ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2020Справа № 910/4702/19
За позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ"
до Публічного акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбудінвест"
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Дельта Плюс"
про розірвання договору
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача - Кокойка М.І, Кобець Т.М.
від відповідача - Гаврилова В.А.
від третіх осіб - не з'явились
В судовому засіданні 09.07.2020 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" про розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано взяті на себе грошові зобов'язання по внесенню пайового внеску у будівництво, в зв'язку з чим позивач просить розірвати договір через істотне порушення його умов на підставі ст. 651 ЦК України.
Ухвалою суду від 16.04.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.04.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 16.04.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, встановлених ГПК України, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 07.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест".
Ухвалою суду від 27.05.2019 підготовче засідання відкладено на 24.06.2019.
24.06.2020 через канцелярію суду надійшов відзив та заява про продовження строків для подачі відзиву.
24.06.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 15.07.2019.
02.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, позивачем виконання договору також ведеться з простроченням (будинок не збудований та не введений у експлуатацію, в строки визначені договором), натомість, відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав на суму 101209466,75 грн. Відповідач вказує, що розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін, а оскільки, будівництво профінансовано на 80% (в тому числі і за рахунок коштів інвесторів), відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про розірвання договору. Прострочення сторін є підставою для застосування штрафних санкцій, а не для розірвання договору. Відповідач подав заяву про продовження строку для подачі відзиву, оскільки, для представництва інтересів у даній справі, відповідачу необхідно було залучити адвоката. Договір між відповідачем та адвокатом був укладений 27.06.2019, в зв'язку з чим у адвоката не було можливості у визначений судом строк подати відзив.
09.07.2019 через канцелярію суду надійшла заява про залучення у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "КУА "Дельта Плюс".
11.07.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Оскільки, відповідач відмовився укладати запропоновану позивачем додаткову угоду про розірвання договору, позивач скористався своїм правом на звернення до суду.
Ухвалою суду від 15.07.2019 підготовче засідання відкладено на 22.08.2019 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Дельта Плюс".
Ухвалою суду від 15.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження.
09.08.2019 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення, в яких вона проти позову заперечує та вважає його необгрунтованим.
15.08.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до яких долучено платіжні доручення про на підтвердження оплати коштів за договором.
22.08.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву на 03.09.2019.
30.08.2019 від відповідача надійшли уточнення до додаткових пояснень.
30.08.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі. Зазначено, що спірний договір третьою особою-1 до зміни пайовка на відповідача не виконувався і у третьої особи відсутні докази в підтвердження виконання договору.
Ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 03.10.2019.
25.09.2019 через канцелярію суду від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" надійшла заява про вступ у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спор на стороні позивача.
В судовому засіданні 03.10.2019 оголошено перерву до 17.10.2019.
03.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 08.10.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі № 910/4702/19 залишено без розгляду.
Ухвалою суду 08.10.2019 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про зобов'язання вчинити дії та додані до неї матеріали повернуто заявнику.
Ухвалою суду 17.10.2019 судове засідання відкладено на 21.11.2019.
19.11.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2019.
Ухвалою суду від 21.11.2019 зупинено провадження у справі № 910/4702/19 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2019.
09.01.2020 матеріали справи № 910/4702/19 надійшли до Господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду.
16.01.2020 від Північного апеляційного господарського суду надійшов запит про витребування матеріалів справи №910/4702/19 для направлення до Верховного суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019.
01.04.2020 матеріали справи № 910/4702/19 надійшли до Господарського суду міста Києві з Верховного суду.
Ухвалою суду від 28.04.2020 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 18.06.2020.
17.06.2020 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та про поновлення строку на подання відповідної заяви.
Ухвалою суду від 18.06.2020 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для вступу у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заяву ОСОБА_1 про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у справі №910/4702/129 залишено без розгляду.
18.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з долученням додаткових доказів та клопотанням про визнання причин пропуску строку на подання доказів поважними. Відповідач зазначив, що додаткова угода була підписана в грудні 2019, а тому в строки визначені ГПК України не могла бути подана, в подальшому справа перебувала в судах вищих інстанцій.
Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Суд протокольною ухвалою від 18.06.2020 поновив відповідачу строк для подання додаткових документів та долучив їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні 18.06.2020 оголошено перерву до 09.07.2020.
30.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву з долученням додаткових доказів.
В судове засідання 09.07.2020 представники третіх осіб не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
При вирішенні питання про долучення до матеріалів справи документів, що надійшли до суду 30.06.2020 представники позивача поклались на розсуд суду.
Суд протокольною ухвалою від 09.07.2020 долучив до матеріалів справи документи, подані відповідачем 30.06.2020, визнавши причини пропуску строку на їх подання поважними та з метою всебічного розгляду справи.
В судовому засіданні 09.07.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача підтримав заперечення викладені в заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
15.04.2016 між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (пайовик) укладено договір про пайову участь у будівництві № 31/94 предметом якого є внесення пайовиком пайового внеску у будівництво житлового будинку на умовах договору (п. 2.1договору).
Договір містить наступні визначення термінів: будинок - житловий будинок № 30 з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, який споруджується підприємством на підставі договору № 130/35 на виконання функцій замовника по будівництву житлових будинків від 12.02.2014. Запланований термін здачі будинку в експлуатацію - ІІ квартал 2017 року.
Пайовий внесок - грошовий внесок пайовика, що надає йому право на частину площі, яка виражається у вигляді приміщень, розташованих у житловому будинку.
Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором, підприємство відповідно до законодавства України та умов цього договору, передає у власність пайовику приміщення, згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору. При цьому частка пайовика від участі у будівництві будинку виділяється виключно приміщеннями, вказаними у п. 2.2. договору і не включає інші приміщення будинку. Остаточна загальна площа приміщень буде уточнена після проведення обмірів БТІ. Цей договір не є інвестиційним договором, не є договором про спільну діяльність, не є договором купівлі-продажу майнових прав, не приховує будь-якого іншого правочину та спрямований на реальне настання правових наслідків у формі пайової участі сторін у будівництві (п. 2.2.-2.4, 2.7 договору).
Згідно п. 3.9, 3.14 договору, підприємство гарантує передачу приміщень пайовику у власність на умовах та у строк, передбачених розділом 5 договору за умови належного та повного виконання пайовиком всіх прийнятих на себе зобов'язань за цим договором. Пайовик має право укладати будь-які правочини з третіми особами, що не суперечать чинному законодавству України, щодо приміщень, які складають його частку у будинку, у тому числі, але не виключно: договори купівлі-продажу, попередні договори тощо.
Зобов'язання сторін за цим договором припиняються у разі їх виконання належним чином. Договір діє з дня його підписання до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Дострокове припинення дії договору можливе у наступних випадках: за згодою сторін тільки за умови підписання відповідної угоди. У разі розірвання договору сторони звільняються від виконання взаємних зобов'язань за договором, про що складають відповідну додаткову угоду згідно з умовами якої зазначають, що претензій одна до одної не мають. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (п. 7.1-7.4 договору).
28.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (первісний пайовик), Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" (новий пайовик) та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (підприємство) укладено договір про заміну сторони у договорі про пайову участь у будівництві від 15.04.2016 № 31/94. Цим договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною сторони - пайовика за основним договором. Первісний пайовик відступає в повному обсязі, а новий пайовик набуває всі права та обов'язки пайовика за основним договором та стає стороною основного договору та правонаступником пайовика за зобов'язаннями за основним договором з дати його укладення. Одночасно новий пайовик приймає на себе невиконані обов'язки, які має первісний пайовик за основним договором та погоджується виконати їх в порядку та на умовах, передбачених основним договором. Новий пайовик набуває право вимоги за основним договором до підприємства, що включає всі права пайовика в тому числі право вимагати передачі частки пайовика у вигляді приміщень на умовах та в порядку, передбаченому основним договором. На підставі цього договору здійснюється правонаступництво нового пайовика за зобов'язаннями та правами первісного пайовика, що виникли за основним договором, починаючи з дати його укладення ( п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 договору про заміну сторони).
Пунктом 2.3.2 договору про заміну сторони новому пайовику надано право розпоряджатись укладати будь-які правочини, що не суперечать чинному законодавству , щодо приміщень, які складають його частку пайовика у будинку, у тому числі, але не виключно: договори купівлі-продажу, попередні договори, тощо.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Цей договір є невід'ємною частиною основного договору та складає разом з ним єдиний правовий документ. Новий пайовик стає стороною зобов'язань за основним договором, що виникли з дати його укладення. Первісний пайовик вибуває із зобов'язань за основним договором (п. 6.1, 6.2 договору про заміну сторони).
За участі нового пайовика сторонами було підписано ряд додаткових угод за основним договором, в тому числі щодо розміру пайової участі, переліку приміщень та дати сплати пайового внеску (додаток № 1).
Зокрема додатковою угодою № 2 від 12.10.2017 сторони визначили, що запланований термін здачі будинку в експлуатацію - ІУ квартал 2018 року.
Додатковою угодою № 6 від 06.08.2018 сторони виклали п. 4.1 основного договору в наступній редакції: "розмір пайового внеску за цим договором складає 140055783,64 грн з ПДВ. Внесення пайового внеску здійснюється пайовиком у національній валюті України, шляхом банківського переказу на рахунок підприємства, відповідно до графіку платежів з прив'язкою до вартості окремих приміщень, вказаних у додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору." Додаток № 1 виклали в новій редакції.
Згідно додатку № 1 до договору, відповідач мав сплатити вартість пайової участі у розмірі 140055783,64 грн за 132 приміщення у будинку по вул. Сагайдака, 101 згідно графіку по частині приміщень до 06.08.2018, а по іншій частині приміщень до 31.12.2018.
06.03.2019 позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору № 114/1080, в якій вказав, що станом на дату складання претензії відповідачем сплачено пайову участь у розмірі 89325535,64 грн, в зв'язку з чим не доплаченою залишилась частина пайового внеску у розмірі 49465313,00 грн. Оскільки, пайовий внесок мав бути оплачений у повному обсязі до 31.12.2018. У зв'язку з порушенням зобов'язань по договору та недосягненням згоди між сторонами про їх продовження, підприємство не вважає за потрібне у подальшому співпрацю за цим договором та пропонує його розірвати.
Відповідач надав відповідь 18.03.2019 № 1803/19-1, в якій відмовився від погодження розірвання договору від 15.04.2016 № 31/94 та повідомив, про заборону розривати договір в односторонньому порядку.
Позивачем долучено до матеріалів справи картку рахунку 6811 за період з 01.04.2016 по 28.03.2019, згідно якої відповідач перерахував позивачу за договором від 15.04.2016 № 31/94 кошти у розмірі 108595102,91 грн, сальдо - 95845291,49 грн. Згідно картки рахунку 6811 позивача за період з 01.01.2019 по 02.10.2019 сальдо на 02.10.2019 становить 127770591,71 грн
Відповідач долучив до матеріалів справи картку рахунку 6852 за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, згідно якої відповідач перерахував позивачу за договором від 15.04.2016 № 31/94 грошові кошти у розмірі 105615497,75 грн, позивач повернув 4406031,00 грн, сальдо 101209466,75 грн.
Також відповідачем долучено платіжні доручення за період з вересня 2016 року по квітень 2019 року, що підтверджують перерахування відповідачем позивачу грошових коштів за договором від 15.04.2016 № 31/94 у розмірі 129035526,71 грн.
Згідно поданим відповідачем платіжним дорученням за період з квітня 2019 по липень 2019 КП "Фінансова компанія "Житло-Інвест" сплатила за квартири у будинку по вул Сагайдака, 101, 47093429,00 грн.
12.12.2019 Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" було підписано додаткову угоду № 7 до договору про пайову участь у будівництві від 15.04.2016 № 31/94, згідно якої сторони виклали п. 4.1 договору у наступній редакції: "розмір пайового внеску за цим договором складає 102188586,47 грн з ПДВ. Внесення пайового внеску здійснено пайовиком у національній валюті України, шляхом банківського переказу на рахунок підприємства відповідно до графіку платежів з прив'язкою до вартості окремих приміщень, вказаних у додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору". Додаток № 1 до договору викладено у новій редакції.
Згідно п. 6 додаткової угоди № 7 сторони домовились, протягом 10 календарних днів припинити будь-які судові спори, щодо будівництва житлового будинку № 30 з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва та не будуть мати одна до одної жодних претензій.
Додаткова угода підписана керівниками контрагентів, та скріплена печатками.
Згідно додатку № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 7 відповідач сплачує пайову участь у розмірі 102188586,47 грн за 101 приміщення до 06.08.2019 та 31.12.2018 відповідно по окремим приміщенням.
Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, з урахуванням умов підписаної додаткової угоди № 7 від 12.12.2019 відповідачем у повному обсязі сплачено розмір пайового внеску за 101 приміщення в будинку по вул. Сагайдака, 101 у розмірі 102188586,47 грн.
Позивач просить в позовній заяві розірвати договір про пайову участь у будівництві від 15.04.2016 № 31/94з посиланням на ст. 651 ЦК України та істотне порушення умов договору, оскільки, відповідачем у строки визначені договором не сплачено загальний обсяг пайової участі. Як зазначає позивач у позові, він, при укладенні договору розраховував на фінансування відповідачем пайового внеску на будівництво будинку, що дало б можливість підприємству своєчасного будівництва, але на сьогодні, у зв'язку з затримкою внесення коштів, унеможливлюється введення будинку в експлуатацію.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України, на яку в тому числі посилається позивач, визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Вказаною нормою визначено, що припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь - яким, а лише належним його виконанням. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідач на пропозицію позивача розірвати договір не погодився, в зв'язку з відсутністю підстав для його розірвання.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже для застосування такої міри відповідальності як розірвання договору за рішенням суду в зв'язку з істотним порушенням умов договору необхідними є наявність неправомірної поведінки відповідача, яка призвела до істотного порушення умов договору, вина та причинно-наслідковий зв'язок та шкода.
Натомість, з поданих до матеріалів справи доказів не вбачається, що з боку відповідача мала місце винна поведінка і, що саме її наслідком стала неможливість введення будинку в експлуатацію у визначені договором строки.
Отже, відсутні всі елементи, які є необхідними для застосування ст. 651 ЦК України та розірвання договору фінансового лізингу в судовому порядку.
Станом на день звернення позивача з позовом, умови договору щодо оплати пайової участі були виконані відповідачем більш як на 80 %, крім того, прострочення оплати мало місце не тривалий період часу (трохи більше 3 місяців). Суд звертає увагу, що законодавством передбачено інші засоби стимулювання боржника щодо належного виконання умов договору (стягнення штрафних санкцій, тощо), крім його розірвання. Станом на дату звернення з позовом, відповідач в більшій частині виконав свої грошові зобов'язання за договором.
Крім того, судом встановлено, що під час розгляду спору та на момент розгляду справи по суті сторони дійшли згоди щодо розміру пайового внеску у сумі 102188586,47 грн, виклавши в тому числі Додаток № 1 до договору у новій редакції. В свою чергу, сплата відповідачем пайового внеску за договором у сумі 102188586,47 грн підтверджується платіжними дорученнями, що міститься у матеріалах справи та не заперечується сторонами.
Згідно п. 6 додаткової угоди № 7 сторони домовились, протягом 10 календарних днів припинити будь-які судові спори, щодо будівництва житлового будинку № 30 з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва та не будуть мати одна до одної жодних претензій.
Додаткова угода підписана керівниками контрагентів, та скріплена печатками. Дана додаткова угода № 7 на момент винесення рішення є чинною та сторонами не оспорювалась, а відтак доводи позивача про істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також наявність шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачем умов договору, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Суд наголошує, що станом на день ухвалення рішення, сторони погодили, що грошові зобов'язання були виконані відповідачем у повному обсязі, про що уклали додаткову угоду № 7 від 12.12.2019.
Таким чином, враховуючи умови додаткової угоди № 7 до договору, та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем виконані зобов'язання по сплаті пайового внеску за квартири, по яким настав строк оплати.
З огляду на все вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
За таких умов суд відмовляє у задоволенні позову про розірвання договору від 15.04.2016 № 31/94.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (01034, м. Київ, вулиця Володимирська, 42, ідентифікаційний код 31958324) до Публічного акціонерного товариства "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" (04119, м. Київ, вулиця Якіра, 17-А, ідентифікаційний код 38321284) про розірвання договору про пайову участь у будівництві від 15.04.2016 № 31/94 укладений між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест", сторону у якому було змінено на Публічне акціонерне товариство "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Збалансовані інвестиції" відповідно до договору від 28.04.2016 № 1-31/94 про зміну сторони - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 20.07.2020
Суддя І.В.Усатенко