14.07.2020 м. Дніпро Справа № 876/12/19
Суддя Центрального апеляційного господарського суду Парусніков Ю.Б.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
за участю адвоката ТОВ «Рантьє» Дробота Д.М., довіреність б/н від 24.03.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду заяву і додані до неї матеріали Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» (3026, Лімасол, Республіка Кіпр) про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 у третейській справі № 14/6К-18 (головуючий третейський суддя Стець О.М., третейський суддя - доповідач Петрова Т.А., третейський суддя Присяжний Д.М.)
за позовом Приватного підприємства «Цесія» (код ЄДРПОУ 32813895), м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє» (код ЄДРПОУ 32949090), с. Нива Трудова, Апостолівського району, Дніпропетровської області
про стягнення 426907851,51 грн, -
1. Короткий зміст заяви та рішення третейського суду.
Приватне підприємство «Цесія» (далі - позивач) звернулося до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» (далі - третейський суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє» (далі - відповідач) про стягнення 426 907851,51 грн за порушення умов договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15 від 29.09.2006 та договором відступлення прав вимоги від 27.12.2006, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем зі сплати грошових коштів у сумі 16232237,70 доларів США, що в еквіваленті складає 426907851,51 грн.
Рішенням третейського суду від 13.04.2018 у справі № 14/6К-18 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 426907851,51 грн за порушення умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 102000,00 грн. - витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
2. Короткий зміст заяви про скасування рішення третейського суду від 13.04.2018 у справі № 14/6К-18.
28.03.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» надійшла заява про скасування рішення третейського суду від 13.04.2018 у справі № 14/6К-18.
Заява мотивована тим, що Компанія «Парісіфія Трейдінг ЛТД» не брала участі у розгляді справи третейським судом, рішення якого безпосередньо впливає на права та обов'язки компанії, оскільки остання є учасником ТОВ «Рантьє», розмір внеску до статутного капіталу - 20397,50 грн, що становить 99,5 % частки у статутному капіталі товариства. Фактично, Компанія «Парісіфія Трейдінг ЛТД» є мажоритарним власником ТОВ «Рантьє», здійснює управління та отримує прибутки від діяльності останнього.
Також, в обґрунтування підстав для звернення з заявою про скасування рішення третейського суду, заявник посилається на явно зловмисну поведінку попереднього директора відповідача ОСОБА_1 , яка своїми діями сприяла стягненню не існуючого боргу та не вчиняла жодних дій, спрямованих на ефективний захист товариства під час третейського розгляду справи.
Заявник акцентує увагу суду на відсутності належних доказів переходу прав вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» до ПП «Цесія», а відповідно, заперечує компетенцію третейського суду з розгляду справи № 14/6-К-18.
Також, заявник звертає увагу суду на те, що третейському суду жоден акт приймання-передачі прав вимоги не надавався, оскільки його просто не існує. Більше того, не існує жодних відомостей щодо сплати ПП «Цесія» ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» будь-яких коштів за придбання прав вимоги, а відповідно, заявник вважає, що оскаржуване рішення третейського суду прийняте на користь особи, яка відповідно до Закону України «Про третейські суди» не могла бути позивачем у третейському суді із вимогами до ТОВ «Рантьє».
Крім того, заявник вважає, що договір відступлення прав вимоги від 27.12.2006 має ознаки неукладеного, оскільки в ньому відсутнє погодження між сторонами таких істотних умов, як ціна та строк (ч. 3 ст. 180 ГК України станом на дату укладення договору відступлення).
Оскільки розгляд справи здійснено без чинного третейського застереження між сторонами, заявник вважає наявними підстави для скасування вказаного рішення третейського суду.
3. Обставини справи встановлені рішенням третейського суду та судом апеляційної інстанції.
29.09.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» (далі - продавець) та ТОВ «Рантьє» укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець продав, а ТОВ «Рантьє» придбав майно та обладнання згідно з переліком.
Продаж майна вчинено за 3877200,00 грн, у тому числі ПДВ (п. 2.1 Договору купівлі-продажу).
Пунктом 2.2 Договору купівлі-продажу визначено, що розрахунки за придбані об'єкти купівлі-продажу здійснюються в грошовій формі. За згодою сторін можлива інша форма розрахунків, у тому числі вексельна.
29.09.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» та ТОВ «Рантьє» укладено Додатковий договір № 1 до Договору купівлі-продажу (далі - Додатковий договір № 1), яким сторони домовились про здійснення взаєморозрахунків за придбане нерухоме майно та обладнання шляхом видачі векселя на повну суму договору.
29.09.2006 укладено Додатковий договір № 2 до Договору купівлі-продажу (далі - Додатковий договір № 2) між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» та ТОВ «Рантьє», яким змінено ціну Договору купівлі-продажу. Так, згідно з п. 2.1. Додаткового договору № 2 продаж майна вчинено за 17000000 доларів США, що на дату підписання даного договору дорівнює в еквіваленті за курсом НБУ 85850000,00 грн.
Пунктом 2.2. Додаткового договору № 2 визначено, що перший платіж здійснюється покупцем у день укладення даного договору у сумі 767762,30 доларів США, що на дату укладення даного договору дорівнює в еквіваленті за курсом НБУ 3877200,00 грн. Сплату решти грошових коштів, еквівалентну сумі 16232237,70 доларів США, покупець здійснює протягом десяти років, а саме до 29.09.2016 зручними для себе платежами, або сплативши один платіж у національній валюті по курсу НБУ на дату такого платежу.
Згідно Акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15, 29.09.2006 продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно та обладнання на загальну суму 3877200 грн.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань господарська діяльність продавця - ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» припинена 31.05.2007 з визнанням його банкрутом.
Рішенням постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 10.10.2006 у справі № 6/2 за позовом ТОВ «Рантьє» до ТОВ «»Апостоловагромаш-Плюс» про визнання дійним договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 та визнання права власності, визнано дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006, а також визнано за ТОВ «Рантьє» право власності на придбані об'єкти нерухомого майна та обладнання згідно з переліком на загальну суму 3877200,00 грн (з ПДВ, вартість продажу), а також зобов'язано КП «Апостолівське БТІ» провести реєстрацію права власності за ТОВ «Рантьє» на вказані об'єкти нерухомості.
В подальшому, 27.12.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс», ПП «Цесія» та ТОВ «Рантьє» укладено договір відступлення права вимоги, за яким ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» відступлено права вимоги новому кредиторові - ПП «Цесія» за усіма грошовими зобов'язаннями боржника - ТОВ «Рантьє», що виникли на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006, укладеного між первісним кредитором (як продавцем) та боржником (як покупцем) з усіма доповненнями, додатковими договорами, змінами та додатками (далі - основний договір), у тому числі штрафними санкціями, збитками, інфляційними нарахуваннями, що випливають з нього (п. 1.2. договору відступлення права вимоги).
З урахуванням положень п. 2.1. договору відступлення права вимоги, третейським судом встановлено, що первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги, належне первісному кредиторові до боржника - ТОВ «Рантьє» на загальну суму грошових коштів у національній валюті України (гривні) по курсу НБУ в еквіваленті грошової суми у розмірі 16232237,70 доларів США, який обліковується станом на дату платежу боржником новому кредитору або станом на дату вимоги нового кредитора, адресованої боржнику.
Пунктом 2.2. Договору відступлення права вимоги визначено, що новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплату грошових коштів зазначених в п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, у тому числі але не обмежуючись щодо можливого добровільного виконання рішення суду та/або стягнення на підставі виконавчого документа в межах виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду та іншим передбаченим чинним законодавством способом, з урахуванням всіх передбачених чинним законодавством України та Договором з усіма доповненнями, змінами та додатками, штрафними санкціями, збитками, інфляційних нарахувань.
Згідно з п. 2.3. Договору відступлення права вимоги новий кредитор окрім права зазначеного в п. 2.1. та п. 2.2. Договору відступлення права вимоги одержує від первісного кредитора інші права, якими первісний кредитор міг би скористатися для одержання від боржника заборгованості зазначеної в п. 2.1. та п. 2.2. Договору відступлення права вимоги.
Положення п. 2.4. Договору відступлення права вимоги встановлено, що з моменту укладення даного договору, новий кредитор займає місце первісного кредитора в праві вимоги до боржника, що виникло з підстав зазначених вище по тексту даного Договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення Договору відступлення права вимоги.
Відповідно до п. 2.5. Договору відступлення права вимоги, з моменту підписання цього Договору, боржник стає зобов'язаним здійснити свій обов'язок сплатити грошовий борг (грошове зобов'язання) у розмірі 16232237,70 доларів США (який обліковується станом на дату платежу боржником новому кредиторові або станом на дату вимоги нового кредитора, адресованої боржнику) на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 з усіма доповненнями, додатковими договорами, змінами та додатками, штрафними санкціями, збитками, інфляційними нарахуваннями замість первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з п. 2.6. Договору відступлення права вимоги, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється з відома та за згодою боржника. Підписанням цього договору боржник підтверджує свою згоду про здійснення відступлення права вимоги та не заперечує проти цього.
Поряд з цим, п. 4.2. Договору відступлення права вимоги, новий кредитор підписуючи цей договір підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація, копії та оригінали документів, пов'язаних із стягненням з боржника заборгованості зазначеної в п. 2.1. даного договору. Новий кредитор свідчить, що йому були передані у повному обсязі всі документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з п. 4.3. Договору відступлення права вимоги боржник не заперечує проти зміни первісного кредитора новим кредитором в основному договорі щодо сплати боржником грошового боргу (грошового зобов'язання) зазначеного у п. 2.1. договору відступлення права вимоги і, підписуючи зі свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне відступлення права вимоги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Боржник пересвідчився у наявності доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Пунктом 5.2. Договору відступлення права вимоги сторони погодили, що усі спори, що виникають з цього договору та/або з Основного договору, та/або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в порядку передбаченому п. 4.4. Основного договору, а саме вісі спори, вимоги і претензії, що можуть виникнути у зв'язку з Основним договором та цим Договором відступлення права вимоги , або стосуються їх виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають розгляду (вирішенню) в Регіональному Третейському суді України при Асоціації (Регіональна Правова Група) у відповідності до Регламенту вказаного суду. Рішення Регіонального Третейського суду України буде остаточним і обов'язковим для сторін й буде ними виконано у строки вказані в рішенні.
Згідно п. 5.3. сторони погоджують, що Третейське застереження у п. 5.2. цього договору та Основного Договору є третейською угодою й стосується у тому числі визнання Основного Договору та цього Договору відступлення права вимоги недійсним.
Відповідно до п. 5.4. Договору відступлення права вимоги первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданого за цим договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку.
Пунктом 6.1. договору відступлення права вимоги встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.
Положеннями п. 6.2. договору відступлення права вимоги визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 6.1. цього договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами. Договір діє до повного виконання сторонами обов'язків, але при цьому не втрачає чинності у часі до настання терміну 29.09.2016, передбаченого п. 2.2. договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості б/н від 13.03.2018, яка виникла внаслідок невиконання умов передбачених договором купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 та договором відступлення права вимоги від 27.12.2006. Відповідач 21.03.2018 у відповідь на вимогу позивача заборгованість за договором купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 не сплатив посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Оскаржуваним рішенням третейського суду встановлено, що станом на 29.09.2016 (до спливу терміну дії договору відступлення права вимоги) ТОВ «Рантьє» не виконало свого обов'язку по сплаті грошових коштів ні в повному обсязі ні частково, внаслідок чого відбулося прострочення виконання зобов'язання відповідачем та право позивача на звернення до третейського суду, яке останній правомірно реалізував.
Вищенаведене стало підставою для задоволення позову.
4. Мотиви, за яких суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи заявника та скасовує рішення третейського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі № 876/12/19 заяву Компанії «Парасіфія Трейдінг ЛТД» про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 у третейській справі № 14/6К-18 прийнято до розгляду.
02.05.2019 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Компанії «Парасіфія Трейдінг ЛТД» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 876/12/18 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1625/19 за позовом Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» до Приватного підприємства «Цесія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рантьє» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 27.12.2006 (а. с. 199-200 т. 1).
В обґрунтування поданого клопотання позивач послався на те, що позов у справі № 904/1625/19 мотивований наявністю ознак підробленого договору відступлення, а також тим, що вказаний договір не відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення (не узгоджені ціна та строк). Договір купівлі-продажу № 15 від 29.09.2006, за яким було передано права вимоги на підставі Договору відступлення також, на думку заявника, має всі ознаки підробленого, а тому, саме в ході судового засідання у справі № 904/1625/19 про визнання Договору відступлення недійсним будуть вирішуватись питання та досліджуватись обставини, правова оцінка яких має значення для правильного вирішення справи про скасування рішення третейського суду в даній справі. Встановлення факту підробки договорів також матиме значення для встановлення наявності чи відсутності третейської угоди, підписаної сторонами Договору купівлі- продажу № 15 від 29.09.2006, адже вона вміщена в самому тексті названого вище договору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2019 задоволено усне клопотання заявника про витребування у позивача оригіналів документів, які засвідчують факт виникнення правовідносин між сторонами, щодо яких виник спір, а саме:
- оригінал договору відступлення права вимоги, укладеного 27.12.2006 між первісним кредитором ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс», новим кредитором ПП «Цесія» та боржником ТОВ «Раньє»;
- оригінал угоди про врегулювання правовідносин по Договору про відступлення права вимоги від 27.12.2006 укладеної 27.12.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» та ПП «Цесія»;
- оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 укладеного 29.09.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» (як продавцем), та ТОВ «Раньє» (як покупцем);
- оригінали додаткових угод № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 укладених 29.09.2006 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» (як продавцем), та ТОВ «Раньє» (як покупцем).
На виконання вимог ухвали ЦАГС від 02.05.2019 представником ПП «Цесія», для долучення до справи надано наступні документи:
- завірену копію договору відступлення права вимоги від 27.12.2006;
- завірену копію угоди про врегулювання правовідносин по договору про відступлення права вимоги від 27.12.2006;
- завірену копію додаткового договору № 2 до договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006;
- завірену копію рішення постійно діючого регіонального третейського суду України при асоціації «Регіональна правова група» від 10.10.2006 у справі № 6/2.
Оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 з додатковою угодою № 1 до договору ПП «Цесія» не надало, посилаючись на їх відсутність та не передачу їх ПП «Цесія» при підписанні договору відступлення права вимоги з ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс».
21.05.2019 у судовому засіданні представник ТОВ «Рантьє» поставив під сумнів наявність переданого ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» права вимоги ПП «Цесія» за договором купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 з додатковою угодою № 2 до нього, оскільки в силу приписів ст. 517 ЦК України (в редакції від 18.10.2019) первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Оскільки у ПП «Цесія» відсутні оригінали договору купівлі-продажу нерухомого майна та обладнання № 15 від 29.09.2006 з додатковою угодою № 1 до договору, а також доказів, що свідчать про сплату позивачем у третейській справі на користь ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» грошових коштів за відступлене право вимоги, заявник та відповідач у справі вважають вказані документи сфальсифікованими з метою нарощування неіснуючої заборгованості ТОВ «Рантьє» та доведення його до банкрутства.
Водночас, в рамках провадження у справі № 904/1625/19 в Господарському суді Дніпропетровської області оспорювався договір відступлення права вимоги від 27.12.2006 з третейською угодою, яка в ньому вміщена, тобто вирішувалося питання дійсності третейського застереження, яке було підставою для звернення ПП «Цесія» з позовом до третейського суду.
Судом апеляційної інстанції ухвалою від 21.05.2019 зупинялося провадження у справі № 876/12/19 до вирішення та набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1625/19.
25.03.2020 до Центрального апеляційного господарського суду від Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 876/12/19, яке мотивоване наявністю судового рішення по справі № 904/1625/19 (постанова ЦАГС від 03.03.2020), яке набрало законної сили.
Постановою ЦАГС від 03.03.2020 у справі № 904/1625/19 за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції встановлено, що Додатковий договір № 2 від 29.09.2006, яким змінено вартість майна за договором купівлі продажу від 29.09.2006, між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» та ТОВ «Рантье» не укладався.
Факт виконання договору з боку ТОВ «Рантьє» в повному обсязі підтверджується векселем серії АА 0546542 на суму 3877200,00 грн та рішенням третейського суду від 10.10.2006 у справі № 6/2.
Судом першої інстанції також встановлено, що на час укладання між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс», ПП «Цесія» та ТОВ «Рантьє» договору про відступлення права вимоги від 27.12.2006 заборгованість ТОВ «Рантьє» за договором купівлі-продажу від 29.09.2006 не існувала, а відповідно, первісний кредитор не міг передати новому кредитору вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, так як їх не існувало.
Таки чином, господарським судом в рамках справи № 904/1625/19 встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 27.12.2006 суперечить ст. 514 ЦК України і підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.203 ГПК України.
Незважаючи на відсутність у суду першої інстанції оригіналу договору про відступлення права вимоги, необхідність визнання його недійсним полягав у тому, що на ньому ґрунтується рішення третейського суду на виконання якого, апеляційним господарським судом видано наказ про стягнення з ТОВ «Рантьє» на користь ПП «Цесія» 16232237,70 доларів США, що в еквіваленті складає 426907851,51 грн неіснуючої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
За змістом частин 3, 4 ст. 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені ст. 350 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду (ч. 6 ст. 349 ГПК України).
Відповідно до ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення наведено також і у ст. 51 Закону України «Про третейські суди».
Перелік підстав, з яких може бути оскаржено та скасовано рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2020 по справі № 904/1625/19, якою визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 27.12.2006 в повному обсязі, у тому числі й третейське застереження, встановленого п. 5.2. ст. 5 Договору відступлення права вимоги за участю сторін, які брали участь у даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 у третейській справі № 14/6К-18.
5. Щодо наявності у Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» права на оскарження рішення третейського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 346 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасники товариства мають такі права:
1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;
2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;
3) брати участь у розподілі прибутку товариства;
4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
2. Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Компанія «Парісіфія Трейдінг ЛТД» (заявник) є юридичною особою належним чином зареєстрованою за законодавством Республіки Кіпр, є учасником ТОВ «Рантьє» з розміром внеску до статутного капіталу - 20297,50 грн, що становить 99,5% частки у статутному капіталі товариства. Фактично, Компанія «Парісіфія Трейдінг ЛТД» є мажоритарним власником, який здійснює управління та отримує прибутки від діяльності ТОВ «Рантьє».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України, п. 3, 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди), отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість. Отже учасник товариства є зацікавленим у прибутковій господарській діяльності товариства.
Отримання заявником прибутку (дивідендів) прямо залежить від фінансового стану ТОВ «Рантьє», його платоспроможності, наявності активів у його володінні. Існування незаконних прав вимог ПП «Цесія» за неіснуючою заборгованістю у сумі 426,9 мільйонів гривень, щодо стягнення якої вже винесено рішення третейським судом прямо та беззаперечно впливає на фінансовий стан та інтереси заявника.
Звертаючись з заявою до Центрального апеляційного господарського суду про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 у третейській справі № 14/6К-18 Компанія «Парісіфія Трейдінг ЛТД» зазначила, що стягнута з ТОВ «Рантьє» заборгованість за рішенням третейського суду є надмірно великою - 426907851,51 грн, однак, як свідчать матеріали третейської справи, директор ТОВ «Рантьє» ОСОБА_1., будучи підзвітною перед учасниками товариства, не вчинила жодних дій, спрямованих на ефективний захист товариства під час третейського розгляду, а навпаки, лише обмежилась формальними листами про відсутність у товариства грошових коштів. ОСОБА_1 зробила все можливе для стягнення боргу, в тому числі не заперечила проти компетенції третейського суду з огляду на відсутність належних доказів переходу прав вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс» до ПП «Цесія».
Звернення Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про скасування рішення третейського суду передусім зумовлене недопустимістю доведення ТОВ «Рантьє» до банкрутства у зв'язку зі стягненням з останнього досить значної суми заборгованості на користь ПП «Цесія» на підставі договору та третейського застереження, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Тобто звернення направлене на недопустимість втрати товариством всіх активів та запобігання втрати ТОВ «Рантьє» прибутку від господарської діяльності.
Згідно ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених прав.
З урахуванням наведеного, аналізуючи виключні обставини по даній справі, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення третейського суду в даній справі безпосередньо стосується прав заявника і надає йому право судового оскарження.
Аналогічних висновків дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.2020 по справі № 904/1625/19 за участі тих самих сторін.
6. Висновки за результатами розгляду заяви.
Судом встановлено, що рішення третейського суду прийнято у справі на підставі Договору відступлення права вимоги 27.12.2009 укладеного між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс», ПП «Цесія» та ТОВ «Рантьє» за відсутності доказів переходу права вимоги до ПП «Цесія».
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 904/1625/19 визнано недійсним Договір відступлення права вимоги, укладений 27.12.2009 між ТОВ «Апостоловагромаш-Плюс», ПП «Цесія» та ТОВ «Рантьє».
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заяву Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» про скасування рішення третейського суду слід задовольнити, а рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 у третейській справі № 14/6К-18 ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права слід скасувати.
7. Розподіл судових витрат.
Судові витрати у вигляді судового збору за звернення із заявою про скасування рішення третейського суду, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України слід покласти на Приватне підприємство «Цесія».
Керуючись ст.ст. 129, 234, 346-351 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Заяву Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» (3026, Лімасол, Республіка Кіпр) про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 по третейській справі № 14/6К-18 - задовольнити.
Рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 по третейській справі № 14/6К-18 - скасувати.
Стягнути з Приватного підприємства «Цесія» (49112, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Енергетиків, буд. 4, код ЄДРПОУ 32813895) на користь Компанії «Парісіфія Трейдінг ЛТД» (3026, Лімасол, Республіка Кіпр) судовий збір у сумі 960,50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 копійок), сплачений за подання заяви про скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 13.04.2018 по третейській справі № 14/6К-18.
Ухвала, якщо вона не буде оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч.ч.5, 6 ст. 356 ГПК України).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 20.07.2020.
Суддя Ю.Б. Парусніков