Провадження № 33/803/788/20 Справа № 204/1927/20 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.
09 липня 2020 року м. Дніпро
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп. Стягнуто судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з оскаржуваною постановою, 14 березня 2020 року, о 09.15 годин, ОСОБА_1 за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, штовхав, хапав за руки та висловлювався нецензурною лайкою в її бік, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , яка була налякана та не впевнена в своїй безпеці, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, суд дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 за епізодом вчинення домашнього насильства щодо своєї дитини - доньки ОСОБА_3 , 2017 року народження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вважає, що суд належним чином не з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки наданим доказам, що потягло передчасний висновок про доведеність його вини у вчиненні цього правопорушення. Так, зазначає, що в судовому засіданні своєї вини не визнав, та пояснив, що він з 23 вересня 2019 року знаходиться в стані розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , яка без реєстрації проживає в його домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , та у зв'язку з чим між ними постійно виникають конфліктні ситуації, які провокує саме ОСОБА_2 . Також вказує, що суд в порушення вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП незаконно посилається на покази свідків, які не були допитані в судовому засіданні, а саме на письмові пояснення його матері, яка повністю підтвердила його свідчення, письмові пояснення зацікавлених осіб батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , та його дружини ОСОБА_5 . При цьому, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, окрім протоколу складеного інспектором поліції Гарковенко П.В., доказів його невинуватості, не має.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Макарова М.В., які апеляційну скаргу підтримали, потерпілу ОСОБА_2 , яка проти задоволення скарги заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість постанови, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 435618 від 14 березня 2020 року; заявою ОСОБА_2 про вчинення щодо неї домашнього насильства, поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В сукупності ці докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_1 насильства в сім'ї психологічного та фізичного характеру, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Сумніви щодо достовірності зазначених доказів у суду відсутні.
При цьому слід зазначити, що апелянт під час розгляду справи місцевим судом та апеляційним судом вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнав, але не заперечував, що 14 березня 2020 року дійсно між ним та його дружиною ОСОБА_2 виник конфлік, в ході якого він, зокрема виносив з будинку речі дружини, без її згоди.
Вказані обставини також підтвердила ОСОБА_2 при наданні пояснень в судових засіданнях.
Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам та обставинам, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки постанови суддя обґрунтував поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є зацікавленими особами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд належним чином оцінив зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, а будь яких доказів щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на думку апеляційного суду є безпідставними. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Н.В. Коваленко