ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2020Справа № 910/7486/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 12.201,46 грн
Представники сторін: не викликались
29.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Юг» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 12.201,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між позивачем та Акціонерним товариством «Орлен Летува» договору купівлі-продажу № LT/19/011/R/TN/E від 20.12.2018, останнім було відправлено зі станції «Бугяняй» АТ «Литовські залізні дороги» на адресу позивача вантаж у вагоні № 57660573, згідно залізничної накладної СМГС № 0488013, станція призначення «Одеса-Застава 1» Одеської залізниці АТ «Укрзалізниця». У зв'язку з тим, що вантаж був доставлений з простроченням строку на 5 діб, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 12.201,46 грн штрафу за недотримання строків визначених Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/8778/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.06.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105471560053 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 04.06.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 10.06.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105471560053.
22.06.2019 відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. Перевищення терміну доставки вантажу складає 5 діб. Позивач всупереч вимогам параграфу 2 ст. 45 УМВС, здійснював розрахунок неустойки не від провізної плати, а від всіх провізних платежів в розмірі 40.671,52 грн, що включають в себе додаткові збори. Позивач направив на адресу відповідача претензію № Пр-8-7 від 28.01.2019 про сплату неустойки в розмірі 12.201,46 грн, яка отримана останнім 12.02.2019. Відповідач відповідно до § 1 статті 46 УМВС повинен був розглянути претензію по суті та надати відповідь в строк до 10.08.2020, позовна заява у даній справі відправлена до суду 26.05.2020. На дату подачі позовної заяви - 26.05.2020 та відкриття провадження у справі - 04.06.2020 строк розгляду претензії не сплив. Отже позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору.
01.07.2020 відповідачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи № 91/7486/20 постанову Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/18935/19.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.12.2019 Акціонерним товариством «Орлен Летува» зі станції відправлення «Бугяняй» (код станції 126302) Литовські залізничні дороги на адресу отримувача ТОВ «Оіл Юг» станція призначення Одеса-Застава І 40 Од, згідно з накладної № 0488013 було відправлено вантаж у вагоні № 57660573-ЛГ.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося залізницями України та Литовської Республіки, а отже регулюється Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
§ 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.
Відповідно до § 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Як вбачається із залізничної накладної № 0488013 вантаж був відправлений 30.12.2018 зі станції «Бугяняй», який прибув на станцію призначення через 15 діб, а саме 14.01.2019. Загальна відстань перевезення становить 1762 км (Бугяняй (126302) - Кяна (120202) 349 км + Гудогай (164107) - Словечно (151200) 544 км + Бережесть (348303) - Одеса-Застав І (405101) 869 км.
Згідно зі статтею 24 УМВС:
§ 1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
§ 2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнері - 1 доба на кожні початі 150 км;
- для інших відправок -1 доба на кожну почату 200 км.
§ 3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
§ 4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
§ 5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Таким чином, у відповідності до ст. 24 УМВС термін доставки вантажу за вказаною накладеною на відстань 1762 км складає: 1762/200 = 8,81 = 9 діб + 1 доба (на операції пов'язані з відправленням вантажу) = 10 діб, але фактично склав 15 діб.
Термін доставки вантажу який було направлено позивачем за вказаною накладною мав складати 09.01.2020.
Однак відповідачем допущено перевищення терміну доставки вантажу на 5 діб.
Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Так, на підставі зазначеного припису УМВС, позивачем у зв'язку з тим, що за накладною № 0488013 мало місце перевищення терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки, здійснено розрахунок неустойки у розмірі 30% провізної плати, що становить 12.201,46 грн.
Відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до § 1 статті 46 УМВС право пред'явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.
§ 3 статті 46 УМВС передбачено, що претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
§ 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
§ 1 статті 47 УМВС передбачено умови, за дотримання яких може пред'являтися відповідний позов. Так, відповідно до положень даного параграфу позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
За приписами § 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
З системного тлумачення змісту статті 47 УМВС вбачається, що право на звернення із позовом виникає у особи при одночасній наявності умов, які передбачені усіма трьома параграфами даної статті.
У свою чергу § 7 статті 46 УМВС передбачено, що перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її та надати на неї відповідь, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулася з претензією, належну до сплати суму.
В матеріалах справи наявна претензія позивача № Пр-8-7 від 28.01.2020 адресована відповідачу щодо відправки вантажу за накладною № 0488013 про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу, яка надіслана відповідачу 28.01.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та отримана відповідачем 30.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 6500507992077.
17.03.2020 Департамент комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» листом № ЦМЮ-136 повідомив позивача, що зважаючи на введений постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» на всій території встановлено карантин, обмежено пасажирські перевезення, включаючи метрополітен, обмежено знаходження фахівців на робочих місцях та ін. та обставини не переробної сили, термін на розгляд і надання відповідей на претензії, заявлені товариству з причин порушення терміну доставки та незбереження перевезень, буде продовжено згідно з п. 1 зазначеної постанови до врегулювання ситуації.
Разом з цим, визначений УМВС 180-денняй строк, встановлений на розгляд цієї претензії перевізником, з урахуванням ст. 253 та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України спливає 28.07.2020 включно. Отже, саме з моменту закінчення вказаного строку у позивача згідно з приписами статті 47 Угоди виникає можливість пред'явлення до суду позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій. При цьому, доказів відхилення або задоволення відповідачем вказаної претензії станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять.
З огляду на те, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 26.05.2020, що підтверджується відбитком календарного штемпеля, проставленим на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява, тобто до спливу встановленого Угодою строку на розгляд відповідачем претензії позивача та до моменту виникнення в останнього можливості звернення з відповідним позовом до суду в розумінні імперативних приписів параграфу 3 статті 47 Угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова