вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" липня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/6003/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Дикунської С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 05.05.2020 (повний текст ухвали підписано 05.05.2020)
про передачу справи за підсудністю до іншого суду
у справі №910/6003/20 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль",
до Приватного підприємства "Онікс-Опт",
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
30.04.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" надійшла позовна заява б/н від 28.04.2020 до Приватного підприємства "Онікс-Опт" про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 у розмірі 15 606 706,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором №010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Даний позов пред'явлено позивачем за місцем виконання Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011 у відповідності до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 позовну заяву б/н від 28.04.2020 року Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Приватного підприємства "Онікс-Опт" про стягнення грошових коштів та додані до неї матеріали передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарського суду Миколаївської області (54000, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22) з посиланням на приписи пункту 1 частини 1 статті 31, частину 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання кредитного договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості, при цьому, умовами кредитного договору не визначено конкретного місця виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за неповернутим кредитом, а тому таке зобов'язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач (АТ "Райффайзен банк Аваль") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/6003/20 та направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано:
- що підставами подання відповідного позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018, що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011, яким врегульовано, зокрема, що місцем виконання зобов'язань саме за Генеральним договором є місцезнаходження кредитора, тобто позивача, місцезнаходженням якого є місто Київ, у зв'язку з чим позов за вибором позивача, і пред'явлено до Господарського суду міста Києва;
- судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, оскільки положення наведеної норми не обумовлюють підсудність спору за вибором позивача із пов'язаністю спору із місцем виконання договору, в той час як законодавець обумовлює таку підсудність із місцем виконання зобов'язань, зазначеним у договорі.
- в даному випадку позивач звернувся до суду з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва не через особливість виконання зобов'язань, а через виникнення спору за договором, в якому визначено місце виконання - м.Київ.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Дикунська С.Я., Тищенко О.В.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6003/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2020, розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/6003/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 0101131825430, відповідачу - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 5721000656027.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача, до суду апеляційної інстанції у встановлений ухвалою строк - не надходив.
Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаним учасником спору відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, 30.04.2020 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.04.2020 року до Приватного підприємства "Онікс-Опт" (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 у розмірі 15 606 706,59 грн. (п'ятнадцять мільйонів шістсот шість тисяч сімсот шість гривень 59 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Як вказував позивач, позов пред'являється за місцем виконання Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011 у відповідності до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 позовну заяву б/н від 28.04.2020 року Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Приватного підприємства "Онікс-Опт" про стягнення грошових коштів та додані до неї матеріали передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарського суду Миколаївської області (54000, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22) з посиланням на приписи пункту 1 частини 1 статті 31, частину 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання кредитного договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості, при цьому, умовами кредитного договору не визначено конкретного місця виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за неповернутим кредитом, а тому таке зобов'язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач визначив предметом позову матеріально-правову вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 у розмірі 15 606 706,59 грн., а підставою - порушення відповідачем укладеного між сторонами спору кредитного договору № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018.
Таким чином, предметом позову у даному спорі визначено саме стягнення заборгованості, у зв'язку із порушенням або неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018.
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процессуального кодексу України).
Правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Як зазначено судом першої інстанції, відповідно до п. 13.11 Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011 в редакції додаткової угоди № 01/42-0-1/11-025/47 від 11.06.2019, місцем виконання зобов'язань за Генеральним договором, є місцезнаходження кредитора: м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір стосується порушення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді несплати заборгованості за неповернутим кредитом.
Як вбачається із змісту позовної заяви, яка оцінюються судом апеляційної інстанції виключно з підстав необхідності встановлення належної територіальної підсудності спору певному суду першої інстанції в силу приписів ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, пред'явлений позивачем на вирішення суду спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання кредитного договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості, при цьому, умовами кредитного договору не визначено конкретного місяця виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за неповернутим кредитом, а тому таке зобов'язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці.
З урахуванням наведенного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини саме між позивачем та відповідачем, не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами спору кредитного договору № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 не містять жодних вимог щодо місця виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за неповернутим кредитом.
З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що підсудність ініційованого позивачем спору підлягає визначенню з урахуванням ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Так, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Приватного підприємства "Онікс-Опт" є: 57251, Миколаївська обл., Вітовський район, смт. Воскресенське, вул. Соборна, 58, з огляду на що позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, подана з порушенням приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим матеріали позовної заяви б/н від 28.04.2020 підлягають передачі на розгляд Господарського суду Миколаївської області за встановленою підсудністю, про що судом першої інстанції обгрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу.
Доводи скаржника про те, що підставами подання відповідного позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018, що укладений в рамках Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011, яким врегульовано, зокрема, що місцем виконання зобов'язань саме за Генеральним договором є місцезнаходження кредитора, тобто позивача, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки, із змісту позовної заяви, яка оцінюються судом апеляційної інстанції виключно з підстав необхідності встановлення належної територіальної підсудності спору певному суду першої інстанції в силу приписів ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що позов пред'явлено позивачем до одного відповідача з посиланням саме на договір № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 (як підставу позову та предмет стягнення за ним), коли учасниками Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011 є також інші особи - позичальники на умовах застави та поруки.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що пред'явлений позивачем позов не відноситься до позовів у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, що вірно встановлено також судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вказівка у позовній заяві на Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/42-0-1/11-025 від 15.03.2011, не змінює суті та змісту предмету та підстав позову, визначених позивачем з посиланням саме на договір № 010/Д2-1-КБ/293 від 26.09.2018 (як підставу позову та предмет стягнення за ним), як не змінює та/або не виключає і обов'язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України в призмі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, з урахуванням ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справ, зроблених в оскаржуваній ухвалі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Положеннями ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, відсутні обумовлені ст.ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 31 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/6003/20 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі № 910/6003/20 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/6003/20 повернути до Господарського суду міста Києва для подальшого скерування до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.Я. Дикунська