ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2020Справа № 910/10368/20
За заявою Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»
про забезпечення позову
Особи, які можуть отримати статус учасників справи:
1) Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (позивач)
2) Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (відповідач)
3) Приватне акціонерне товариство «Метробуд» (відповідач)
Суддя Удалова О.Г.
Без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (далі - ПАТ «Київметробуд», заявник) з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до його подання.
У вищевказаній заяві ПАТ «Київметробуд» вказав, що має намір, як позивач, подати позов до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - КП «Київметрополітен») та Приватного акціонерного товариства «Метробуд» (далі - ПрАТ «Метробуд»), як відповідачів, про:
- визнання недійсними результатів процедури закупівлі (відкриті торги UA-2020-04-01-000713-с), проведеної КП «Київметрополітен»;
- визнання незаконними та скасування всіх рішень тендерного комітету КП «Київметрополітен», оформлених протоколом засідання тендерного комітету № 1517 від 28.05.2020;
- визнання недійсним Договору № 383-П-20 від 25.06.2020 (з усіма додатками, доповненнями, додатковими угодами), укладеного між КП «Київметрополітен» та ПрАТ «Метробуд».
Намір ПАТ «Київметробуд» звернутись до Господарського суду міста Києва з вищевказаним позовом обумовлений, за твердженням заявника, наступними обставинами.
КП «Київметрополітен» була проведена процедура закупівлі (відкриті торги UA-2020-04-01-000713-с), предметом якої стали роботи з капітального ремонту перегінних тунелів між станціями «Тараса Шевченка» та «Почайна» Оболонсько-Теремківської лінії Київського метрополітену (код класифікатора предмета закупівлі ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація). Протоколом засідання тендерного комітету № 1517 від 28.05.2020 переможцем вищевказаних торгів визнано ПрАТ «Метробуд» та укладено з вказаним товариством Договір № 383-П-20 від 25.06.2020, а також додаткову угоду № 1 від 25.06.2020 до нього.
Однак, на переконання заявника, тендерна пропозиція ПрАТ «Метробуд» повинна була бути відхилена, оскільки містила недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі.
Така недостовірна інформація полягала у тому, що ПрАТ «Метробуд» на виконання вимог тендерної документації надало у складі його тендерної пропозиції довідку про наявність у нього на праві власності обладнання та матеріально-технічної бази, необхідних для виконання робіт, які були предметом закупівлі. Наявність такої будівельної техніки у учасника торгів була обов'язковою умовою таких торгів. Проте, наведені у довідці відомості не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки зазначена у ній будівельна техніка була відчужена ПрАТ «Метробуд» на користь заявника.
Статтею 31 Закону «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) передбачено, що Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі зокрема зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону.
У свою чергу, частиною 15 статті 29 Закону визначено, що у разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.
У своїй довідці про наявність обладнання та матеріально-технічної бази ПрАТ «Метробуд» повідомило про наявність у нього на праві власності певних одиниць будівельної техніки, зокрема:
- бурова машина Casagrande В-125 в комплекті з оснасткою (пункт 2);
- бурова машина Casagrande В-250 в комплекті з оснасткою (пункт 3);
- навантажувач фронтальний ХІАGОNG ХG916А (пункт 8);
- кран монтажний на гусеничному ходу РДК-250-2 (пункт 9).
Але вказані одиниці будівельної техніки ПрАТ «Метробуд» на праві власності не належать та були відчужені ним на користь заявника, який також подавав тендерну пропозицію, до якої було додано відповідну довідку № 436/1 від 10.04.2020.
ПАТ «Київметробуд» стверджує, що факт відчуження ПрАТ "Метробуд" на його користь будівельної техніки підтверджується наступним:
- бурова машина Casagrande В-125 була відчужена на підставі Договору поставки № 75 від 11.10.2010. Після придбання дана бурова машина була введена в експлуатацію, оприбуткована, відображена в документах бухгалтерського обліку заявника;
- бурова машина Casagrande В-250 була відчужена на підставі Договору поставки № 34 від 09.02.2010 року. Після придбання дана бурова машина була введена в експлуатацію, оприбуткована, відображена в документах бухгалтерського обліку заявника;
- навантажувач фронтальний ХІАGОNG ХG916А з 2018 року належить заявнику, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу від 08.11.2018 (серія НОМЕР_1 ), попередній власник ПрАТ «Метробуд», що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу від 21.03.2016 № 008504;
- кран монтажний на гусеничному ходу РДК-250-2 ще з 25.06.2002 належить заявнику.
Заявник також звертав увагу на те, що в межах оскаржуваного тендеру його пропозиція була найпривабливішою, зокрема, й з точки зору оцінки досвіду, наявності власного обладнання та матеріальної бази.
Викладене, згідно з твердженнями заявника, свідчить про те, що результати процедури закупівлі (відкриті торги UA-2020-04-01-000713-с) є недійсними, а рішення засідання тендерного комітету, оформлені протоколом № 1517 від 28.05.2020, є незаконним та підлягають скасуванню, що, як наслідок, тягне за собою і недійсність Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, укладеного за результатами проведення вказаної процедури закупівлі.
Заявник також вказував на наявність самостійних підстав для визнання недійсним Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, що полягали у перевищенні керівником ПрАТ «Метробуд» його повноважень, адже статутом товариства керівнику надано право на укладення правочинів без попереднього погодження такого правочину загальними зборами учасників товариства на суму до 100 000,00 грн, а сума вказаного Договору становить 79 490 600,00 грн, при цьому тендерна пропозиція ПрАТ «Метробуд» не містить документу на підтвердження наявності такого погодження.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення можливості відновити свої порушені права ПАТ «Київметробуд» звернулось до суду з даною заявою про забезпечення позову до його подання та просив суд:
- заборонити КП «Київметрополітен» та ПрАТ «Метробуд» вчиняти будь-які дії згідно (на виконання, в межах) Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, укладеного між ними;
- заборонити Державній казначейській службі України та її територіальним органам, зокрема Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) КП «Київметрополітен», пов'язані з виконанням умов Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, укладеного між КП «Київметрополітен» та ПрАТ «Метробуд».
Обґрунтовуючи вказану заяву ПАТ «Київметробуд» пояснив, що невжиття наведених заходів забезпечення позову перешкодить ефективному захисту та поновленню порушених прав ПрАТ «Метробуд» у разі задоволення майбутнього позову, оскільки виконання Договору № 383-П-20 від 25.06.2020 (виконання обумовлених ним робіт та оплата таких робіт) матиме наслідком втрату заявником економічного інтересу до виконання відповідних робіт (через зменшення їх потенційного обсягу та, відповідно, вартості).
Дослідивши мотиви, викладені у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вирогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.
Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи та гарантією задоволення законних вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Враховуючи наведені роз'яснення та беручи до уваги предмет позову, в межах якого заявлена дана заява про забезпечення позову, а також обставини, наведені заявником в обґрунтування вказаної заяви, суд дійшов таких висновків.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
У разі фактичного виконання сторонами зобов'язань за Договором № 383-П-20 від 25.06.2020, що буде оскаржуватись у майбутньому позові, рішення суду, у разі задоволення такого позову, не матиме правового сенсу, оскільки у такому випадку у КП «Київметрополітен» вже не буде необхідності в послугах заявника. Таким чином, не буде можливості відновити правовий стан, який існував до імовірного порушення прав заявника.
Відхилення заяви ПАТ «Київметробуд» про забезпечення позову до його подання та подальше виконання сторонами Договору № 383-П-20 від 25.06.2020 взятих на себе договірних зобов'язань у разі задоволення позовних вимог у даній справі призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому.
Суд звертає увагу на те, що оскільки у даному випадку майбутній позов буде носити немайновий характер, судове рішення у разі його задоволення не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову до його подання шляхом накладення заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Договору № 383-П-20 від 25.06.2020 до прийняття рішення по суті (у разі задоволення позовних вимог у майбутній справі), призведе до порушення прав заявника та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому у випадку, якщо позов буде задоволено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 по справі № 904/3168/18 та від 22.11.2018 по справі № 902/402/18.
При цьому суду не надано доказів на підтвердження того, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, сприятиме настанню негативних наслідків для господарської діяльності КП «Київметрополітен» або ПрАТ «Метробуд». Судом також враховано, що предметом закупівлі відкритих торгів UA-2020-04-01-000713-с є капітальний ремонт перегінних тунелів між станціями метрополітену, а відтак заборона вчинення дій, спрямованих на виконання Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, не призведе до зупинки руху громадського транспорту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, є адекватними по відношенню до позовних вимог, на забезпечення яких він вживається, та не матимуть наслідком повне припинення господарської діяльності КП «Київметрополітен» та ПрАТ «Метробуд». Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої ПАТ «Київметробуд» заяви про забезпечення позову та наявність підстав для її задоволення.
При цьому судом враховано, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, визначених положенням ч. 12 ст. 137 ГПК України, стосується процедур закупівель, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії. При цьому, КП «Київметрополітен» не є державним органом та самостійно здійснює свою господарську діяльність, а тому не підпадає під суб'єктний склад норми ч. 12 ст. 137 ГПК України.
Судом також взято до уваги, що, як стверджує заявник, ПрАТ «Метробуд» при поданні тендерної пропозиції надало недостовірні відомості про наявність у його власної будівельної техніки, необхідної для виконання робіт, які були предметом закупівлі, у той час, як зазначена при поданні тендерної пропозиції ПрАТ «Метробуд» техніка була відчужена останнім на користь заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про вжиття заходів забезпечення позову до його подання задовольнити.
2. Заборонити Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) та Приватному акціонерному товариству «Метробуд» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 8, ідентифікаційний код 32961977) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного ними Договору № 383-П-20 від 25.06.2020.
3. Заборонити Державній казначейській службі України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646) та її територіальним органам, зокрема Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 11А, ідентифікаційний код 37993783) здійснювати будь-які розрахункові операції за рахунком (рахунками) Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913), пов'язані з виконанням умов Договору № 383-П-20 від 25.06.2020, укладеного між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) та Приватним акціонерним товариством «Метробуд» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 8, ідентифікаційний код 32961977).
Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Київметробуд» (08135, село Чайки, вул. В. Чайки, будинок 16, ідентифікаційний код 41367994).
Боржник: Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913).
Боржник: Приватне акціонерне товариство «Метробуд» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 8, ідентифікаційний код 32961977).
Боржник: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6, ідентифікаційний код 37567646).
Боржник: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 11А, ідентифікаційний код 37993783).
Ухвала набрала законної сили 20.07.2020 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення вказаної ухвали до виконання - протягом трьох років з наступного дня після набрання цією ухвалою законної сили, тобто по 21.07.2023.
Дата підписання ухвали: 20.07.2020.
Суддя О.Г. Удалова