ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2020Справа № 910/2369/20
За позовом Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання договору укладеним
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Тарасюк І.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Шуліка М.О.
від відповідача: Онищенко Т.О.
від третьої особи: Журавель Т.С.
Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору про внесення змін до договору оренди №2236-1 від 12.08.2019р. укладеним.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача в укладанні договору про внесення змін до договору №2236-1 від 12.08.2019р., за яким нарахування орендної ставки у розмірі 0,01% починається з 12.08.2019р., а не з 08.10.2019р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020р. у справі № 910/2369/20 позовну заяву Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації залишено без руху.
03.03.2020р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2020р. про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 10.03.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 01.04.2020р.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що ціна договору оренди комунального майна є його істотною умовою, пропозиція щодо зміни якої приймається Постійною комісією з питань комунальної власності Київської міської ради, а отже, застосування зменшеної орендної ставки можливе лише на підставі відповідного погодження постійної комісії, яке у даному випадку було надано 08.10.2019р.
01.04.2020р. судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 24.04.2020р. судом призначено підготовче засідання на 27.05.2020р.
27.05.2020р. підготовче засідання відкладено на 24.06.2020р.
24.06.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2020р.
В судовому засіданні 15.07.2020р. представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача було надано усні пояснення, згідно яких проти задоволення позовних вимог надано заперечення.
Представником третьої особи було надано усні пояснення по суті справи.
В судовому засіданні 15.07.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва,
29.07.2016р. між Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (орендар) та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір №2236 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради «Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 22.01.2015р. №28/893 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Вишгородська, 21 корп.1 літ.А, для розміщення бюджетної установи.
У п.2.1 договору №2236 від 29.07.2016р. вказано, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 529,80 кв.м на 1 та 2 поверхах згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно п.3.1 договору №2236 від 29.07.2016р. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015р. №415/1280 та рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 18 та 24 травня 2016р. №15 і згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), становить без податку на додану вартість 0,14 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку лютий 2016р. 72,01 грн.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29.07.2016р. по 27.07.2019р. (п.9.1 договору №2236 від 29.07.2016р.).
Як вбачається з матеріалів справи, листом №01.0-22/484 від 24.04.2019р. позивач звернувся до постійної комісії Київської міської ради з питань власності з проханням щодо продовження договору оренди та встановлення пільгової орендної плати у розмірі 0,01% від ринкової вартості приміщення.
Листом №08/283-431 від 06.05.2019р. постійною комісією Київської міської ради з питань власності повідомлено позивача про те, що розгляд питань стосовно оренди майна територіальної громади міста Києва здійснюється комісією у порядку, визначеному рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015р., відповідно до якого для внесення змін до договору оренди, орендарю необхідно подати орендодавцю відповідну заяву з обґрунтуванням запропонованих змін. Одночасно, зазначено, що у зв'язку з прийняттям Київською міською радою 15.02.2018р. рішення №67/4131 «Про запровадження та безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва програмного комплексу "VlasCom"» комісія починаючи з 10.04.2018р. формує порядки денні своїх засідань щодо розгляду питань оренди виключно із застосування зазначеного програмного забезпечення.
Згідно змісту витягу з протоколу №26/161 від 25.06.2020р. постійною комісією Київської міської ради з питань оренди було прийнято рішення про продовження оренди нежитлового приміщення з позивачем. Рішення щодо встановлення орендної ставки у розмірі 0,01% від ринкової вартості об'єкта не приймалось.
У листі №01.1-22/866 від 02.08.2019р. Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації просив Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зменшити орендну ставку до 0,01% від ринкової вартості об'єкта. До вказаного листа було додано, в тому числі згоду Управління з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство-балансоутримувач) на встановлення пониженої орендної ставки у розмірі 0,01% від ринкової вартості об'єкта.
12.08.2019р. між Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації (орендар) та Управлінням з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір №2236-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №2236 від 29.07.2016р.), згідно п.1.1 якого орендодавець на підставі орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 25.06.2019р. №26/161 (п.187) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Вишгородська, 21 корп.1 літ.А, для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок органів місцевого самоврядування.
У п.2.1 договору №2236-1 від 12.08.2019р. вказано, що об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 529,80 кв.м на 1 та 2 поверхах згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину договору №2236 від 29.07.2016р.
Згідно п.3.1 договору №2236-1 від 12.08.2019р. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015р. №415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018р. №21/4285) в редакції Положення про оренду майна теориторіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018р. №253/6304 та становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку червень 2019р. 42,16 грн. за 1 кв.м, що в цілому складає 22 496,16 грн.
Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12.08.2019р. по 10.08.2022р.
Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо зміни орендної ставки позивачу було внесено до системи "VlasCom" 14.08.2019р.
08.10.2019р. рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності було задоволено клопотання орендаря про зменшення орендної ставки до 0,01% від ринкової вартості приміщення за адресою: м.Київ, вул.Вишгородська, 21 корп.1 літ.А.
17.10.2019р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив підготувати проект додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019р. з урахуванням рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності щодо зменшення орендної ставки до 0,01% від ринкової вартості приміщення та визначення вказаної орендної ставки саме з 12.08.2019р.
Відповідачем було направлено додаткову угоду до договору №2236-1 від 12.08.2019р., в якій визначено орендну ставку до 0,01% від ринкової вартості з 08.10.2019р.
Позивачем означену додаткову угоду було підписано з протоколом розбіжностей, в якому визначено про застосування вказаної вище ставки орендної плати саме з 12.08.2019р.
Листом №062/056/16-142 від 09.01.2020р. відповідачем було повідомлено про відмову від підписання додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019р. разом з протоколом розбіжностей, де нарахування орендної ставки у розмірі 0,01% починається з 12.08.2019р.
Наразі, за твердженнями позивача, відмова Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є необґрунтованою, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що ціна договору оренди комунального майна є його істотною умовою, пропозиція щодо зміни якої приймається Постійною комісією з питань комунальної власності Київської міської ради, а отже, застосування зменшеної орендної ставки можливе лише на підставі відповідного погодження постійної комісії, яке у даному випадку було надано 08.10.2019р.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-4 ст.188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна
державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх
структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У статті 5 вказаного нормативно-правого акту вказано, що орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Частиною 1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Тобто, з наведеного полягає, що розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Зі змісту ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, в том числі, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до глави 58 Цивільного кодексу України, статей 283 - 289, 291 Господарського кодексу України, пункту 31 частини першої статті 26 та частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та з метою підвищення ефективності використання об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва Київською міською радою рішенням №415/1280 від 21.04.2015р. було затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.
Порядок внесення змін до договору оренди комунального майна територіальної громади міста Києва визначено у розділі 15 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.
У п.п.15.1-15.2 Положення вказано, що внесення змін до договору оренди здійснюється за згодою сторін договору до закінчення терміну його дії. З метою розгляду питання про внесення змін до договору оренди орендар подає орендодавцю заяву, 3 підписані ним та балансоутримувачем примірники додаткової угоди до договору про внесення змін до договору оренди та обґрунтування запропонованих змін.
Згідно п.15.3 Положення якщо пропозиція орендаря стосується зміни істотних умов договору оренди нерухомого майна, яке відповідає ознакам, визначеним у підпунктах 7.10.2 і 7.10.3 цього Положення, то рішення за заявою орендаря приймається Постійною комісією за поданням орендодавця.
Зі змісту п.7.10 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва вбачається, зокрема, що якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається з потенційним орендарем як з єдиним претендентом на підставі рішення, яке приймається: постійною комісією - щодо нерухомого майна, площа якого складає більше 50 кв. м, а також щодо нерухомого майна метрополітену, нерухомого майна, яке передається у погодинну оренду або оренда плата за яке складає 1,00 грн в рік - незалежно від площі об'єкта оренди, або якщо нерухоме майно занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та іншого окремого індивідуально визначеного майна вартістю понад 500000,00 грн. (п. 7.10.2); Київською міською радою щодо нерухомого майна закладів охорони здоров'я, закладів освіти, об'єктів спортивної інфраструктури в закладах освіти, закладів культури, об'єктів культурної спадщини, площа яких складає більше 400 кв. м, та щодо цілісних майнових комплексів підприємств територіальної громади міста Києва, їх структурних підрозділів (7.10.3).
За таких обставин, виходячи з того, що об'єктом оренди за договором №2236-1 від 12.08.2019р. є нежитлові приміщення загальною площею 529,80 кв.м на 1 та 2 поверхах згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину договору №2236 від 29.07.2016р., суд дійшов висновку, що внесення змін до відповідного правочину в частині зменшення розміру орендної плати можливе лише за наявності рішення постійної комісії з питань оренди Київської міської ради, проте ніяким чином не самостійно за домовленістю орендаря та орендодавця.
Судом було встановлено, що 08.10.2019р. рішенням постійної комісії Київської міської ради з питань власності було задоволено клопотання орендаря про зменшення орендної ставки до 0,01% від ринкової вартості приміщення за адресою: м.Київ, вул.Вишгородська, 21 корп.1 літ.А.
Отже, визнання укладеною додаткової угоди до договору №2236-1 від 12.08.2019р. шляхом із зазначенням про нарахування орендної ставки у розмірі 0,01% починаючи з 12.08.2019р. є неправомірним та не відповідає вимогам Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, з огляду на відсутність рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності із застосування відповідної ставки саме з дати, визначеної позивачем, а не з 08.10.2018р.
До того ж, судом прийнято до уваги, що у п.15.12 Положення вказано, що зміни до договору оренди набирають чинності з дати їх підписання сторонами.
Наразі, суд звертає увагу позивача на те, що посилання Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації на зволікання відповідача в направленні відповідної пропозиції щодо зменшення орендної ставки для позивача на розгляд постійної комісії Київської міської ради з питань власності, у даному випадку порядку внесення змін до договору оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, в частині такої його істотної умови як розмір орендної плати, не змінює.
Листом №08/283-431 від 06.05.2019р. постійною комісією Київської міської ради з питань власності повідомлено позивача про те, що розгляд питань стосовно оренди майна територіальної громади міста Києва здійснюється комісією у порядку, визначеному рішенням Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015р., відповідно до якого для внесення змін до договору оренди, орендарю необхідно подати орендодавцю відповідну заяву з обґрунтуванням запропонованих змін. Одночасно, зазначено, що у зв'язку з прийняттям Київською міською радою 15.02.2018р. рішення №67/4131 «Про запровадження та безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва програмного комплексу "VlasCom"» комісія починаючи з 10.04.2018р. формує порядки денні своїх засідань щодо розгляду питань оренди виключно із застосування зазначеного програмного забезпечення.
У листі №01.1-22/866 від 02.08.2019р. Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації просив Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зменшити орендну ставку до 0,01% від ринкової вартості об'єкта. До вказаного листа було додано, в тому числі згоду Управління з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (підприємство-балансоутримувач) на встановлення пониженої орендної ставки у розмірі 0,01% від ринкової вартості об'єкта.
Вказаний лист було отримано відповідачем 02.08.2019р.
Суд звертає увагу, у п.15.5 Положення вказано, що орендодавець протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміну істотних умов договору оренди, зокрема, вносить до Системи інформацію про запропоновані зміни до договору.
Судом було встановлено, що питання щодо зміни орендної ставки позивачу було внесено відповідачем до системи "VlasCom" 14.08.2019р., тобто, в межах строку встановленого п.15.5 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.
Тобто, за висновками суду, наявними в матеріалах справи документами спростовуються доводи позивача стосовно порушення відповідачем права Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації на застосування пільгової ставки орендної плати.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу (в тому числі, і щодо розміру матеріальної шкоди)залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо необґрунтованості позову.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації до Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання договору про внесення змін до договору оренди №2236-1 від 12.08.2019р. укладеним.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст складено та підписано 20.07.2020р.
Суддя Спичак О.М.