ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
20 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/715/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року, м. Одеса, суддя Погребна К.Ф., повний текст складено та підписано 25.05.2020 року
у справі № 916/715/20
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса
до відповідача Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса
про стягнення 85 208 грн. 61 коп., -
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В березні 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса суму штрафу у розмірі 69 581 грн. 36 коп., пеню у розмірі 15 627 грн. 25 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса, посилаючись на умови укладеного між ним та відповідачем договору поставки від 23.12.2019 року № ОД/НХ-19-995НЮ, вказує про нездійснення Акціонерним товариством "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м.Одеса, як постачальником, поставки товару, у зв'язку з чим, позивачем нараховані відповідні суми пені та штрафу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року року у справі №916/715/20 (суддя Погребна К.Ф.) позов Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса до Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса про стягнення штрафу та пені за прострочення поставки товару задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса на користь Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса штраф за прострочення поставки товару у розмірі 69 581 грн. 36 коп., пеню у розмірі 7 671 грн. 06 коп. та 1 905 грн. 72 коп. в рахунок відшкодування судових витрат. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у процесі розгляду справи №916/715/20 судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару за договором від 23.12.2019 року № ОД/НХ-19-995НЮ на суму 347 906 грн. 82 коп., що в свою чергу стало підставою для нарахування останньому штрафу та пені. Натомість, при перевірці суми нарахованої позивачем пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що її розрахунок здійснений неналежним чином в частині періоду нарахування, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені задоволені судом частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі №916/715/20 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на п. 5.1., 5.2. Договору поставки зазначає, що відповідно до його умов, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару. При цьому, товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заяв) впродовж 20 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці).
Крім того, скаржник зазначає, що п. 16.2 Договору поставки встановлений строк дії договору, а саме, що договір діє з моменту його підписання до 31.12.2019 року, в частині відвантаження товару до 25.12.2019 року, в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування В ЄРПН за операціями із цього договору, а тому, 25.12.2019 року закінчився строк дії договору поставки в частині відвантаження товару, протягом якого, за правилами ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони реалізують права та здійснюють обов'язки відповідно до договору. Підсумовуючи вищевикладене, Акціонерне товариство "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса вказує, що поставити товар без відповідної письмової рознарядки (заявки) відповідач не мав можливості, оскільки це прямо передбачено умовами договору.
Також, скаржник, посилаючись на норми ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, вважає, що не несе обов'язку щодо сплати штрафу та пені по договору поставки, оскільки не вчинив дій, що встановлені договором у зв'язку із закінченням його дії, а тому, позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції на підставі п. 11.3. договору поставки.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
02.07.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач, не погоджуючись із доводами відповідача, визначеними в апеляційній скарзі, зазначає, що укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань, відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а тому є обов'язковим для виконання його сторонами. На думку позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань постачальника, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору. Крім того, позивач зазначає, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо поставки обумовленого договором товару позивачу.
Разом з тим, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса у відзиві, посилаючись на правові позиції, викладені у низці постанов Верховного Суду, звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на ту обствину, що зобов'язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився, а тому, з урахуванням наявності у відповідача невиконаного зобов'язання за договором щодо поставки електроінструменту на суму 347 906 грн. 82 коп. останній є таким, що прострочив виконання зобов'язання. А тому, позивач вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року по справі № 916/715/20 є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального закону, оскільки суд дійшов вірного висновку щодо підстав для стягнення з відповідача суми штрафу та пені за невиконання господарського зобов'язання, як сторони по договору поставки.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
23.12.2019 року між Акціонерним товариством „Українська залізниця", м. Київ (Замовник) та Приватним акціонерним товариством "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса (Постачальник) укладено договір поставки №ОД/НХ-19-995НЮ, відповідно до п.1.1 якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в Договорі.
Як убачається з п. 1.2. вищевказаного договору, найменуванням товару є: електроінструмент.
Виробник товару: Товариство з обмеженою відповідальністю «Роберт БОШ Лтд» ROBERT BOSCH GmbH, Німеччина (п.1.3 Договору).
З умов договору, а саме з п. 5.1. вбачається, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару.
Товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 20 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: (048)786-97-21, електронною поштою: odessa@altsest.utel.net.ua, листом за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143) Постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці). (п. 5.2 Договору).
Пункти 6.1, 6.4. Договору визначають, що Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. Загальна сума по договору складає 575 566 грн. 14 коп., у тому числі ПДВ 20% - 95 927 грн. 69 коп.
З п. 7.2. договору вбачається, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Замовником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в ЄРПН у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунках коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 7.3 Договору). Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 9.5 Договору).
Розділом ІІ вищевказаного договору поставки визначена відповідальність сторін за неналежне виконання або невиконання умов господарського зобов'язання. Зокрема, п. 11.3 регламентовано, що постачальник за договором несе наступну відповідальність: у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленої замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожний день затримки; за порушення термінів поставки товару, визначених договором, постачальник сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого в строк товару; при постачанні неякісного товару, постачальник має проводити заміну товару на якісний за власний рахунок у термін, що не перевищує 20 діб, та сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого товару неналежної якості; у разі передачі прав і обов'язків по укладеному договору постачання товару іншим особам, постачальник, що порушив зобов'язання, сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від суми договору.
Пунктом 16.2 договору поставки визначено, що строк його дії встановлюється з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 року, в частині відвантаження товару до 25.12.2019 року, в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН - операціями із цього договору.
Крім вищезазначеного договору, матеріали справи містять Специфікацію № 1, як додаток № 1 до договору поставки від 23.12.2019 року № ОД/НХ-19-995НЮ, відповідно до якої загальна сума поставки складає 575 566 грн. 14 коп. з урахуванням ПДВ 20 % - 95 927 грн. 69 коп.
Судом першої інстанції та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що 24.12.2019 року позивачем відповідачу було направлено письмову заявку за вих. № НХ11/7139, згідно якої Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса просило поставити електроінструмент на суму 345 350 грн. 16 коп., письмову заявку за вих. № НХ11/7161, згідно якої останнє також просило поставити електроінструмент на суму 227 611 грн. 98 коп. та письмову заявку за вих. № НХ11/7137, згідно якої просило постачальника поставити електроінструмент на суму 2 604 грн.
Як вбачається з листа Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса від 27.12.2019 року, адресованого Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса, відповідач повідомив позивача про можливість часткового виконання заявок на поставку товару 28.12.2019 року, при цьому поставка решти товарів можлива після закінчення січневих свят.
Господарським судом Одеської області та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що відповідачем позивачу було поставлено товару на суму 227 659 грн. 32 коп. про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2019 року №42963.
Належних та допустимих доказів щодо поставлення позивачу товару на суму 347 906 грн. 82 коп. матеріали справи не містять.
За порушення термінів поставки товару позивачем, як вбачається з наданого розрахунку, нараховано відповідачу штраф та пеню в загальному розмірі 85 208 грн. 61 коп., що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниці" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Главою 50 Цивільного кодексу України визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку договору.
Відповідно до ст. 599 Цивіьного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 4, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку
За нормами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Вимоги ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачають, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом першої інстанції встановлено та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду перевірено, що згідно з умовами укладеного договору поставки від 23.12.2019 року № ОД/НХ-19-995НЮ, а саме з п. 5.1., поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки (заявки) Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання товару.
Товар має бути поставлений на підставі письмових рознарядок (заявок) впродовж 20 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом: (048)786-97-21, електронною поштою: odessa@altsest.utel.net.ua, листом за адресою: 65005, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 143) Постачальником у кількості, визначеній у рознарядці (заявці) (п. 5.2 Договору). Пунктом 6.1, 6.4. Договору визначено, що Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації. Загальна сума по договору складає 575 566 грн. 14 коп., у тому числі ПДВ 20% - 95 927 грн. 69 коп.
Враховуючи те, що 24.12.2019 року позивачем відповідачу було направлено письмові заявки на поставку електроінструменту на суму 345 350 грн. 16 коп., на суму 227 611 грн. 98 коп. та на суму 2 604 грн., які отримані відповідачем 26.12.2019 року, при цьому, Акціонерним товариством "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса товар був поставлений частково, лише на суму 227 659 грн. 32 коп., про що свідчить видаткова накладна від 28.12.2019 року № 42963, зважаючи на лист відповідача щодо можливості часткового виконання заявок на поставку товару, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що встановлення факту порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної поставки товару за спірним договором поставки на суму 347 906 грн. 82 коп., та наявність підстав для стягнення штрафу та пені Господарським судом Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення є правомірними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності у позивача правових підстав для стягнення із відповідача штрафу та пені за порушення термінів поставки товару.
Крім того, суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафу та пені, погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо їх розміру.
Щодо доводів скаржника, що останній не несе обов'язку щодо сплати штрафу та пені по договору поставки від 23.12.2020 року у зв'язку з тим, що вищевказаний договір припинив свою дію та з урахуванням відсутності відповідної письмової рознарядки (заявки) колегія суддів зазначає наступне.
Як визначено п. 16.2. спірного договору, строк дії цього договору встановлено з моменту його підписання до 31.12.2019 року, в частині відвантаження товару - до 25.12.2019 року, в частині виконання зобов'язань щодо розрахунків - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Письмові заявки відповідачу було направлено 24.12.2019 року, які отримані останнім 26.12.2019 року.
Крім цього, повідомлення відповідачем позивача листом від 27.12.2019 року про часткову поставку замовлених товарів та поставка частини замовлених електроінструментів 28.12.2019 року свідчить про обізнаність відповідача щодо строків та умов договору поставки від 23.12.2019 року № ОД/НХ19-995НЮ та їх прийняття, оскільки при його укладенні користувався правами, визначеними ст. 627 Цивільного кодексу України, а саме: сторони є вільними при укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Такий висновок відповідає вимогам ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Враховуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині покладення відповідльності за допущене господарське правопорушення, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування замовником штрафу та пені поза межами строку дії договору від 23.12.2019 року №ОД/НХ19-995НЮ за порушення термінів поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, викладеній у постанові від 04 травня 2018 року у справі № 927/333/17.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт порушення термінів поставки товару відповідачем, як зобов'язання за спірним договором поставки від 23.12.2019 року № ОД/НХ19-995НЮ належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі щодо відсутності його обов'язку сплати штрафу та пені у зв'язку із закінченням строку дії спірного договору в частині відвантаження товару.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги відповідача, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладається на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Альцест" в особі Одеської філії Акціонерного товариства "Альцест", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2020 року у справі № 916/715/20 - залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош