20 липня 2020 року Справа № 280/2956/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Військової частина НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства Оборони України (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08160298)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_4 (польова пошта НОМЕР_5 ) Міністерства Оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_6 (56 окрема мотопіхотна бригада) Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), Мелітопольського об'єднаного міського військового Комісаріату Запорізької області (далі - відповідач 3), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 4), Військової частина НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства Оборони України (далі - відповідач 4) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу Військова частина НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства Оборони України не провела з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.05.2020 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) на 11.06.2020.
29.05.2020 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25055), в якому представник зазначає, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки п. 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
02.06.2020 до суду від Військової частини НОМЕР_6 надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№25613), в якому представник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази порушення військовою частиною НОМЕР_4 прав Позивача тому обов'язку у військовій частині НОМЕР_6 як розпорядника коштів нарахувати та виплатити Позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.06.2014 по 30.03.2015.
02.06.2020 до суду від Мелітопольського об'єднаного міського військового Комісаріату Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25732), в якому представник зазначає, що Згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 27.08.2015 р. № 128 ОСОБА_1 був не звільнений, а саме переміщений для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини. Відповідно за усіма розрахунками та компенсаціями, які повинні проводитись з ОСОБА_1 він повинен звертатися до командування військової частини за останнім місцем проходження служби.
05.06.2020 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26395), в якому представник зазначає, що Згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 27.08.2015 № 128 ОСОБА_1 був переміщений для подальшого проходження військової служби до військової частини польова пошта НОМЕР_3 , на посаду номера обслуги гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону. Отже виходячи з вищевикладеного за усіма розрахунками та компенсаціями, які повинні проводитись з ОСОБА_1 він повинен звертатися до командування військової частини з якої його було звільнено, а не переведено для подальшого проходження військової служби.
Ухвалою суду від 13.07.2020 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та постановлено проводити розгляд справи з урахуванням уточненого складу учасників справи та уточнених позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
При цьому, суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392 та від 17.06.2020 № 500, якими запроваджено з 12.03.2020 до 31.07.2020 на усій території України карантин.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину».
Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , з 15.04.2015 по 28.08.2015 проходив військову службу в роті охорони в складі Мелітопольсько-ВеселІвського ОРВК (на теперішній час Мелітопольський міський об'єднаний військовий комісаріат), розпорядником коштів якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_7 .
З 28.08.2015 ОСОБА_1 переведений до 55-ї окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» військової частини польова пошта (яка з 2016 року входить до складу військової частини НОМЕР_2 ), та 25.05.2016 переведений в розпорядження військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_7 .
06.09.2019 позивач був звільнений з військової служи у запас на підпунктом «а» пункту 1 частини статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, що підтверджується Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 224 від 06.09.2019 та Військовим квитком серії НОМЕР_7 (військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини).
В період часу з 01.06.2014 по 24.09.2014, з 30.10.2014 по 17.02.2015 та з 01.09.2015 по 28.10.2015 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції.
За підсумками участі в антитерористичній операції ОСОБА_1 було присвоєно статус учасника бойових дій та Василівсько-Михайлівським ОРВК видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_8 від 22.06.2015, яке було втрачено і замість втраченого 14.09.2016 Василівським РВК видано дублікат посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_9 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 224 від 06.09.2019 ОСОБА_1 виключено з особового складу військової частини. компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасникам бойових дій не виплачувалась.
Позивачем на адресу відповідача було направлено заяви на видачу довідок про період проходження військової служби, про заробітну плату за останні 12 місяців та копії картки на грошове забезпечення, про невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій, та про видачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2019 року, із супровідним листом. Вказаний рекомендований лист військовою частиною НОМЕР_2 було отримано 11.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення листа.
Листом Військової частини НОМЕР_2 № 918 від 04.03.2020 було повідомлено позивача, що у командування військової частини відсутні підстави для виплати компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.
Позивач проходив військову службу в роті охорони в Мелітопольсько-Веселівському ОРВК в період з 15.04.2015 по 28.08.2015 та йому також не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. З Мелітопольсько-Веселівського ОРВК був переведений у розпорядження військової частина НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки», встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Разом з тим, п. 8, 10, 14, 17-19, 21 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
За рішенням командира (начальника) військової частини військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення загальною тривалістю не більш як 15 календарних днів на рік.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.».
При цьому, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій» (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Принципом який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 06.09.2019.
Зважаючи на викладений аналіз, судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.
Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
В рішенні від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18 Верховний Суд вказав ознаки типової справи:
- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;
- відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;
- підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Такий самий суб'єктний склад сторін та предмет спору і в справі №280/2956/20.
Тому справа №280/2956/20 є типовою справою, і суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/19.
Крім того, на зауваження Військової частини НОМЕР_6 (56 окрема мотопіхотна бригада) Міністерства оборони України про надання позивачем неналежного доказу на підтвердження статусу учасника бойових дій, суд зазначає, що правомірність та визначення дати набуття позивачем такого статусу не є предметом даного спору. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.06.2014 по 24.09.2019 позивач брав участь у проведенні антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, а довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 04.12.2014 № 631, підписана командиром військової частини польова пошта НОМЕР_5 , була підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ) Міністерства Оборони України (69068, м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України (польова пошта НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 рік по 06.09.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.09.2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства Оборони України (польова пошта НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 рік по 06.09.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.09.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.07.2020.
Суддя А.В. Сіпака