Справа № 304/1449/17 Провадження № 2/304/5/2020
13 липня 2020 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,
представника Міністерства оборони України - Поповича Ю.І.,
представника
ІНФОРМАЦІЯ_1 - Воротнюка Д.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича про відвід судді Ганька І.І. у цивільній справі № 304/1449/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що з 1992 по 2013 рік проходив військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України (які перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони України), зокрема 29 січня 2007 року був призначений на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, у травні 2013 року він був направлений у військовий шпиталь м. Мукачево для проходження медичного огляду, за результатами якого висновком військово-лікарської комісії від 22 травня 2013 року був визнаний придатним до військової служби. Однак, у листопаді цього ж року стан його здоров'я різко погіршився, внаслідок чого був проведений черговий медичний огляд та визнано його непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. За таких обставин 03 грудня 2013 року він був звільнений з військової служби за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військову службу на офіцерських посадах в Збройних Силах України» (за станом здоров'я). При цьому, вказані зміни у вигляді різкого погіршення стану його здоров'я сталися внаслідок протиправних дій з боку керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Такі були здійснені у вигляді силового та психологічного тиску безпосереднього начальника на нього як підлеглого та зумовили загострення захворювання, пов'язаного з травмою, отриманою у 2003 році під час виконання обов'язків військової служби. Крім цього, військовий комісар Закарпатського ОВК всупереч обов'язкам принижував його як підлеглого, створив умови, що призвели до незаконного перебування під слідством, тривалого лікування у різних медичних закладах, отримання інвалідності (у 2014 році - третьої групи, а у 2016 - другої) та позбавлення можливості на належне існування і матеріальне забезпечення сім'ї. Враховуючи тривалість і глибину його душевних переживань, страждань, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями керівника Закарпатського ОВК та завданих втрат майнового і немайнового характеру, просить стягнути з відповідачів завдану йому моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
13 липня 2020 року до початку підготовчого судового засідання у даній справі через канцелярію суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана С.Ю. про відвід головуючого - судді Ганька І.І., оскільки на даний час виникли та існують обставини, що викликають сумнів у його неупередженості й об'єктивності. Так, рішенням Перечинського районного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий - суддя Ганько І.І.) у справі № 304/516/17 позов ОСОБА_2 задоволено частково - стягнуто з Міністерства оборони України на його користь 25 000 грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров'я, пов'язаного з виконанням обов'язків і проходженням військової служби. Однак, постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, рішення першої інстанції у вказаній справі скасоване, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . При цьому, у зазначеній постанові апеляційний суд встановив, що вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, не з'ясував всіх обставин справи, порушив норми матеріального (зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та процесуального права (ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України), а також не надав належної оцінки доводам Міністерства оборони України. Таким чином, Перечинський районний суд Закарпатської області у складі судді Ганька І.І. вже вирішував майже ідентичній спір між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України за участі ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустивши при цьому численні порушення, внаслідок чого рішення помилково ухвалене на користь іншої особи. Оскільки Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано право кожної особи на справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, що також вбачається із рішень Європейського суду з прав людини («Білуха проти України», «Мироненко і Мартиненко проти України», «Гаусшильдт проти Данії» та «Кастілло Альгар проти Іспанії») та Бангалорських принципів поведінки суддів, тому вважає подальший розгляд даної справи суддею Ганьком І.І. неможливим та просить його заяву задовольнити.
У підготовче судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та його представник - адвокат Розман С.Ю. не з'явилися, однак останній подав до суду, в якій просив розглянути подану ним заяву про відвід судді Ганька І.І. без їх участі.
Представники відповідачів у підготовчому судовому засіданні заяву про відвід судді Ганька І.І. підтримали та просили таку задовольнити.
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, його неявка відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Заслухавши пояснення представників відповідачів та дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно ч. 5 ст. 40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала.
Таким чином, оскільки заява представника третьої особи про відвід судді Ганька І.І. у даній справі зводиться виключно до того, що останнім ухвалено рішення у іншій цивільній справі, яке у подальшому скасоване, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України вказане не може бути підставою для відводу, а будь-які інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості й об'єктивності головуючого у цій справі, заявником не наведені, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 143, 148, 182-183, 258-261 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Розмана Сергія Юрійовича про відвід судді Ганька І.І. у цивільній справі № 304/1449/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складене 17 липня 2020 року.
Головуючий: Ганько І. І.