ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 640/16930/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
30.08.2019 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про:
- визнання дій ГУ ПФУ щодо відмови в призначені їй мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.07.2019, - протиправними;
- зобов'язання ГУ ПФУ призначити їй мінімальну пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.07.2019.
В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено про протиправність відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки наявного трудового стажу в останньої достатньо для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що не зараховуючи позивачу до страхового стажу періоду з 07.05.1992 по 11.10.1992 (період виплати допомоги по безробіттю), а також період з 1999 року по 2003 рік, пенсійним органом повідомлено позивача про те, що для можливості зарахування вказаних періодів до страхового стажу, необхідно надати уточнюючу довідку про періоди отримання допомоги по безробіттю, а також довідку про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та сплату страхових внесків за вказаний період. Відтак пенсійний орган діяв в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Представником позивача подано і відповідь на відзив.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.07.2019 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, додавши до заяви довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, диплом про навчання (свідоцтво, атестат), інший документ (свідоцтво про розірвання шлюбу), свідоцтво про шлюб.
Листом від 13.08.2019 № 182657/03 ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність в нею необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно із поданих нею документів її страховий стаж становить 19 років 11 місяців та 26 днів. До страхового стажу не зараховано періоди з 07.05.1992 по 11.10.1992 (період виплати допомоги по безробіттю), а також період з 1999 року по 2003 рік. Також пенсійним органом повідомлено позивача про те, що для можливості зарахування вказаних періодів до страхового стажу, необхідно надати уточнюючу довідку про періоди отримання допомоги по безробіттю, а також довідку про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та сплату страхових внесків за вказаний період.
Окрім цього, судом встановлено, що у період, щодо якого виник спір з 07.05.1992 по 11.10.1992 згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_3 вона згідно із статтею 26 Закону України від 01.03.1991 № 803-ХІІ «Про зайнятість населення» перебувала на обліку в центрі зайнятості та їй була призначена та виплачувалась допомога по безробіттю.
Також, згідно із записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРПОУ) ОСОБА_1 01.11.1999 була зареєстрована як фізична особа - підприємець та була взята на облік, зокрема в ГУ ПФУ та в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
При цьому, 19.07.2016 до ЄДРПОУ було внесено запис № 2072006 0005005448 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Таким чином, вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із статтею 26 Закону № 1058-IV починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2019 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з пунктом «б» статті 3 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 3-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що до стажу роботи зараховується період здійснення особою підприємницької діяльності, заснованій на особистій власності фізичної особи та виключно її праці з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, а з 01.07.2000 по 31.12.2017, - за умови сплати нею страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно із частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що згідно із розрахунку стажу позивача, обчисленого відповідачем ОСОБА_1 зараховано 19 років 11 місяців та 26 днів, а саме:
01.09.1977 по 31.08.1978 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах (1 рік);
01.09.1978 по 31.10.1978 (2 місяця);
15.11.1978 по 16.11.1978 ( 2 дня);
04.12.1978 по 16.09.1985 (6 років 9 місяців 13 днів);
09.10.1985 по 06.02.1992 (6 років 3 місяці 28 днів);
07.05.1992 по 11.10.1992 - безробіття (5 місяців 5 днів);
12.10.1992 по 26.10.1992 (15 днів);
04.11.1992 по 13.09.1993 (10 місяців 10 днів);
14.09.1993 по 07.12.1993 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах (2 місяці 24 дні);
17.01.1994 по 07.03.1994 (1 місяць 21 день);
04.04.1994 по 05.08.1996 (2 роки 4 місяця 2 дні);
19.08.1996 по 14.04.1998 (1 рік 7 місяців 26 днів).
Зазначені періоди відображені також у трудовій книжці позивачки. Записів після 14.04.1998 трудова книжка позивачки не містить.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що до страхового стажу не зараховано періоди з 07.05.1992 по 11.10.1992 (період виплати допомоги по безробіттю), а також період здійснення підприємницької діяльності з 1999 року по 2003 рік.
Враховуючи нині діючі норми законодавства щодо умов призначення пенсії за віком, період по безробіттю з 07.05.1992 по 11.10.1992 та період здійснення підприємницькою діяльністю з 01.11.1999 по 01.07.2000 має бути врахований до загального стажу позивачки.
Водночас період здійснення позивачкою підприємницькою діяльністю з 01.07.2000 має бути підтверджений сплатою нею страхових внесків.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що жодних доказів на підтвердження сплати позивачем страхових внесків у період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.07.2000 позивачем до суду не надано, а того стажу, який може бути зараховано не достатньо для призначення позивачу пенсії за віком, оскільки починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2019 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років.
Відомості про сплату страхових внесків також відсутні у відповідача.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частинами першою - третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення статті 9 КАС України, а саме розгляд адміністративної справи в межах позовних вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат відповідача на залучення свідків та проведення експертизи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Суддя О.М. Чудак