ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 липня 2020 року м. Київ № 826/20360/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Концерну "Військторгсервіс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
26.12.2016 Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі податкового повідомлення рішення від 22.08.2016 №0027151201 до Концерну "Військторгсервіс" на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) застосовані штрафні санкції у сумі 139 975,45 грн за порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року.
Так, позивач у липні 2016 року сплачував податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2016 року про що зазначав у графі «Призначення платежу» відповідних платіжних доручень. Однак, контролюючим органом хибно визначено призначення платежів та зараховані відповідні кошти у рахунок погашення податкового боргу за 2014 рік.
У додаткових поясненнях від 26.06.2018 позивач також зауважив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну "Військторгсервіс" затверджено мирову угоду між Концерном "Військторгсервіс" та комітетом кредиторів Концерну в особі голови комітету кредиторів Боржника - начальника ДТП у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, якою затверджено кредиторські вимоги відповідача. Згідно пункту 6 ухвали про затвердження мирової угоди вимоги конкурсних кредиторів відповідно до частини 4 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане 22.08.2016, до відкриття провадження у справі про банкрутство Концерну. Тобто, штрафні санкції, нарахування яких передбачене оскаржуваним податковим рішенням, повинні бути включені відповідачем до пред'явлених кредиторських вимог до позивача. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення рішення не підлягає виконанню, як документ, який містить вже заявлені майнові вимоги до боржника у справі про банкрутство.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 відкрито провадження у справі і призначено її до судового розгляду.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов у якому вказав на правомірність оскаржуваного рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на загальні норми ПК України, які врегульовують порядок зарахування сплачених платником коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань. Зауважив, що кошти сплачені позивачем у липні 2016 року, незважаючи на зазначене у відповідних платіжних дорученнях призначення платежу, правомірно зараховані у рахунок погашення податкового боргу Концерну "Військторгсервіс" за 2014 рік.
На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 справу прийнято до провадження і призначено розгляду.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Концерну «Військторгсервіс» (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань).
За результатами перевірки складено акт від 22.08.2016 №10578/26-58-12-01-09-33689922, у якому зафіксовано порушення Концерном «Військторгсервіс» визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України граничних строків сплати податкового зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2014 року. Вказане порушення полягало у тому, що позивач у липні 2016 року сплатив податкові зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2014 року у сумі 699 877,25 грн, граничний термін сплати яких закінчився у 2015 році, тобто затримка становила більше 30 днів.
На підставі вказаного висновку акту від 22.08.2016 №10578/26-58-12-01-09-33689922 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201, яким до Концерну «Військторгсервіс» на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 139 975,45 грн за порушення більш як на 30 календарних днів строків сплати податкового зобов'язання, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 36 ПК України передбачено, що обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок с безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У відповідності до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у липні 2016 року Концерн «Військторгсервіс» сплатив податкові зобов'язання з ПДВ шляхом перерахування коштів згідно платіжних доручень у яких позивач призначенням платежу зазначив сплату ПДВ за червень 2016 року. Водночас, станом на дати проведення відповідних оплат за позивачем рахувався податковий борг зі сплати ПДВ за листопад та грудень 2014 року.
Кошти сплачені Концерном «Військторгсервіс» у липні 2016 року, незважаючи на вказане позивачем призначення платежу, відповідач зарахував у рахунок погашення податкового зі сплати ПДВ за листопад та грудень 2014 року.
Спірним у даній справі фактично є правомірність зарахування відповідачем вказаних коштів у рахунок погашення податкового боргу всупереч визначеному позивачем призначенню платежу.
За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (Порядок №422) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Згідно з пункту 4 глави 2 розділу ІІІ Порядку №422 при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
У пункті 2 глави 1 Розділу VI Порядку №422 визначено, що у разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг. У разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.10.2019 у справі №826/7343/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що наведений у зазначених нормах алгоритм погашення податкового боргу (у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг) діє в межах погашення (стягнення) конкретного податкового боргу (який складається із суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені) та з урахуванням черговості виникнення кожного наступного податкового боргу.
З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними дії відповідача щодо зарахування у рахунок погашення податкового боргу зі сплати ПДВ за листопад та грудень 2014 року коштів, сплачених Концерн «Військторгсервіс» у липні 2016 року згідно платіжних доручень із призначенням платежу «сплата ПДВ за червень 2016 року».
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2018 по справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну "Військторгсервіс" про затвердження мирової угоди між Концерном "Військторгсервіс" та комітетом кредиторів Концерну в особі голови комітету кредиторів Боржника - начальника ДТП у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також кредиторських вимог відповідача.
Згідно пункту 6 вказаної ухвали вимоги конкурсних кредиторів відповідно до частини 4 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Необхідно звернути увагу на те, що вказані доводи позивача не стосуються обставин на правових підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201.
До того ж, провадження у справі №910/23971/16 про банкрутство Концерну "Військторгсервіс" відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2017, а закрито згідно вказаної ухвали від 17.04.2018.
Отже, станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201, вказані обставини не існували, а тому не могли враховуватись при прийнятті оскаржуваного рішення.
Крім того, вказані доводи позивача свідчать про те, що у зв'язку із банкрутством Концерну "Військторгсервіс" неможливе фактичне виконання вказаного рішення шляхом стягнення з позивача відповідних штрафних санкцій, що жодним чином не вказує на незаконність застосування таких санкцій та протиправність податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, а позивачем не надані належні та достатні докази та обґрунтування на підтвердження протилежного, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідач не поніс витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Концерну "Військторгсервіс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 №0027151201, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Концерн "Військторгсервіс" (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ-151, вулиця Молодогвардійська, будинок 28-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33689922).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).
Суддя О.М. Чудак