статті 24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
Статтею 26 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт;5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до приписів частини 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним
Згідно із частиною 4 статті 29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Таким чином, підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені у ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та їх перелік є вичерпним.
Як вже було зазначено судом вище відповідачем у відповідь на заяву позивача про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва «нове будівництво житлового будинку «та «реконструкція житлового будинку на вул.Андрія Мельника в м.Рівному» повідомлено заявника про необхідність розгляду даного питання на засіданні Архітектурно-містобудівної ради при Управлінні.
Так, архітектурно-містобудівна рада при Управлінні створена з метою професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації.
Розпорядженням міського голови від 03.07.2017 № 609-р «Про архітектурно-містобудівну раду при Управлінні містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради», відповідно до Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 № 108, затверджено Положення про архітектурно - містобудівну раду при Управлінні (далі - Положення) та за погодженням Рівненської обласної організації Національної спілки архітекторів України затверджено її новий склад.
Відповідно до Положення, архітектурно-містобудівна рада розглядає містобудівну та проектну документацію і надає Управлінню рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно з Планом зонування території м. Рівного, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 22.12.2011 №1421, земельні ділянки к.н. 5610100000:01:010:0017 та к.н. 5610100000:01:010:0219, які розташовані по вулиці Андрія Мельника, 5/ 7 щодо проектування об'єктів будівництва на яких звертався позивач, розміщені в зоні багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4).
Так, переважними видами використання зона багатоквартирних житлових будинків з кількістю поверхів від 4 до 9 (Ж-4) є: Багатоквартирні житлові будинки з кількістю поверхів від 4 до 9, гуртожитки, бібліотеки, клубні приміщення багатоцільового та спеціалізованого призначення, приміщення для занять спортом, дитячі дошкільні установи, загальноосвітні школи, поліклініки, центри народної медицини, аптеки, кабінети лікарів, що займаються практикою, виставкові зали, музеї, поштові відділення, телефон, телеграф, торгові комплекси, підприємства громадського харчування, перукарні, приймальні пункти пральні та хімчистки, банківські відділення.
В свою чергу допустимими видами використання є вбудовані, підземні, напівпідземні гаражі та відкриті стоянки, відкриті стоянки для тимчасового зберігання автотранспорту з розрахунку, що проводиться відповідно до ДБН 360-92**.
Умовно допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або узгодження): Житлові будинки з кількістю поверхів 10 і більше (відповідно до розробленої містобудівної документації, в якості архітектурних акцентів і домінант), житлові будинки менше 4-х поверхів; спортивні зали, басейни; лікарні, госпіталі, станції швидкої медичної допомоги; навчальні заклади І - II та III - IV рівнів акредитації;адміністративні споруди, офіси;культові споруди; готелі; тимчасові споруди для роздрібної торгівлі.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004538972020, цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 56101000000:01:010:0017 - 1.8, що згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205, - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, а згідно експлікації земельних угідь - під житловою забудовою одно-та двоповерховою.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 0004539052020 цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 56101000000:01:010:0219 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - (02.01.); а згідно з експлікацією земельних угідь - Малоповерхова забудова.
В силу вимог статті 26 Закону право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації щодо їх забудови.
З наведеного вбачається, що містобудівною документацією, зокрема планом зонування, розташування малоповерхових будинків (1,2,3 поверхи) в зоні Ж-4 не передбачено переважними та допустимими видами використання.
Однією з підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, визначених статтею 29 Закону, є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Отже, в даному випадку судом встановлено невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території м. Рівного.
Так, згідно із пунктом 9 частини першої статті 1 Закону, план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Частинами 1, 3 статті 18 Закону визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Зонування території здійснюється з дотриманням вимог установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень.
Однак, серед умовно допустимих видів використання земельних ділянок у зоні Ж-4 є житлові будинки менше 4-поверхів. Проте, таке використання потребує спеціального дозволу або узгодження. Отже містобудівною документацією визначена умова, за дотриманням якої вид використання земельної ділянки, як умовно допустимий буде відповідати містобудівним потребам визначеної зони.
Суд зазначає, що процедура спеціального узгодження реалізується шляхом розгляду відповідних питань на засіданнях Архітектурно-містобудівної ради.
Стосовно покликань позивача у відповіді на відзив, що ним були додані всі документи визначені Законом для надання йому містобудівних умов, а саме перед проектні пропозиції щодо майбутньої добудови, що відповідають зоні Ж-4, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, то суд зазначає, що долучений робочий проект кварталу малоповерхової житлової забудови в м.Рівне по вул. А .Мельника 2001 року, об'єкт 143.1016.01 дійсно стосується побудови 2-4-х поверхових блокованих житлових будинків /по індивідуальному проекту/, однак в розділі V вказаного робочого проекту зазначено, що він має бути представлений на містобудівній раді.
А отже, відповідач не маючи повноважень надавати спеціальні дозволи та приймати рішення щодо погодження видів використання земельних ділянок, що не відповідають містобудівній документації запропонувало позивачу у листах від 13.03.2020 №01-М/65 та №01-М/54 процедуру спеціального узгодження шляхом розгляду на Архітектурно-містобудівній раді таких питань з метою реалізації прав позивача на використання земельних ділянок, що йому належать відповідно до їх цільового призначення.
При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17 та від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вже було зазначено судом містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні. Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування. Отже, законодавець наділив відповідні органи, в тому числі, відповідача дискреційними повноваженнями при прийнятті управлінських рішень.
В свою чергу Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Відтак, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Як вже неодноразово зазначалось судом діючим законодавством встановлена процедура надання містобудівних умов та обмежень і суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття таких рішень.
Отже, задоволення позовної вимоги позивача щодо зобов'язання Управління прийняти рішення про надання містобудівних умов та обмежень призведе до втручання в дискреційні повноваження Управління.
Вказане підтверджується правовою позицією висловленою в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 у справі №К/800/62158/13 де встановлено, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Натомість позивач посилаючись на судову практику зазначає, що дієвим способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є задоволення позовних вимог в частині зобов'язання видати позивачу містобудівні умови та обмеження.
Суд зауважує, що позивачем не враховано, що до такого висновку колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла зауваживши, що відповідачем не наведено обставин, які могли б стати підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме не надано доказів невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні. Отже, в даному випадку, суд зобов'язуючи відповідача надати містобудівні умови, дослідив питання та встановив відсутність підстав для відмови у такій видачі. Тобто, мав місце випадок, коли у відповідного уповноваженого органу за певних обставин існує єдиний можливий варіант прийняття рішення - видати містобудівні умови та обмеження.
Проте, розглядаючи заяви про отримання містобудівних умов та обмежень Управління наділене вибором щодо прийняття одного з двох рішень - надати містобудівні умови та обмеження або за наявності відповідних підстав відмовити у їх видачі.
А отже, у даній справі відповідачем доведено правомірність своєї поведінки та наявність обставин, які є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди можливе у разі заподіяння такої шкоди протиправними його діями.
Суд зауважує, що, у даній справі не існує прямого зв'язку між витратами позивача та діями відповідача.
Згідно статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності якою завдано шкоди повинна бути доведена.
Шкода - це витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У позові та відповіді на відзив позивач зазначає, що в результаті незаконних рішень, дій та бездіяльності з вини відповідача зупинено проектні роботи, втрачено час для підготовки будівництва, порушені договірні відносини позивача з виконавцем.
Проте, листи, якими відповідач повідомив про неможливість надання позивачу містобудівних умов та обмежень самі по собі не створюють для позивача будь-яких негативних наслідків позивач вправі звернутись до архітектурно-містобудівної ради при Управлінні та отримати після того на законних підставах містобудівні умови і обмеження.
Крім того на обґрунтування суми матеріальних витрат позивач надає лише здійснений ним Розрахунок матеріальних вимог проте, позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь - які чеки, квитанції, накладні, акти виконаних робіт, тощо на підтвердження реальної сплати 198000 грн, вказаних у наданому розрахунку.
Щодо поданого позивачем договору на надання послуг, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, на суму 198 000 грн, що в даному випадку є сумою тотожною його матеріальних вимог, то суд зазначає, що згідно розрахунку (а.с.152, т.1) у зазначену суму 198000 грн, в тому числі віднесено, зокрема і судовий збір і витрати на правничу допомогу, що не відносяться до збитків, а є судовими витратами. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, представництво позивача здійснюється на підставі довіреності, відсутні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу. Одночасно, судом виявлено арифметичну невідповідність в загальній сумі, оскільки позивачем заявлено про відшкодування матеріальних витрат на суму 198000 грн , але із розрахунку судом встановлено суму 108020,80 грн.
Окрім того, взаємовідносини замовників і розробників містобудівної документації регулюються законодавством України і договором. в зв'язку з чим замовник на свій розсуд обирає виконавця та погоджується сплатити за певні роботи або послуги кошти, у визначеному розмірі.
Отже з огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що докази про реальні матеріальні збитки та матеріальну шкоду в справі відсутні, а сама по собі вказана вартість послуг не може вважатися понесеними матеріальними витратами позивача.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому позов не підлягає до задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження на об'єкт «Нове будівництво житлового будинку (завершення будівництва)» вул.А.Мельника №5, м.Рівне та «реконструкція житлового будинку» вул.А.Мельника, №7, м.Рівне та відшкодування матеріальної шкоди в сумі 198000 грн, а тому у позові слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Є. Махаринець