20 липня 2020 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 280/3462/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 30 березня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2020 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак отримала повідомлення відповідача від 08.04.2020 про відмову в призначені їй пільгової пенсії за віком у зв'язку із тим, що вона не досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З даним рішенням позивач не погоджується, оскільки ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнаною такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020. Зауважує, що позивач має право на призначення пенсії за віком оскільки на 01.04.2015 мала необхідний стаж для призначення пенсії пільговий стаж у 12 років та на час звернення за призначенням набула 46-річного віку. Стверджує, що посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин норми ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України. Зважаючи на вищенаведене, вважає неправомірною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити позивачу пільгову пенсію з 30 березня 2020 року.
Ухвалою судді від 01.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, перше судове засідання призначене на 25 червня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 16 червня 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№27928), у якому вказує, що у відповідності до приписів п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач матиме право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 після досягнення 49 років 6 місяців, за умови повторного звернення у строки, передбачені чинним законодавством. Щодо посилання позивача на Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 повідомляє, що зазначене рішення не може бути застосоване для вирішення питання призначення пенсії позивачу, оскільки норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 11 жовтня 2017 року. Звертає увагу, що норми п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на час звернення позивача та розгляд справи є чинною, не визнана неконституційною та не скасована. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 29.06.1992 позивачка з 26 червня 1992 року по день звернення до суду із цим позовом працює на Публічному акціонерному товаристві «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Довідкою від 24.03.2020 № 226 Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» підтверджено, що позивачка працювала повний робочий день на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці у виробництві чорної металургії в центральній лабораторії комбінату (ЦЛК), в центрі з випробувань та атестації продукції (ЦВАП) та згідно з табелями обліку робочого часу за період з 15.10.2000 по 28.02.2012 фактично відпрацювала 9 років 10 місяців 18 днів лаборантом рентгеноспектрального аналізу експрсмаркувальної групи рентгеноспектрального аналізу, за період з 01.11.2012 по 12.02.2014 фактично відпрацювала 11 місяців 27 днів лаборантом рентгеноспектрального аналізу експрсмаркувальної групи рентгеноспектрального аналізу, за період з 13.02.2014 по 28.02.2020 фактично відпрацювала 2 роки 7 місяців 10 днів інженером 2 категорії (рентгеноспектрального аналізу) експресгрупи сировини та металів, інженером 2 та 1 категорії (рентгеноспектрального аналізу) експреслабораторії сировини та металів центральної хімічної лабораторії, що передбачено Списком №1.
30 березня 2020 року позивачка звернулася до Заводського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Однак, відповідно до повідомлення від 08.04.2020 № 0800-0204-8/14034 відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії по списку № 1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності віку 49 років. Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 40 років 4 місяці 25 днів, пільговий стаж по Списку №1 складає 13 років 05 місяців 25 днів.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по списку №1;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Не враховано період роботи за Списком №1 з 15.10.2000 по 05.04.2001, оскільки проміжок між наказами про атестацію №73 від 25.05.1995 та наказом про атестацію №160 від 06.04.2001 складає більше 5 років. Однак, щодо врахування вказаного періоду до пільгового стажу за Списком №1 позивачем вимог не заявлено та не обґрунтовано.
При цьому, у відзиві на позов відповідач вказує на необхідність досягнення позивачем 49 років, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, визначеною пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як жінці, яка народилася з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року. При цьому, ОСОБА_1 не набула право на пенсію за віком на пільгових умовах так як не досягнула віку, встановленого нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду. В позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Як вбачається зі статті 5 Закону № 1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Згідно з положеннями статті 9 Закону № 1058 -IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3)пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена пенсія за вислугу років.
Таким чином, з 01 січня 2004 року питання призначення пенсій за віком, у тому числі на пільгових умовах, визначається положеннями Закону №1058-IV.
Щодо посилань позивача стосовно того, що законність її вимог підтвердив Конституційний Суд України у його Рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років.
Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01 квітня 2015 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які втрачають чинність з дня ухвалення даного Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці.
Відтак, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 має застосовуватися до осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 50 років та жінки 45 років, та набули необхідний стаж.
Суд зазначає, що Законом України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» доповнено Закон №1058-IV розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11 жовтня 2017 року.
Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
За приписами частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, у редакції, чинній на момент звернення позивача до звернення до територіального органу ПФУ, установлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За приписами частини 2 цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Отже, Закон №1058-IV, як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набрання законної сили Законом України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11 жовтня 2017 року.
Оскільки Закон №1058-IV та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148 є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11 жовтня 2017 року.
При цьому, суд доходить висновку, що оскільки позивачу виповнилось 45 років 12 листопада 2018 року, то умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону №1058-IV, а не на підставі пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки до 11 жовтня 2017 року (дату набрання чинності змін до Закону №1058) вона не досягла 45 років.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже у відповідності до вимог статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач буде мати після досягнення віку 49 роки, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак