ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2020Справа № 910/45/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко"
доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
простягнення 216 079 грн 94 коп.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Шевченко В.Г. - представник за довіреністю
02.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 216 079 грн 94 коп. суми страхового відшкодування, в тому числі: 168 120 грн 00 коп. суми страхового відшкодування, 6 135 грн 65 коп. пені, 10 529 грн 00 коп. 3 % річних та 31 295 грн 29 коп. інфляційних втрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 24.01.2017 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 168 120 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 6 135 грн 65 коп. пені, 10 529 грн 00 коп. 3 % річних та 31 295 грн 29 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 відкрито провадження у справі № 910/45/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020.
06.02.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
13.02.2020 через електронний суд від позивача надійшла заява про вступ у справу представника.
У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом оголошено перерву до 16.03.2020.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 у справі суд викликав позивача у підготовче засідання на 16.03.2020.
У підготовчому засіданні 16.03.2020 судом оголошено перерву до 16.04.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів.
У підготовчому засіданні 16.04.2020 судом оголошено перерву до 21.05.2020 для забезпечення процесуальних прав всіх учасників судового процесу під час дії карантинних заходів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 призначено підготовче засідання на 18.06.2020.
У підготовчому засіданні 18.06.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.07.2020.
Представник позивача у судове засідання 16.07.2020 з розгляду справи по суті не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 16.07.2020 для розгляду справи по суті з'явився представник відповідача та надав пояснення, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні 16.07.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд
24.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" (страхувальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик за договором) укладено договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994113253.30513 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, і пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажів.
Умовами договору визначено, що страхуванням забезпечуються перевезення, які страхувальник виконує з використанням, зокрема транспортного засобу Scania R 420, державний номер НОМЕР_1 та Schwarzmuller S1, державний номер НОМЕР_2 .
14.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" та Wallfa Kft укладено договір перевезення вантажу № 06/2013.
Пунктом 2.5. зазначеного договору визначено, що перевізник зобов'язується нести повну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту видачі вантажу замовнику.
На підставі заявки Wallfa Kft на міжнародне перевезення вантажу від 21.08.2017 № 1479/2017 позивач здійснив перевезення вантажу.
З акту приймання вантажу від 01.09.2017 № 01-09/17, складеного представником вантажоодержувача, вбачається, що виявлено бій та брак вантажу.
У зв'язку із виявленим браком Wallfa Kft звернулося до позивача з претензією про відшкодування збитків у розмірі 6 706,64 євро.
Платіжним дорученням від 09.01.2019 № 9 позивачем сплачено суму збитків у розмірі 6 706,64 євро.
06.09.2017 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання збитку, в якій зазначено причину настання події: неналежним чином закріплений вантаж.
Листом від 09.11.2017 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що пошкодження вантажу трапилось через невідповідне кріплення вантажу, а не через випадок, який страховик міг визнати страховим.
Як вбачається з пояснень водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко", відібраних 30.07.2019, причиною настання події було екстрене гальмування, яке він здійснив для уникнення зіткнення з іншим автомобілем.
У зв'язку із відмовою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у виплаті страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 06.09.2017 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання збитку, в якій зазначено причину настання події: неналежним чином закріплений вантаж.
Листом від 09.11.2017 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що пошкодження вантажу трапилось через невідповідне кріплення вантажу, а не через випадок, який страховик міг визнати страховим.
Відповідно до підпункту и) пункту 5.1. договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 24.01.2017 № 312.994113253.30513 страховик не відшкодовує збитки, які винили в результаті невідповідного упакування вантажу в упаковці (тарі), невідповідного ущільнення, розміщення та кріплення вантажу у транспортному засобі, відправлення вантажу в ушкодженому стані.
За умовами статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.
Згідно з підпунктом 12.1.18 договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 24.01.2017 № 312.994113253.30513 страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку, зокрема при відсутності документів, що підтверджують настання страхового випадку і розміру збитку.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що подія сталася внаслідок неналежним чином закріпленого вантажу, а тому, відповідно до підпункту и) пункту 5.1. договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 24.01.2017 № 312.994113253.30513 страховик не відшкодовує збитки, які винили в результаті невідповідного упакування вантажу в упаковці (тарі), невідповідного ущільнення, розміщення та кріплення вантажу у транспортному засобі, відправлення вантажу в ушкодженому стані.
Суд критично ставиться до пояснень водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко", відібраних 30.07.2019, в яких зазначено, що причиною настання події було екстрене гальмування, яке він здійснив для уникнення зіткнення з іншим автомобілем, оскільки вказані пояснення були відібрані майже через два роки після настання події, а отже не були додані до заяви позивача про настання збитку від 06.09.2017. Більше того, вказані пояснення не є належним доказом настання страхового випадку, на підставі яких страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування.
Крім того, з вказаних пояснень водія вбачається, що мало місце ДТП, однак жодних доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Також, у поясненнях зазначено, що пакування та розміщення вантажу здійснювалось належним чином.
Відповідно до пункту 8.16. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 ящики, бочки та інші штучні вантажі слід вантажити таким чином, щоб при різкому гальмуванні, рушанні та на крутих поворотах виключалася можливість зсуву, навалки на борти, потертості вантажу і тари; для цього між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжків або між ними треба вставляти дерев'яні прокладки та розпірки відповідної довжини та міцності.
Отже, суд вважає, що якщо вантаж був закріплений належним чином, то при різкому гальмуванні, яке мало місце за твердженнями водія, не відбулося б його пошкодження.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження настання страхового випадку, які є підставою для виплати страховиком суми страхового відшкодування за укладеним сторонами договором, суд вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 168 120 грн 00 коп. суми страхового відшкодування.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 135 грн 65 коп. пені, 10 529 грн 00 коп. 3 % річних та 31 295 грн 29 коп. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки останні є похідними від вимог про стягнення суми страхового відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція Дешко" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення 216 079 грн 94 коп., в тому числі: 168 120 грн 00 коп. суми страхового відшкодування, 6 135 грн 65 коп. пені, 10 529 грн 00 коп. 3 % річних та 31 295 грн 29 коп. інфляційних втрат відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 20.07.2020
Суддя Н.Б.Плотницька