вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2020 р. Справа№ 910/2994/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
позивач: Корнієнко О.А.
відповідач: Нурищенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 08.05.2020
у справі № 910/2994/20 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій"
про стягнення 19 403,77 грн
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про стягнення штрафу у сумі 19 403,77 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про стягнення штрафу у сумі 19 403,77 грн.
Відмова у позові про стягнення штрафних санкцій місцевим господарським судом обґрунтована відсутністю підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов'язання.
Відмова суду у стягненні з позивача витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, обґрунтована відсутністю у матеріалах справи доказів понесення таких витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 скасувати частково, у частині відмови в задоволенні вимог відповідача про стягнення з позивача судових витрат в сумі 4500 грн за надання правової допомоги і ухвалити нове рішення у цій частині, стягнути з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" судові витрати в сумі 4500 грн за надання правової допомоги при розгляді справи в суді першої інстанції. Також скаржник просив суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20. Судові витрати покласти на позивача.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов'язання за договором № 815/НХ-18 від 22.12.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/2994/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій". Призначено справу до розгляду на 14.07.2020.
КП "Київський метрополітен" у відзиві на апеляційну скаргу просило суд залишити її без задоволення, а рішення суду у відповідній частині - без змін.
Також не погодившись з прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 815/НХ-18 від 22.12.2018 у частині своєчасної поставки товару (фарби для розмітки доріг), внаслідок чого до відповідача мають бути застосовані заходи господарської (цивільної) відповідальності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 відкрите апеляційне провадження у справі №910/2994/20 за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Київський метрополітен", об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій", розгляд справи призначено на 14.07.2020.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивача ТОВ "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" просила суд відмовити у її задоволенні та залишити рішення у відповідній частині без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, 22.12.2018 між КП "Київський метрополітен" (покупець) та ТОВ "МІКНТ" (постачальник) був укладений договір № 815/НХ-18.
Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін фарбу для розмітки доріг, зазначену у специфікації (додаток 1) до договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість (п. 1.1).
Ціна за товар установлюється в національній валюті - гривні, з урахуванням вартості всіх накладних витрат (п. 3.1, 3.2 договору). Сума договору становить 82 710,00 грн (п. 3.3 договору).
Розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки замовленої партії товару на склад покупця на підставі видаткової накладної (п. 4.2 договору).
Товар має бути поставлений постачальником покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 5.1 договору). Поставка партії здійснюється протягом 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення від покупця (п. 5.2 договору). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс-2010") за адресою: 02100, м. Київ, вул. Червоноткатцька, 1-А, Головний матеріальний склад (п. 5.3 договору). Датою поставки партії товару є дата, коли замовлена партія товару була передана у власність покупця в місці поставки (п. 5.6 договору). Зобов'язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передання замовленої партії товару у власність покупця у місці поставки на підставі видаткової накладної (п. 5.7 договору).
Згідно з п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені даним договором.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки. А за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару - фарба для розмітки доріг ТМ "Спектр", технічні та якісні характеристики товару, його кількість - 1 500 кг (у відрах вагою по 30 кг), загальну вартість товару - 82 710,00 грн.
Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками і діє до 30.09.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що за твердженням позивача відбулось порушення відповідачем, зобов'язань за договором поставки за двома замовленнями від 23.01.2019 та від 14.03.2019 на загальну суму 79 682,00 грн.
Зокрема, за І замовленням № 17/11-152 від 22.01.2019 на суму 8 271,00 грн відповідач поставив фарбу із простроченням строку (замість поставки 07.02.2019 поставив товар 15.04.2019), за ІІ замовленням - № 17/31-07 від 13.03.2019 на суму 71 682,00 грн зобов'язання відповідачем не виконане взагалі, у зв'язку з чим позивач нарахував постачальнику штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, що становить 13 807,06 грн, та штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад 30 днів, що становить 5 596, 71 грн, які просив стягнути у судовому порядку.
Відповідач проти цього заперечує, стверджуючи про відсутність правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій.
Судом установлено, що відповідно до п. 5.1, 5.2 договору товар має бути поставлений постачальником покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються постачальнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поставка партії здійснюється протягом 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмового замовлення від покупця.
У матеріалах справи містяться замовлення КП "Київський метрополітен" № 17/11-152 від 22.01.2019 на суму 8 271,00 грн (І замовлення) та № 17/31-07 від 13.03.2019 на суму 71 682,00 грн (ІІ замовлення). Позивач указує, що обидва замовлення відповідач отримав вчасно.
Судом встановлено, що замовлення № 17/11-152 від 22.01.2019 на суму 8 271,00 грн (І замовлення) було отримане ТОВ "МІКНТ" 14.03.2019 (вх. № 11), про що свідчить надане позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-код 0411626965164), а також копія наданого відповідачем журналу вхідної кореспонденції ТОВ "МІКНТ" (за період з 01.01.2019 по 31.12.2019), у якому зареєстроване надходження указаного замовлення 14.03.2019 під вхідним № 11.
15.03.2019 на адресу відповідача надійшов лист КП "Київський метрополітен" № 17/11-152 від 28.02.2019 (зареєстрований в журналі вхідної кореспонденції відповідача за № 13), у якому позивач повідомив постачальника, що змінив кількість товару відповідно до замовлення № 17/11-152, а саме - замість 150 кг фарби на суму 8 271,00 грн просив поставити 200 кг фарби на суму 11 028,00 грн, та просив повідомити про прийняте постачальником рішення на електронну адресу: O.Vakulovich@metro.kiev.ua.
Відповідач з метою погодження кількості товару, який мав бути поставлений за замовленням № 17/11-152, повідомив позивача, що поставка фарби загальною вагою 200 кг є неможливою, оскільки фарба поставляється у тарі вагою 30 кг (що також було узгоджено сторонами у специфікації до договору № 815/НХ-18 від 22.12.2018), направивши 18.03.2019 на зазначену позивачем електронну адресу (O.Vakulovich@metro.kiev.ua) відповідного листа. У цьому листі відповідач додатково зазначив про можливість поставки товару за попередньою замовленою вагою - 150 кг, або - 180 кг, або 210 кг (тобто кратною 30 кг). Відповіді на вказаний лист до 24.03.2019 (кінцевого терміну належної поставки) від КП "Київський метрополітен" відповідачу не надійшло.
За допомогою пояснень ТОВ "МІКНТ" суд встановив, що 15.04.2019 р., під час телефонних перемовин із представниками позивача, остаточно сторони дійшли згоди про поставку відповідачем фарби за узгодженою попередньою домовленістю - кількістю 150 кг на загальну суму 8 271,00 грн та того ж дня за видатковою накладною № 110 від 15.04.2019 указаний товар був поставлений відповідачем.
Отже колегія суддів відзначає, що прострочення поставки товару на 20 днів (з 25.03.2019 по 15.04.2019) за замовленням № 17/11-152 було викликане саме простроченням позивача, у той час, як відповідачем вчинялись дії щодо виконання договірних зобов'язань.
Доводи відповідача про те, що І замовлення № 17/11-152 від 22.01.2019 було отримане відповідачем 28.01.2019 не відповідають дійсності, оскільки з журналу вхідної кореспонденції відповідача вбачається, що 28.01.2019 (у дату, зазначену у рекомендованому поштовому повідомленні 0411625775183, наданого позивачем) був зареєстрований інший вхідний документ від КП "Київський метрополітен - договір № 815/НХ-18 від 22.12.2018.
Посилання позивача на те, що відповідач свій примірник указаного договору отримав відразу після підписання договору обома сторонами (22.12.2018), не підтверджені належними засобами доказування.
Щодо виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за ІІ замовленням - № 17/31-07 від 13.03.2019 на суму 71 682,00 грн, то суд установив, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що саме це замовлення направлялось позивачем та воно було отримане відповідачем.
Доводи позивача про те, що ТОВ "МІКНТ" отримало ІІ замовлення 14.03.2019, про що, на думку позивача, свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-код 0411626965164), спростовується тим, що, як вже установив суд та підтверджено наявною у матеріалах справи копією журналу вхідної кореспонденції ТОВ "МІКНТ", за указаним поштовим відправленням відповідач отримав не ІІ замовлення (№ 17/31-07 від 13.03.2019 на суму 71 682,00 грн), а І замовлення (№ 17/11-152 від 22.01.2019 на суму 8 271,00 грн). При цьому позивач знову не надав належних та вірогідних доказів, які б могли спростувати дану обставину.
Отже, судом установлено, що замовлення № 17/31-07 від 13.03.2019 на суму 71 682,00 грн (ІІ) відповідач не отримав, а тому обов'язку поставити товару за цим замовленням у ТОВ "МІКНТ" не виникло.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вирогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що належним засобами доказування підтверджено, що прострочення поставки за замовленням № 17/11-152 від 22.01.2019 (І) було викликане прострочкою покупця, а поставки за замовленням № 17/31-07 від 13.03.2019 (ІІ) ТОВ "МІКНТ" не відбулось у зв'язку з тим, що постачальник не отримав замовлення від покупця.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).
Оскільки несвоєчасне (неналежне) виконання позивачем своїх договірних зобов'язань є причиною прострочення поставки товару та його непоставки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, оскільки судом були дотримані всі вимоги щодо повного та всебічного розгляду справи.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - КП Київський метрополітен", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому судом ураховувалось наступне.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні з позивача витрат на правову допомогу.
Колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. При цьому судом ураховується наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як убачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" посилається на те, що факт надання правової допомоги відповідачу на відповідну суму підтверджується договором про надання правової допомоги №30/03/20 від 30.03.2020, укладеним ним з АО «Дія закону», ордером КС №578573 та рахунокм-фактурою від 31.03.2020 на суму 4500 грн.
Апелянт стверджує, що підтвердженням факту виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги адвокатом Нурищенко С.В., є рахунок-фактура від 31.03.2020 на суму 4500 грн.
Разом із тим із указаного рахунку-фактури не убачається які саме послуги були фактично надані відповідачу в межах указаного договору. Так само матеріали справи не містять документів, що підтверджують детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу), а отже суд не має можливості здійснити оцінку факту надання правової допомоги.
З огляду на викладене, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, не міг бути установлений судом на підставі поданих відповідачем доказів до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що указана обставинна є підставою для відмови у задоволенні вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, а отже рішення місцевого господарського суду у відповідній частині є обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна інноваційна компанія нових технологій" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 08.05.2020 у справі №910/2994/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.07.2020.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов