проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" липня 2020 р. Справа № 905/707/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
ДВС - Фоміна В.І.
розглянувши апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В., м. Київ (вх.№1403Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.04.2020 (повний текст якої складено та підписано 29.04. 2020 суддею О.В. Черновою у приміщенні господарського суду Донецької області) у справі №905/707/16
за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ,
до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м. Краматорськ, Донецької області,
про стягнення 2 051 387 583,42 грн.,
за заявою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №59957236//16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" ,
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.04.2020 у справі №905/707/16 у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №59957236/16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у справі 905/707/16 - відмовлено.
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєв О.В. із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 27.04.2020 у справі № 905/707/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №59957236//16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля".
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена за умов неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства.
Колегія суддів враховує, що розгляд апеляційної скарги здійснюється у судових засіданнях (не в письмовому провадженні), а отже, за відсутністю клопотань учасників справи, щодо проведення судового засідання без їх участі, можливість забезпечення реалізації їх процесуальних прав, пов'язаних із участю у судовому засіданні, є обмеженою в контексті запроваджених заходів запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (обмеження щодо пересування громадського транспорту та міжміського сполучення тощо) та буде здійснений за межами встановленого ст.273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги, що не є порушенням встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 гарантій, в контексті усталеної практики Європейського суду з прав людини.
В судовому засіданні представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представники боржника та стягувача правом на участь в судовому засіданні не скористались, своїх представників до суду не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
Від представника боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення обмежувальних заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду, призначеному на 01.07.2020 року, вже оголошувалась перерва за клопотанням боржника з аналогічних підстав.
При цьому, відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, від 20.03.2020 № 424, від 25.03.2020 № 239, від 29 березня 2020 р. № 241, від 02.04.2020 № 255, від 08.04.2020 № 262, від 15.04.2020 № 284, від 22.04.2020 № 291, від 29.04.2020 № 313, 04.05.2020 № 332, від 04.05.2020 № 343) установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин та заборонено, зокрема: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами мм. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.
В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392, з 01.06.2020 року послаблено протиепідемічні заходи та, зокрема, дозволено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.
Таким чином, починаючи з 01.06.2020 року, представники боржника фактично мали можливість прибути в судове засідання, скориставшись послугами пасажирських перевезень, а їх неявка та/або неможливість явки в судове засідання не пов'язана з карантинними обмеженнями, про які згадує боржник у заявленому клопотанні.
Крім того, суд неодноразово повідомляв учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про електронні довірчі послуги".
За викладеного, беручи до уваги те, що боржником не надано належних та допустимих доказів неможливості прибуття його представника в судове засідання 15.07.2020 року, а також те, що на день розгляду скарги відновлено перевезення пасажирів залізничним транспортом, в тому числі, між регіонами та міжобласне пасажирське перевезення автомобільним транспортом, а інших документів та пояснень, ніж ті, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не надано - підстави для задоволення клопотання боржника про відкладення розгляду справи відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. по справі №905/707/16 позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ Донецької області, про стягнення 2051387583,42 грн., з яких: 1379823173,07 грн. основного боргу, 383703448,58грн. пені, 257207825,72 грн. інфляційних нарахувань, 29303096,30 грн. 3% річних, 1350039,75грн. штрафу, задоволені частково.
Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на користь Державного підприємства "Енергоринок" 1535043434,33грн., у тому числі 1370352048,24 грн. основного боргу, 1500000,00 грн. пені, 132538250,04грн. інфляційних нарахувань, 29303096,30 грн. 3% річних, 1350039,75грн. штрафу, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 194138,16 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 у справі № 905/707/16 залишено без змін.
08 серпня 2016 року Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі №905/707/16 залишена без змін.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Донецької області від 08.08.2016 у справі №905/707/16, в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 45 840 520,28 грн. основного боргу.
Ухвалою від 28.11.2016 у справі №905/707/16 розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016, починаючи з листопада 2016 року по жовтень 2018 року згідно з наведеним в ухвалі графіком.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2016 ухвалу господарського суду Донецької області від 28.11.2016 у справі №905/707/16 змінено. Розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 на 24 місяці зі сплатою по 62 058 210,51 грн. щомісячно з січня 2017 року по листопад 2018 року та 62 058 210,48 грн. у грудні 2018 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2016 скасовано, матеріали справи № 905/707/16 направлено до Донецького апеляційного господарського суду для нового розгляду в іншому складі суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.11.2016 змінено, розстрочено виконання рішення Господарського суду Донецької області від 21.04.2016 строком на 24 місяці з квітня 2017 року по березень 2019 року згідно з наведеним в ухвалі графіком. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2017 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.10.2017р. розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. по справі №905/707/16 - починаючи з жовтня 2017р. по вересень 2021р. та змінено порядок виконання рішення суду по справі №905/707/16 в частині стягнення 1 402 923 831,69 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2018р. змінено порядок виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. по справі №905/707/16 шляхом погашення суми боргу протягом 11 місяців 11 днів з дня постановлення ухвали, а саме: з 19.07.2018р. по 30.06.2019р.
09 квітня 2020 року через канцелярію господарського суду Донецької області від Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. надійшла заява №59957236/16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля".
В обґрунтування заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником заявник посилається на укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" договору позики (надання поворотної фінансової допомоги) №19/08 ФП-1 від 27.08.2019 та перерахування боржником на користь ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" грошових коштів у загальному розмірі 134 684 505,00 грн., згідно платіжних доручень №70741 від 05.09.2019 та №70737 від 05.09.2019.
Із посиланням на положення статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 Господарського процесуального кодексу України, державний виконавець зазначає про наявність підстав для звернення стягнення.
Оскаржуваною наразі в апеляційному порядку ухвалою господарського суду Донецької області від 27.04.2020 року у задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №59957236/16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у справі 905/707/16 - відмовлено.
В обґрунтування свого рішення, місцевий господарський суд зазначив про те, що у боржника - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" станом на день розгляду заяви державного виконавця (27.04.2020) відсутнє право вимоги до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за договором позики №19/08ФП-1 від 27.08.2019, оскільки обумовлений сторонами строк виконання зобов'язання за цим договором (27.07.2020) не настав.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що з урахуванням положень частини 1 стаття 1046 Цивільного кодексу України, моменту передачі ТОВ "ДТЕК Донецькі електромережі" грошових коштів у позику ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", саме ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" є власником таких грошових коштів, а не ТОВ "ДТЕК Донецькі електромережі".
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріали заяви не містять доказів наявності у ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" грошових коштів, які належать - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", а також наявності у ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" іншої грошової заборгованості перед божником, яка не оспорюється ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що на його думку, вичерпний перелік обставин, за яких суд має право відмовити у задоволенні заяви державного виконавця про звернення стягнення на грошові кошти, що належать боржнику, міститься в частині 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу, а оскільки державним виконавцем у даному випадку відповідна заява подана без порушень зазначених у наведеній нормі процесуального права строків, відмовивши у задоволенні такої заяви, місцевий господарський суд тим самим порушив вимоги такої норми процесуального права.
Крім того, за твердженням апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали поза увагою господарського суду першої інстанції залишилась правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/18299/16 щодо майнового права очікування як складової частини об'єкта цивільних прав, і, як наслідок, місцевим господарським судом не враховано, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" є власником очікуваних майбутніх грошових надходжень від ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за договором позики.
Також апелянт вважає висновок місцевого господарського суду про те, що з моменту передачі грошових коштів у позику саме позичальник, а не позикодавець, є власником грошових коштів - ґрунтується на невірному тлумаченні судом норм чинного законодавства.
Боржник в обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги зазначає, що право вимоги до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" щодо сплати грошових коштів за договором позики №19/08ФП-1 від 27.08.2019 було відступлене новим кредиторам за договорами про відступлення права вимоги від 27.03.2020 року, а саме:
- ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на суму 119 684 505,00 грн;
- ТОВ «ДТЕК Трейдінг» на суму 15 000 000,00 грн.
Таким чином, у АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" відсутнє право вимоги від ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" грошових коштів у сумі 134 684 505,00 грн, оскільки боржник після укладення договорів про відступлення права вимоги не є кредитором ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", що в свою чергу виключає можливість застосування до таких правовідносин положення статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».
Також представник АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у відзиві вказує, що правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/18299/16, на його переконання, не можуть бути враховані при розгляді даної справи, оскільки ці висновки в частині наявності права очікування стосувались права на отримання в майбутньому дивідендів, право на отримання яких на момент розгляду справи трансформувалось у право власності на грошові кошти.
У даному випадку, право законного очікування не трансформувалось у право власності на грошові кошти оскільки у боржника відсутнє право вимоги повернення боргу за вищевказаним договором позики, оскільки обумовлений сторонами строк виконання зобов'язання за цим договором не настав.
За викладеного, боржник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 19 Конституції України закріплено принцип, за яким Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень частини 1 та 4 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, Суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили.
Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що 27.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (Позичальник) та Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" (Позикодавець) укладено договір позики (надання поворотної фінансової допомоги) №19/08 ФП-1 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого, Позикодавець зобов'язується передати Позичальникові грошові кошти в сумі 300 000 000,00 грн., а Позичальник прийняти їх і повернути вказану суму в обумовлений цим договором строк.
Згідно пунктів 2.3. та 2.5 Договору повернення фінансової допомоги може робитися різними за розміром сумами (частинами), проте остаточний розрахунок має бути зроблений не пізніше 27.07.2020 року. Термін повернення позики, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін, оформленою відповідною Додатковою угодою і підписаною Сторонами.
Відповідно до пункту 4.1. цей Договір є укладеним з моменту перерахування Позичальникові грошових коштів, вказаних в пункті 1.1. Договору, і діє до 27 липня 2020, але у будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Платіжними дорученням №70737 від 05.09.2019 позикодавець перерахував на користь позичальника 134 479 400,00 грн., разом з цим, на користь позичальника перераховано позикодавцем 205 105,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №70741 від 05.09.2019.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З приводу доводів покладених судом в основу оскаржуваної ухвали та аналогічних доводів боржника, згаданих ним в апеляційній скарзі, а саме: (1) щодо факту укладення 27.03.2020 року між боржником та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» договору про відступлення права вимоги № 76-ПУ-ДКО за договором №19/08ФП-1 від 27.08.2019 року на суму 119 684 505,00 грн; (2) щодо факту укладення 27.03.2020 року між боржником та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» договору про відступлення права вимоги № 330-ДТ-ДКО за договором №19/08ФП-1 від 27.08.2019 року на суму 15 000 000,00 грн.00 грн; колегія суддів зазначає наступне.
Так, про обставини укладення вищевказаних договорів про відступлення права вимоги боржник повідомив суд лише 27.04.2020 року - тобто в день постановлення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
В силу викладеного, враховуючи відсутність даних про вручення цих доказів заявнику, ці докази не підлягають врахуванню судом на підставі ч.9 ст. 80 ГПК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що обидва договори про відступлення права вимоги були укладені 27.03.2020 року, тобто через три дні після формування заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у справі 905/707/16.
Заслуговує на увагу і той факт, що як вищезгадані сторони договору позики - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" (позикодавець) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (позичальник), так і нові кредитори ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за договорами про відступлення права вимоги - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» - це юридичні особи, які входять в групу компаній ДТЕК, пов'язані правом володіння та згідно з даними Реєстру мають спільних кінцевих бенефіціарних власників, а саме:
- АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" - кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи - ДТЕК ГРІДС Б. В. (DTEK GRIDS B. V.) - АХМЕТОВ РІНАТ ЛЕОНІДОВИЧ, НЕПРЯМИЙ ВИРІШАЛЬНИЙ ВПЛИВ, ВІДСОТОК ЧАСТКИ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ В ЮРИДИЧНІЙ ОСОБІ АБО ВІДСОТОК ПРАВА ГОЛОСУ В ЮРИДИЧНІЙ ОСОБІ - 50 %.
- ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" - всього 3 власників: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДТЕК ЕНЕРГО", Кінцевий бенефіціарний власник - АХМЕТОВ РІНАТ ЛЕОНІДОВИЧ, ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.)
- ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - всього 2 власників: кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи АХМЕТОВ РІНАТ ЛЕОНІДОВИЧ, ТИП БЕНЕФІЦІАРНОГО ВОЛОДІННЯ - ОПОСЕРЕДКОВАНЕ, ВІДОМОСТІ ПРО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ,ЧЕРЕЗ ЯКИХ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ОПОСЕРЕДКОВАНИЙ ВПЛИВ НА ЮРИДИЧНУ ОСОБУ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДТЕК ЕНЕРГО", ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В., ДТЕК ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД, ДТЕК ОЙЛ ЕНД ГАЗ Б.В.
- ТОВ "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" - всього 5 власників: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДТЕК ЕНЕРГО", БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК-АХМЕТОВ РІНАТ ЛЕОНІДОВИЧ, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ", ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.)
Опираючись на викладене, вказані вище обставини укладення договорів відступлення права вимоги за договором позики після звернення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до господарського суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", суд розцінює як такі, що направлені за ухилення боржника у справі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" від виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Щодо заперечення третьої особи, в якої знаходяться кошти боржника, яке полягає в тому, що строк виконання зобов'язання з повернення коштів ще не наступив, колегія суддів зазначає, що це заперечення не відповідає диспозиції та гіпотезі норми ч. 4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»
Вказана норма не передбачає такої умови в якості перешкоди до стягнення коштів. Навпаки, зазначена норма гарантує державному виконавцю право звернути стягнення саме на ті кошти, які знаходяться на рахунку третьої особи і права на які має боржник.
За таких умов колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви державного виконавця та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В., м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.04.2020 у справі №905/707/16 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.04.2020 у справі №905/707/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. №59957236/16 від 23.03.2020 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", які розміщені на рахунках ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у справі 905/707/16 задовольнити.
Звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 134 684 505, 00 грн., які належать АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" ЄДРПОУ 00131268 (на підставі договору позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 27.08.2019 № 19/08 ФП-1 та перераховані згідно платіжного доручення № 70741 від 05.09.2019 кошти в сумі 205 105,00 грн., згідно платіжного доручення № 70737 від 05.09.2019 кошти в сумі 134 479 400,00 грн., що знаходяться на рахунках ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" ЄДРПОУ 37014600 з метою виконання наказу № 905/707/16 від 08.08.2016 господарського суду Донецької області, наказу № 908/999/15-г від 03.09.2015 господарського суду Запорізької області, наказу № 905/453/17 від 09.01.2018 господарського суду Донецької області, наказу № 905/2882/17 від 28.09.2018 господарського суду Донецької області.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 20.07.2020.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко