ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 640/7263/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
24.04.2019 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 №000481409 та №000491409.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 №000481409 та №000491409 прийняті на підставі необґрунтованих висновків акту документальної невиїзної перевірки від 10.01.2019 №н3/19/28-10-14-09/0024584661 щодо необхідності класифікації за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00, товару - «Система запобігання раннього байпасування ГО у разі потрапляння розплавлених мас активної зони з шахти реактора в канали поза гермооб'єму. Захист каналів іонізаційних камер АКНП...», ввезеного ДП «НАЕК «Енергоатом» за митними деклараціями №112020000/2016/003421 від 14.12.2016, №112020000/2016/003512 від 22.12.2016, №UА112100/2017/000467 від 14.06.2017, №UА204040/2018/001161 від 07.02.2018 (надалі - Товар). Позивач наполягає на тому, що Товар ним вірно класифіковано за кодом згідно УКТ ЗЕД 6902 20 99 00, що також підтверджено в судовому порядку під час розгляду справи №0840/3584/18.
Також позивач звертає увагу на порушення відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки підприємства, адже відповідачем не обґрунтовано наявності підстав для проведення перевірки, позивач не отримав наказ про проведення перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив в яких вказав на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зауважив, що Товар згідно його технічних характеристик має класифікуватись за кодом згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00, адже для включення до товарних позицій 6902 і 6903 виріб повинен мати не лише здатність протистояти високим температурам, але і бути призначеним для роботи при високих температурах. При цьому, з аналізу даних в мережі Інтернет, окремі елементи Товару при тривалій експлуатації за умови високих температур втрачають деякі властивості. Також відповідач звернув увагу, що до товарної позиції 6914 УКТ ЗЕД включаються всі керамічні вироби, що не ввійшли в інші товарні позиції цієї групи або інші групи УКТ ЗЕД.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням представника позивача на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ДП «НАЕК «Енергоатом» за митними деклараціями №112020000/2016/003421 від 14.12.2016, №112020000/2016/003512 від 22.12.2016, №UА112100/2017/000467 від 14.06.2017, №UА204040/2018/001161 від 07.02.2018 ввезено на митну територію України товар - «Система запобігання раннього байпасування ГО у разі потрапляння розплавлених мас активної зони з шахти реактора в канали поза гермооб'єму. Захист каналів іонізаційних камер АКНП...».
У вказаних митних деклараціях Товар класифіковано за кодом товару згідно УКТ ЗЕД 6902 20 99 00.
26.12.2018 ДП «НАЕК «Енергоатом» вручено копію повідомлення від 21.12.2018 №209 про те, що на підставі п.7 ч.1 ст.336, ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України, наказу Офісу від 21.12.2018 №2475 з 29.12.2018 за адресою Офісу буде проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів за товарною підкатегорією 6902 20 99 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями №112020000/2016/003421 від 14.12.2016, №112020000/2016/003512 від 22.12.2016, №UА112100/2017/000467 від 14.06.2017, №UА204040/2018/001161 від 07.02.2018.
У період з 29.12.2018 по 03.01.2019 працівниками Офісу проведено документальну невиїзну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом» з питань правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів за товарною підкатегорією 6902 20 99 00, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями №112020000/2016/003421 від 14.12.2016, №112020000/2016/003512 від 22.12.2016, №UА112100/2017/000467 від 14.06.2017, №UА204040/2018/001161 від 07.02.2018.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2019 №н3/19/28-10-14-09/0024584661.
В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог:
- Закону України «Про митний тариф», підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, шляхом невірної класифікації товарів: замість товарної підкатегорії 6914 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 10%; для країн ЄС в 2016 році - 7,5%, в 2017 році - 5%, в 2018 році - 2,5%), застосована товарна підкатегорія 6902 20 99 00 (ставка ввізного мита - 10%; для країн ЄС- 0%), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 2 322 328,5 грн;
- пункту 187.1 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (ПК України) щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, у зв'язку із чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 464 465,71 грн.
18.01.2019 ДП «НАЕК «Енергоатом» подано письмові заперечення на акт від 10.01.2019 №н3/19/28-10-14-09/0024584661, які залишені без задоволення листом Офісу від 25.01.2019 №3890/10/28-10-14-09.
30.01.2019, на підставі висновків акту від 10.01.2019 №н3/19/28-10-14-09/0024584661, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №000481409, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «НАЕК «Енергоатом» за платежем ПДВ на 464 465,71 грн за податковим зобов'язанням та на 232 232,86 грн за штрафними санкціями;
- №000491409, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «НАЕК «Енергоатом» за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на 2 322 328,5 грн за податковим зобов'язанням та на 1 161 164,27 грн за штрафними санкціями.
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 №000481409 та №000491409 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, рішенням ДФС України від 05.04.2019 №16040/6/99-99-11-06-03-25 скаргу позивач залишено без задоволення.
Не погоджуючись із результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 №000481409 та №000491409 та вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Частиною першою статті 351 Митного кодексу України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.
Положення статті 351 Митного кодексу України визначають, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
У частині другій статті 351 Митного кодексу України визначено дві підстави, за наявності яких може бути проведена документальна невиїзна перевірка.
Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Положеннями статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом. Приписи цієї статті встановлюють, що перевірка проводиться за умови вручення платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Проаналізувавши змісту вищенаведених норм Митного кодексу України та ПК України Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі №820/4348/18 вказав, що проведення перевірки можливе за умови прийняття наказу, вручення наказу та повідомлення. Наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов'язково має містити підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.
Також у вказаній постанові стосовно доводів позивача про необґрунтованість підстав проведення перевірки Верховний Суд зауважив, що оскільки підставою для проведення перевірки є наказ, тому захист прав та інтересів позивача щодо законності призначення таким наказом перевірки повинно вирішуватись шляхом оскарження виданого наказу. У свою чергу, у даному випадку, наказ не визнаний протиправним, вичерпав свою дію і предметом розгляду судами є законність прийнятих повідомлень-рішень за наслідками проведення перевірки.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує вказані висновки Верховного Суду та водночас зазначає, що матеріали справи не містять копії наказу про проведення перевірки від 21.12.2018 №2475 та доказів вручення копії цього наказу позивачу. При цьому, позивач заперечує факт ознайомлення із наказом від 21.12.2018 №2475.
В ході судового розгляду справи відповідач не подав до суду копії наказу від 21.12.2018 №2475 та не надав жодних обґрунтувань наявності підстав для призначення перевірки згідно вказаного наказу.
Крім того, суд зауважує, що з огляду на неотримання копії наказу від 21.12.2018 №2475 позивач не мав можливості оскаржити вказаний наказ.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що навіть за умови формальних реалізації та вичерпання дії наказу від 21.12.2018 №2475, відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності призначення та проведення перевірки. До того ж, позивач не міг не допустити працівників відповідача до перевірки, адже перевірки була невиїзною документальною.
Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності призначення та проведення перевірки за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення.
Суд зауважує, що податкові повідомлення-рішення від 30.01.2019 №000481409 та №000491409 прийняті на підставі висновків відповідача про необхідність класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00. Водночас, позивач стверджує про необхідність класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6902 20 99 00.
Визначаючись щодо товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД за якою необхідно класифікувати Товар, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого 21.05.2012 постановою Кабінету Міністрів України №428 (Порядок №428), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України Про Митний тариф України, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.
Як зазначено у пункті 3 Порядку №428 УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.
Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: 1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (…) (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
Як зазначено у правилі 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
З метою забезпечення виконання Закону України від 19.09.2013 №584-VIII Про Митний тариф України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України пунктом 1 Наказу Державної фіскальної служби України №401 від 09.06.2015 затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
У Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності зазначено:
«(В) У товарних позиціях 6902 та 6903 розглядаються вогнетривкі вироби, тобто випалені вироби, що характеризуються особливою термостійкістю (наприклад, порядку 1500 °С та вище), які використовуються в металургії, виробництві скла і т.д.. Залежно від призначення, до вогнетривких виробів можуть також пред'являтися вимоги витримувати великі перепади температур, бути добрими або теплоізоляторами, або теплопровідниками, мати малий коефіцієнт теплового розширення, бути пористими чи мати щільну структуру, витримувати вплив руйнувальних матеріалів, з якими вони контактують, мати високу механічну міцність та зносостійкість і т.д.
Проте для включення до товарної позиції 6902 або 6903 як вогнетривкі вироби ці вироби повинні не лише мати здатність протистояти високим температурам, але і бути призначені для роботи при високих температурах. Так, до товарної позиції 6903 включаються тиглі з агломерованого глинозему, у той час як напрямники текстильних машин з того ж матеріалу відносяться до товарної позиції 6909, оскільки вогнетривкість не є їхньою обов'язковою якістю.
Основними типами вогнетривких виробів є:
(1) Високоглиноземні вогнетривкі матеріали з високим вмістом оксиду алюмінію на основі бокситу, муліту або корунду (іноді в суміші з глинами) або на основі кіаніту, силіманіту чи андалузиту (силікати алюмінію) у суміші з глинами, або на основі спеченого глинозему...
Вогнетривкі матеріали застосовуються переважно для футерування доменних і коксових печей, установок для крекінгу нафти, склоплавильних печей та аналогічних промислових установок, а також для виготовлення резервуарів, тиглів та інших установок для хімічної, склоплавильної, цементної, алюмінієвої та інших галузей металургійної промисловості.
Проте до товарних позицій 6902 та 6903 не включаються вироби, які, хоча іноді і називаються вогнетривкими та напіввогнетривкими, не здатні витримувати технологічні температури типу описаних вище. Такі вироби включаються до відповідних товарних позицій підгрупи II».
Відповідно до пояснень до товарної позиції 6902, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401, відносяться наступні види товарів: «Цегла вогнетривка, блоки, плитки та аналогічні вогнетривкі керамічні будівельні матеріали, крім виробів з кремнеземистого кам'яного борошна або з аналогічних кремнеземистих порід:
6902 10 00 00 з вмістом більш як 50 мас. % елементів Мg, Са або Сr, узятих окремо або разом, у перерахунку на MgО, СаО або Сr2О3;
6902 20 з вмістом більш як 50 мас. % глинозему (Аl2O3), кремнезему (SiO2) чи суміші або сполуки цих продуктів:
6902 20 10 00 з вмістом 93 мас.% або більше кремнезему (SiO2)
- інші:
6902 20 91 00 з вмістом більш як 7 мас. %, але менш як 45 мас. % глинозему (Аl2O3),
6902 20 99 00 інші,
6902 90 00 00 інші.
До цієї товарної позиції включаються вогнетривкі вироби (крім перерахованих у товарній позиції 6901), зазвичай застосовувані для спорудження печей, домен, сушарок або інших установок для металургійної, хімічної, керамічної, склоплавильної та інших галузей промисловості.
До цієї товарної позиції включаються, серед іншого:
Брикети всіх форм (паралелепіпеди, клиноподібні, циліндричні, напівциліндричні форми і т.д.), включаючи замкові цеглини та інші фасонні цеглини складних форм (наприклад, цеглини, вгнуті з однієї сторони і плоскі з інших сторін), навіть якщо вони легко розрізняються як спеціально призначені для спорудження будь-якої установки або механізмів, описаних у розділі XVI.
Вогнетривкі блоки і плитки [черепиця] для підлоги, стін, камінів і т.д.
До цієї товарної позиції не включаються труби (у тому числі жолоби у формі напівциліндрів), куточки, коліна та фітинги для труб з вогнетривких матеріалів (товарна позиція 6903)».
Отже, для класифікації у товарній позиції 6902 встановлено наступні загальні ознаки товарів:
- керамічний будівельний матеріал повинен бути вогнетривким (характеризуватися особливою термостійкістю (наприклад, порядку 1500 °С та вище);
- вогнетривкий виріб зазвичай застосовується для спорудження установок для певних галузей промисловості;
- у виробі міститься більш як 50 мас.% глинозему (Аl2O3).
До товарної позиції 6914 відностяться інші керамічні вироби, зокрема ті, що не відповідають ознакам товарних позицій 6902 і 6903.
Матеріали справи (а.с. 93-155) містять документи з яких простежуються технічні характеристики Товару «Система предотвращения раннего байпасирования ГО в случае попадання расплавленных масс активной зоны из шахты реактора в каналы вне гермообьема для знергоблоков 1, 2, 3 Запорожской АЗС. Защита каналов ионизационных камер АКНП».
Так, Товар є системою, яка призначена для попередження раннього байпасування ГО внаслідок потрапляння розплавлених мас активної зони із шахти реактора поза гермооб'єму через канали іонізаційних камер (ІК) шляхом установки заглушок з тугоплавким наповнювачем. Заглушки складаються із окремих втулок з наповнювачем із тугоплавкого (температура плавління 2050 градусів по Цельсію) матеріалу (керамічний корундовий матеріал з вмістом Аl2O3-92%) та завжди зберігають готовність до виконання своїх функцій (запобігання виходу розплавлених мас активної зони реактора за межі системи герметичного огородження через канали).
Система зберігає спроможність працювати при зовнішніх впливаючих факторах температури навколишнього середовища від 15 до 2000 градусів по Цельсію.
Із наведених технічних характеристик вбачається відповідність Товару ознакам для класифікації його у товарній позиції 6902, а саме:
- щодо вогнетривкості та вмісту більше 50% Аl2O3, адже Товар складається із втулок з наповнювачем з тугоплавкого (температура плавління 2050 градусів по Цельсію) матеріалу (керамічний корундовий матеріал з вмістом Аl2O3-92%);
- щодо призначення для спорудження установок для певних галузей промисловості, адже після монтажу заглушки стають складовою частиною каналів ІК АКНП, тобто є пасивними фіксованими елементами, що застосовуються для спорудження спеціальної установки для атомної галузі промисловості.
Крім того, суд враховує, що питання класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00 чи 6902 20 99 00, вже було предметом судового розгляду в адміністративній справі №0840/3584/18 за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару, ввезеного за митною декларацією №UА112100/2017/000296 від 28.03.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2018 у адміністративній справі №0840/3584/18, яке набрало законної сили 11.06.2019, задоволено позов ДП «НАЕК «Енергоатом».
В ході розгляду справи №0840/3584/18 встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» ввезено на митну територію України аналогічний Товар за митними деклараціями №112020000/2016/003421 від 14.12.2016, №112020000/2016/003512 від 22.12.2016, №UА112100/2017/000467 від 14.06.2017, №UА204040/2018/001161 від 07.02.2018, №UА112100/2017/000296 від 28.03.2018. Суд відхилив доводи відповідача про необхідність класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00 та вказав про правильність класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6902 20 99 00.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано класифікував Товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6902 20 99 00, в той час як є помилковими посилання відповідача на необхідність класифікації Товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 6914 90 00 00.
Відтак, донарахування грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 №000481409 та №000491409 суд вважає необґрунтованим та таким, що порушує права позивача.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування рішення податкових повідомлень-рішень від 30.01.2019 №000481409 та №000491409.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №2622 від 18.04.2019 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 19 200 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.01.2019 №000481409 та №000491409.
Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 200 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (місцезнаходження юридичної особи: 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 24584661).
Відповідач - Офіс великих платників податків Державної податкової служби (місцезнаходження юридичної особи: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141471).
Суддя О.М. Чудак