20 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2908/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 13.05.2020 №67 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повторно протиправно відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, з огляду на відсутність у позивача документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) на території України.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 69-70/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №440/5071/19 пенсійним органом повторно розглянута заява позивача від 25.09.2019 щодо призначення пенсії за віком на загальних підставах та за наслідками її розгляду прийнято рішення про відмову у призначення пенсії ОСОБА_1 з огляду на відсутність документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України. Звертав увагу на те, що у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №440/5071/19 відсутнє зобов'язання суб'єкта владних повноважень щодо призначення пенсії позивачу, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням постанови від 17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та постійно проживає на території Держави Ізраїль, що підтверджено відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 27.06.17 /а.с. 9-10/.
25.09.2019 позивач через свого представника - ОСОБА_2 звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком /а.с. 51, 53/.
До заяви додано копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон PU 168908 від 27.06.2017, з відміткою про постійне проживання в державі Ізраїль, копію та оригінал трудової книжки, довідку про заробітну плату за період до 1.07.2000, документи про стаж.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області від 13.11.2019 №403 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в Україні з посиланням на відсутність документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні /а.с. 40-41/. Крім того, відповідач зазначив, що трудова книжка від 25.07.1975 недійсна, оскільки має виправлення у прізвищі.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі №440/5071/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.11.2019 №403; зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 1.09.1976 по 15.07.1977, з 21.07.1977 по 25.10.1977, з 1.12.1979 по 26.08.1980, з 5.08.1982 по 13.11.1984; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2019 про призначення пенсії за віком з 25.09.2019 з урахуванням висновків суду /а.с. 21-24/.
На виконання рішення суду у справі №440/5071/19 відповідач рішенням від 13.05.2020 №67 відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України /а.с. 37/.
Не погодившись з рішенням відповідача від 13.05.2020 №67 та вбачаючи наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 5.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону України від 9.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.05 за №22-1 /далі - Порядок №22-1/.
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Отже, заява про призначення пенсії може бути подана особисто заявником або його представником, повноваження якого підтверджені у встановленому законодавством порядку.
Підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Пунктом 2.22 Порядку №22-1 встановлено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Окрім того, як визначено частиною другою статті 73 названого Кодексу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи з предмета цього спору, суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, перевіряє відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що правова оцінка доводам пенсійного органу щодо необхідності надання доказів реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 на території України для призначення пенсії надана судом у ході розгляду справи №440/5071/19.
Так, у рішенні від 24.02.2020 у справі №440/5071/19, що набрало законної сили 30.03.2020, суд зазначив, що згідно зі статтею 2 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, зокрема й права на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення громадянина.
Відтак, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, так як відповідно до конституційних принципів України право на пенсійне забезпечення гарантується громадянам України незалежно від того, де проживає така особа.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.09.2019 у справі №475/164/17, та узгоджується із позицією Конституційного Суду України із зазначеного питання, викладеною у пункті 3 Рішення від 7.10.2009 №25-рп/2009.
За таких обставин, відсутність реєстрації місця проживання особи на території України не є визначеною законом підставою для відмови такій особі у призначенні пенсії.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, рішення суду у справі №440/5071/19, яким констатовано факт відсутності підстав для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з огляду на його проживання поза межами України є обов'язковим для виконання пенсійним органом.
Однак, відповідач висновки суду не врахував, внаслідок чого повторно прийняв безпідставне рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням чого рішення ГУПФ України в Полтавській області від 13.05.2020 №67 належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.
Окрім того, суд враховує, що відповідач визнає наявність у ОСОБА_1 на момент звернення стажу роботи, тривалістю більше 26 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Так, залученою до матеріалів справи копією розрахунку стажу підтверджено, що загальний стаж позивача складає 29 років один місяці та 25 днів /а.с. 39/.
Позивачу виповнилось 60 років.
Рішенням суду у справі №440/5071/19 констатовано достатність наданих позивачем разом із заявою від 25.09.2019 документів для вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 8.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
За таких обставин, суд, зважаючи до набуття ОСОБА_1 необхідного стажу для призначення пенсії за віком та подання до пенсійного органу достатніх документів для вирішення питання про призначення пенсії, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.09.2019.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою суду від 15.06.2020 позивача звільнено від сплати судового збору.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Таким чином, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-78, 90, 241-246, 257-263, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13 травня 2020 року №67.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25 вересня 2019 року.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач (боржник): Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927: вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба