ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2020Справа № 910/5410/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група»
про стягнення 8418,56 грн
Без виклику представників сторін
У квітні 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення 8484 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.04.2018 у місті Києві по вул. Хрещатик відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Deawoo» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 якому позивач, як страховик виплатив, страхове відшкодування в розмірі 8484 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Українська страхова група» позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 8484 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що пошкоджений в результаті розглядуваної ДТП транспортний засіб мав додаткові механічні ушкодження заднього бамперу, які не відносяться до розглядуваної ДТП, у зв'язку з чим, при визначенні суми страхового відшкодування слід вирахувати вартість лакофарбових робіт. Також відповідач вказав, що позивачем не надано доказів оплати проведеного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням ПДВ, у зв'язку з чим у відповідача не виникають обов'язки по відшкодуванню ПДВ. Окрім того відповідач наголосив на тому, що виплата страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, відповідач вказав, що останнім було здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням зазначених вище доводів та на підставі ремонтної калькуляції №ДКЦВ-15692 від 27.04.2020, останнім 28.04.2020 було складеного розрахунок суми страхового відшкодування та відповідний страховий акт, на підставі яких 29.04.2020 відповідачем було сплачено на рахунок позивача 2065,44 грн суми страхового відшкодування.
На підставі викладеного відповідач зазначив, що останнім було в повному обсязі виконано свої зобов'язання, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача зазначивши, що вказані доводи ґрунтуються на його припущеннях. Також позивач заперечив проти наданої відповідачем ремонтної калькуляції, оскільки остання була складена без огляду пошкодженого транспортного засобу, також вказав, що ремонтна калькуляція не містить підпису особи яка її склала, у зв'язку з чим, надану відповідачем ремонтну калькуляцію не можна вважати належним та достовірним доказом. Окрім того, позивач зазначив, що виплата суми страхового відшкодування була виплачена ремонтній установі, утім до рахунку СТО - ФОП Денисенко О.С. не було включено ПДВ, оскільки останній не є платником такого податку, у зв'язку з чим, доводи відповідача стосовно необхідності виключення суми ПДВ із вказаного рахунку є безпідставними.
20.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у якій позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі, 29.04.2020 відповідачем було сплачено частину заборгованості в розмірі 2065,44 грн. Також позивач вказав, що оскільки полісом №АК/8784972 передбачено франшизу в розмірі 1000 грн, останній також зменшує позовні вимоги на вказану суму.
На підставі викладеного позивач просив стягнути на свою користь 5418,56 грн страхового відшкодування.
У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.07.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06GR/01-024-02626, за умовами якого застраховано, автомобіль марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №30181075000710564, 11.04.2018 у місті Києві за адресою: станція метро Хрещатик 18/2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Deawoo» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.12, п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №761/14622/18, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП.
Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №06GR/01-024-02626 від 20.07.2017, на підставі страхового акту №СТ/18/0086 від 14.05.2018, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП Денисенко Олександра Степановича в розмірі 8484 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №ID-105954 від 4.05.2018.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі Рахунку №1011 від 26.04.2018 СТО - ФОП Денисенко О.С., відповідно до якого вартість відновлювального автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 склала 8484 грн без ПДВ .
Крім того на замовлення позивача, суб'єктом оціночної діяльності, ФОП Видута Д.Ю. було проведено автотоварознавче дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , за наслідками проведення якого, відповідно до Звіту №49-D/40/6 від 25.04.2018, вартість матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 7589,87 грн без ПДВ.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Deawoo» д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6953214 у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Українська страхова група».
З наявного в матеріалах справи копії полісу №АК/6953214 вбачається що вказаний поліс обов'язкового страхування був чинний на момент скоєння ДТП (11.04.2018). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000 грн, франшиза - 1000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06GR/01-024-02626 від 20.07.2017, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 , мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» із вимогою №03/1388 від 15.05.2018 про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідачем було направлено Лист №03/5053 від 22.08.2018 у якому останній повідомив позивача про те, що ним не отримано постанови суду якою б було встановлено винну особу у дані ДТП, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати страхового відшкодування.
В подальшому, Листом №03/665 від 25.02.2019 позивач направив на адресу відповідача копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2018 у справі №761/14622/18.
Пунктом 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Утім відповідачем у визначений Законом строк не було прийнято рішення здійснення виплати страхового відшкодування.
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем після відкриття провадження у справі було частково виплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування в розмірі 2065,44 грн, у зв'язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів оплати проведеного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням ПДВ, у зв'язку з чим у відповідача не виникають обов'язки по відшкодуванню ПДВ, суд зазначає, що із наявної в матеріалах справи копії Рахунку №1011 від 26.04.2018 СТО - ФОП Денисенко О.С. вбачається, що до вказаного рахунку не було включено податок на додану вартість, окрім того, із копії платіжного доручення №ID-105954 від 14.05.2018 вбачається, що оплата вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу здійснювалась без врахування ПДВ. З огляду на викладене суд вважає заперечення відповідача у цій частині безпідставними та необґрунтованими.
Окрім того, заперечення відповідача стосовно неврахування позивачем коефіцієнту фізичного зносу спростовуються наявним в матеріалах справи Звітом автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Видута Д.Ю. на замовлення позивача, з якого вбачається урахування останнім коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, в той же час виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена у межах зазначеного звіту.
Також судом відхиляється надана відповідачем ремонтна калькуляція №ДКЦВ-15692 від 27.04.2020 з огляду на те, що вказана калькуляція була проведена без безпосереднього огляду пошкоджених транспортних засобів та місця дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що зазначена калькуляція не ґрунтується на дійсних обставинах справи, складена без належної перевірки інформації та без дослідження доказів, необхідних для встановлення дійсних обставин справи
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що пошкоджений автомобіль мав додаткові ушкодження, які виникли до настання розглядуваної ДТП, суд зазначає, що вказані твердження відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях, у зв'язку з чим останні не можуть бути прийняті судом до уваги.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Частиною 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, суд зазначає, що оскільки відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, докази які надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог визнаються судом більш вірогідними.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Судом встановлено, що позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог враховано передбачену договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6953214 франшизу в розмірі 1000 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 5418,56 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, слід зазначити таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Витяг з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладений із Адвокатським бюро «Грідін і Партнери», платіжне доручення №9546 від 12.09.2019 на оплату послуг за цим договором, а також Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги у межах розгляду даної справи на суму 3000 грн.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору та витати позивача на оплату послуг адвоката покладаються відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, корпус А; ідентифікаційний код 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) суму страхового відшкодування в розмірі 5418 (п'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 56 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн. та 3000 (три тисячi) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 16.07.2020.
Суддя Я.В. Маринченко