вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1340/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Копань В.В., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Степова, 1; ідентифікаційний код 39389830; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1)
до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 53; ідентифікаційний код 36489096; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3)
про стягнення 19 284 353 грн. 89 коп.
Представники:
від позивача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач - Акціонерне товариство "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1182/20 від 06.03.2020р.), в якій просить стягнути з відповідача - Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 19 284 353 грн. 89 коп., що складає 16 828 665 грн. 28 коп. - основного боргу за послуги з постачання питної води, надані відповідно до умов Договору від 31.01.2019р. №204-2 про надання послуг із забезпеченням питною водою, 2 074 743 грн. 80 коп. - пені, 269 496 грн. 35 коп. - 3 % річних та 111 448 грн. 46 коп. - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2020р. позовну заяву Акціонерного товариства "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до розгляду та відкрито провадження у справі (загальне провадження), справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 01.04.2020 о 11:00год.
Позивач у клопотанні (вх №15214/20 від 26.03.2020) про розгляд справи за відсутності позивача просить провести підготовче засідання, призначене на 01.04.2020 на 11:00, без участі представника позивача, вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2020 було продовжено підготовче провадження до 09.06.2020р. та відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 27.05.2020 об 12:00 год.
Відповідач листом (вх. №16396/20 від 03.04.2020) надав відзив, у якому проти вимог позивача заперечує, просить відмовити позивачу у стягненні пені, відстрочити виконання судового рішення на один рік, врахувавши наступні обставини: - позивач є єдиним виробником питної води; - у період, за який позивачем подано до стягнення суму боргу, діяв договір від 31.01.2019 №204-2; - сума боргу за вказаним договором за період стягнення з 01.01.2019 по 31.12.2019 згідно до даних бухгалтерського обліку відповідача складає 16 828 665 грн. 28 коп.; - заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача; - неможливість оплати за поставлену воду виникла у зв'язку з арештом рахунків відповідача, що накладений органами виконавчої служби за заявами позивача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки); - всі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб'єктів господарювання органами державної виконавчої служби і так направляються позивачу; - відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату позивачу поточних сум за поставлену воду; - наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку (пеню) змінює її дійсне правове призначення; - неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, та не може лягати непомірним тягарем для споживача і може бути джерелом невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Позивач у відповіді (вх.№16691/20 від 07.04.2020) на відзив просить позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - відповідач має два види відкритих рахунків: розрахункові та рахунки зі спеціальним режимом використання; - державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом; - відповідач не мав можливості розпоряджатися коштами, що містились на розрахункових рахунках, проте він мав можливість оплачувати послуги, що надавались позивачем за рахунок коштів, що містились на його рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки на ці кошти не було накладено арешт; - позивачем була нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та за період, який не перевищує шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним, що відповідає Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/ВР від 22.11.1996 та частини 6 статті 232 Господарського кодексу; - баланс та звіт про фінансові результати відповідача не є належними та допустимими доказами, що підтверджують матеріальний стан боржника.
Відповідач надав листа (вх.№18279/20 від 21.04.2020), в якому просить розгляд справи у підготовчому засіданні проводити без його участі, а також до вказаного листа додає заперечення, в яких зазначає про те, що: - наявність у підприємства розрахункових та рахунків зі спеціальним режимом використання, не могла сприяти тому, щоб надані послуги з постачання води були оплачені; - кошти, які надходили на рахунок зі спеціальним режимом використання, починаючи з жовтня 2018 року, становили незначні суми, яких вистачало для сплати за електричну енергію та на заробітну плату з нарахуваннями на неї і в тому числі податку на доходи фізичних осіб; - після введенню в дію постанови КМУ від 06.02.2019 №62 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (постанова про монетизацію субсидій) та постанови КМУ від 17.04.2019 №373 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі" надходження по оплаті за житлово-комунальні послуги скоротилися.
Позивач у клопотанні (вх.№22312/20 від 25.05.2020) про розгляд справи за відсутності позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримує у повному обсязі, просить провести підготовче засідання, призначене на 27.05.2020 о 12:00 год., без участі представника, посилаючись на те, що у представника позивача відсутня можливість прийняти участь у судовому засіданні через запровадження обмеження переміщення в Дніпропетровській області для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.
У судове засідання 27.05.2020 представники позивача та відповідача не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 08.07.2020.
У судове засідання 08.07.2020 представники сторін не з'явилися, судом враховано подану позивачем заяву про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 08.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2019 між позивачем - Акціонерним товариством ""ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", як виробником, та відповідачем - Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як споживачем, було укладено договір №204-2 про надання послуг із забезпечення питною водою (надалі - Договір а.с. 7 - 10), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виробник бере на себе зобов'язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою, відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а споживач зобов'язується оплатити послуги.
Відповідно до пункту 1.2. Договору виробник бере на себе зобов'язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою в обсязі - 2300,0 тис. м3 на рік, згідно з розрахунком обсягів споживання питної води помісячно (Додаток №1).
Згідно з пунктом 2.1. Договору тариф на послуги із забезпечення питною водою (далі - послуги) становить: - тариф без ПДВ - 8,55 грн. за м3, ПДВ - 1,71 грн., тариф з ПДВ - 10,26 грн. за м3.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що сума Договору складає 23 598 000,00 грн. (Двадцять три мільйона п'ятсот дев'яносто вісім тисяч гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 2 933 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1. Договору облік відпущеної питної води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну перевірку та занесені до Державного реєстру.
Прилад обліку повинен розташовуватися на мережах споживача на межі балансової належності трубопроводів питної води виробника та споживача, згідно з Додатком № 2 та Додатком №3, які є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 3.2. Договору).
Згідно з пунктом 3.4. Договору зняття показників лічильника питної води здійснюється представником виробника в присутності споживача або самим споживачем в останній день поточного місяця.
Відповідно до пункту 3.5. Договору якщо вести облік за лічильником питної води неможливо з причин, що не залежать від споживача та причин зафіксованих в установленому порядку, а саме: зняття лічильника води представником виробника, ушкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи лічильника води через несправності, які виникли в його механізмі і таке інше, то кількість використаної води за строк відсутності приладу обліку (але не більше двох місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункові місяці; у разі тривалості роботи приладу обліку менше двох місяців, кількість питної води визначається за період роботи лічильника води не менше 15 днів; після закінчення вказаного строку, якщо вести облік неможливо, подальше визначення обсягів споживання питної води виконується згідно з нормами водоспоживання (розрахунком потреби та норм споживання).
Пунктом 3.6. Договору визначено, що фактична кількість відпущеної питної води, узгоджується в Акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника і споживача та передається споживачу разом з рахунком.
Споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання Акту наданих послуг, направляє виробнику підписаний Акт наданих послуг або вмотивовану відмову (пункт 3.7. Договору).
Відповідно до пункту 3.8. Договору у разі невиконання споживачем умов, зазначених у пункті 3.7., Акт наданих послуг вважається оформленим у односторонньому порядку та погодженим споживачем.
Виробник контролює правильність зняття споживачем показників приладу обліку та проводить перерахунок у разі їх невідповідності, якщо не було виявлено фактів штучного втручання в роботу приладу обліку, пошкодження або зриву пломби (пункт 3.9. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплату за надані послуги із забезпечення питною водою споживач здійснює на підставі рахунку на оплату, наданих виробником, відповідно до Акту наданих послуг (пункт 4.2. Договору).
Відповідно до пункту 4.4. Договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.
Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника (пункт 4.5. Договору).
Згідно з пунктом 4.6. Договору у разі виникнення заборгованості у споживача по оплаті за надані послуги із забезпечення питною водою, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем.
Виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим Договором; в разі виникнення у споживача заборгованості по оплаті послуг, передавати право вимоги по цьому Договору третій особі у разі одержання письмової згоди споживача на це (пункт 5.3.1. Договору).
Пунктом 5.3.1. визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги повністю та у встановлений в цьому Договорі строк.
Відповідно до пункту 10.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019р. та діє до 31.12.2019 року.
Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 10.4. Договору).
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє жодну із сторін Договору від виконання своїх зобов'язань по Договору та відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Доказів припинення договору або зміни його умов матеріали справи не містять.
Позивач зазначає, що на виконання умов спірного Договору, у період його дії з 01.01.2019 по 31.12.2019, позивач надав, а відповідач прийняв послуги в обсязі 1 661 248,00 м3 на загальну суму 16 828 665 грн. 28 коп.
Факт надання позивачем послуг за Договором підтверджується актами наданих послуг та рахунками фактур, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: №ОУс-000038 від 31.01.2019 на суму 1 514 406 грн. 78 коп., №ОУс-000097 від 28.02.2019 на суму 1 398 171 грн. 24 коп., №ОУс-000198 від 31.03.2019 на суму 1 558 555 грн. 56 коп., №ОУс-000268 від 30.04.2019 на суму 1 332 630 грн. 36 коп., №ОУс-000365 від 31.05.2019 на суму 1 351 242 грн. 00 коп., №ОУс-000415 від 30.06.2019 на суму 1 430 387 грн. 64 коп., №ОУс-000518 від 31.07.2019 на суму 1 395 688 грн. 32 коп., №ОУс-000591 від 31.08.2019 на суму 1 509 092 грн. 10 коп., №ОУс-000681 від 30.09.2019 на суму 1 191 255 грн. 64 коп., №ОУс-000764 від 31.10.2019 на суму 1 392 671 грн. 88 коп., №ОУс-000846 від 30.11.2019 на суму 1 365 082 грн. 74 коп., №ОУс-000917 від 31.12.2019 1 389 481 грн. 02 коп.
В порушення умов Договору, відповідач отримані послуги за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 16 828 665 грн. 28 коп.
Позивачем з метою досудового врегулювання спору 11.01.2020 та 06.02.2020 направлялися відповідачеві претензії про погашення заборгованості за спірним Договором (вих. №234/139 та №234/585), які отримані відповідачем 14.01.2020 та 07.02.2020 (вх. №29 та №100), що підтверджується відмітками про отримання на копіях доданих до матеріалів справи претензій.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростовано.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов спростовується виходячи з наступного.
Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу надання послуг із забезпечення питною водою, а тому ці відносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідач, як на підставу неможливості виконання умов Договору посилається на те, що у зв'язку із накладенням арештів на рахунки відповідача, останній фактично був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а усі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб'єктів господарювання, органами виконавчої служби і так направляються позивачеві.
Заперечення відповідача, щодо відсутності грошових коштів, судом не приймаються на підставі наступного.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
Крім того, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність грошових коштів, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.
Відповідно до статті 216-217, 230-231 Господарського України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 11.2. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги; споживач сплачує виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення; нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов'язань
Посилаючись на пункт 11.2. Договору, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 2 074 743 грн. 80 коп. за період прострочення з 05.03.2019 по 24.02.2020.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України на прострочений борг відповідача, позивачем нараховані 3 % річних - 269 496 грн. 35 коп. за період з 05.03.2019 по 24.02.2020.та інфляційні нарахування - 111 448 грн. 46 коп. за період з березня 2019 по січень 2020.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Виходячи з положень пункту 11.2 Договору сторони погодили інший строк нарахування пені (більше 6-ти місяців), обмеживши таке нарахування вказівкою на подію, яка неминуче має настати - день виконання споживачем своїх зобов'язань.
Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, судом визнано їх такими, що проведені правильно та відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов Договору.
Відповідач просить зменшити штрафні санкції (пеню), посилаючись на скрутний матеріальний стан, а також у зв'язку з тим, що він не ухилявся від виконання зобов'язання, а прострочення виникло через обставини, які не залежали від нього.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Звертаючись із клопотанням про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутний матеріальний стан підприємства, обґрунтовуючи наявністю виконавчих проваджень та арештом рахунків. Однак, відповідно до чинного законодавства, скрутний матеріальний стан підприємства не є достатніми доказами виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а є звичайним ризиком господарської діяльності. Що ж до "не ухилення відповідача від виконання зобов'язань", то суд виходить з того, що на час вирішення спору відповідач не здійснив жодних дій щодо врегулювання даного спору, у тому числі шляхом реструктуризації наявної заборгованості. В той же час, наявність виконавчих проваджень, за якими з відповідача стягуються кошти в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за іншими Договорами, вказує лише на систематичне невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення стягуваної пені.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Також, у відзиві на позов, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на один рік.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд серед іншого враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору… (частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Так, беручи до уваги наведені обставини й докази, проаналізовані судом стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд вважає, що надані відповідачем докази не можуть вважатися належними і достатніми для підтвердження винятковості випадку, що за статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для відстрочки виконання судового рішення.
До того ж, відповідач не надав доказів того, що у разі відстрочення виконання рішення суду він зможе його своєчасно виконати.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Степова, 1; ідентифікаційний код 39389830) до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 53; ідентифікаційний код 36489096) про стягнення 19 284 353 грн. 89 коп. - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 53; ідентифікаційний код 36489096) на користь Акціонерного товариства "ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Степова, 1; ідентифікаційний код 39389830) 16 828 665 (шістнадцять мільйонів вісімсот двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 28 коп. - основного боргу, 2 074 743 (два мільйони сімдесят чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 80 коп. - пені, 269 496 (двісті шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 35 коп. - річних, 111 448 (сто одинадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 46 коп. - інфляційних нарахувань та 289 265 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,
20.07.2020р.