ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 640/25587/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ ТРЕЙД» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «СП ОІЛ ТРЕЙД») з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), в якому просило про:
визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації: №1321643/41708627 від 04.11.2019; №1321656/41708627 від 04.11.2019; №1321659/41708627 від 04.11.2019; №1321658/41708627 від 04.11.2019; №1321657/41708627 від 04.11.2019; №1321661/41708627 від 04.11.2019; №1321660/41708627 від 04.11.2019; №1321662/41708627 від 04.11.2019; №1321663/41708627 від 04.11.2019;
зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні: №26 від 02.07.2019; №53 від 07.07.2019; №60 від 08.07.2019; №61 від 08.07.2019; №62 від 08.07.2019; №71 від 09.07.2019; №72 від 09.07.2019; №73 від 09.07.2019; №84 від 11.07.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020 адміністративний позов задоволено повністю:
визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04.11.2019: №1321643/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.07.2019 №26; №1321656/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.07.2019 №53; №1321659/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.07.2019 №60; №1321658/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.07.2019 №61; №1321657/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.07.2019 №62; №1321661/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 №71; №1321660/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 №72; №1321662/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 №73; №1321663/41708627 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.07.2019 №84;
зобов'язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «СП ОІЛ ТРЕЙД» №26 від 02.07.2019 датою її фактичного надходження до ДПС України - 25.07.2019;
зобов'язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ «СП ОІЛ ТРЕЙД» №53 від 07.07.2019; №60 від 08.07.2019; №61 від 08.07.2019; №62 від 08.07.2019; №71 від 09.07.2019; №72 від 09.07.2019; №73 від 09.07.2019; №84 від 11.07.2019, датами їх фактичного надходження до ДПС України - 30.07.2019.
Також вирішено питання розподілу між сторонами судових витрат ТОВ «СП ОІЛ ТРЕЙД» на сплату витрат на професійну правничу допомогу вирішити шляхом постановлення додаткового судового рішення.
Відповідачем подано заперечення щодо розміру правової допомоги.
Суд, вирішуючи вказане питання виходить з наступного.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19).
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат суду надано копії: договору про надання правової допомоги від 18.11.2019 №18/11 (т. 1 а.с. 223-226), акту наданих послуг від 15.01.2020 №03/20 (т. 1 а.с. 217), рахунку-фактури від 15.01.2020 №03/20 (т. 1 а.с. 218), квитанції до прибуткового касового ордера від 15.01.2020 №03/20 (т. 1 а.с. 219) на суму 27 364,50 грн. Також надано розрахунок таких витрат (т. 1 а.с. 216).
Згідно з вказаним актом та розрахунком позивачу надано наступні послуги:
надання юридичних консультацій щодо звернення до суду - 4 год. (4 054 грн., тобто вартість 1 години становить 1 013,50 грн.);
вивчення, дослідження та аналіз документів по податковим накладним №26, №53, №60, №61, №62, №71, №72, №73, №84 та інших господарських документів по даним накладним - 9 год. (9 121,50 грн.);
аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції - 4 год. (4 054 грн.);
написання позовної заяви - 4 год. (4 054 грн.);
підготовка позовної заяви та додатків для подачі до суду по податковим накладним №26, №53, №60, №61, №62, №71, №72, №73, №84 - 5 год. (5 067,50 грн.);
супроводження справи у суді, підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив, розрахунки судових витрат тощо) - 1 год. (1 013,50 грн.).
Загальна вартість послуг з правової допомоги становить 27 364,50 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу у даній справі, суд враховує наступне.
(1) Зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, а також зміст позовної заяви, суд вважає, що даний спір є типовим та не потребує глибокого правового аналізу та дослідження, а відтак і часових затрат.
(2) На переконання суду, надання юридичних консультацій щодо звернення до суду, які не передбачають вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, протягом чотирьох годин не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
(3) Вивчення, дослідження та аналіз документів по податковим накладним №26, №53, №60, №61, №62, №71, №72, №73, №84 та інших господарських документів по даним накладним, а також аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції у типовій справі, особливо зважаючи на конкретну підставу прийняття оскаржуваних рішень, для професійного досвідченого адвоката, наслідками чого є більш технічний підхід (викладення фактичних обставин справи та посилання на відповідні норми, з чого фактично і складається наявна в матеріалах справи позовна заява, без проведення складного та глибокого правового аналізу у їх відповідному взаємозв'язку та, як наслідок, відповідні висновки), не вимагали за висновком суду великого обсягу аналітичної роботи та затрат часу (дев'ять годин та чотири години відповідно, що разом складає 13 годин), з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.
(4) Те саме стосується написання позовної заяви - протягом чотирьох годин, тобто є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
(5) Стосовно підготовки позовної заяви та додатків для подачі до суду по податковим накладним №26, №53, №60, №61, №62, №71, №72, №73, №84, слід зазначити, що, по-перше, такі дії перекликаються з написанням заяви, по-друге, роздрукування позовної заяви та копіювання додатків до неї не є правовою допомогою у розумінні чинного законодавства, по-третє, з наявних в матеріалах справи додатків вбачається, що вони завірені не адвокатом, а директором ТОВ «СП ОІЛ ТРЕЙД», що в сукупності свідчить про значне завищення витрат в цій частині.
(6) З приводу супроводження справи у суді, підготовки процесуальних документів (відповідь на відзив, розрахунки судових витрат тощо), необхідно відмітити, що, по-перше, відповідь на відзив складається фактично з тих самих аргументів та доводів, що і позовна заява, що виключає необхідність понесення вагомих часових витрат на її написання, по-друге, розрахунок судових витрат складається з двох аркушів, в якому наявна та сама інформація, що і в акті наданих послуг від 15.01.2020 №03/20, тобто такі витрати за висновком суду є очевидно завищеними та такими, що підлягають зменшенню.
Таким чином, з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими частково, оскільки вони є неспівмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.
Враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об'єм виконаної роботи та не таку значну складність, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 5 000 грн. за всіма визначеними у названому акті складовими професійних правничих послуг.
У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому, суд враховує, що, як зазначено у рішенні від 08.07.2020, порушення прав позивача допущено саме комісією ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в той час як необхідність заявлення вимог до ДПС України є похідними вимогами, тобто стягнення витрат на правничу допомогу, так само як і судового збору, має здійснюватись з ГУ ДПС у м. Києві.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 252 КАС України,
вирішив:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ ТРЕЙД» про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ ТРЕЙД» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ ТРЕЙД» (місцезнаходження юридичної особи: 65014, місто Одеса, вулиця Маразліївська, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 41708627).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).
Відповідач - Державна податкова служба України (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43005393).
Суддя О.М. Чудак