Єдиний унікальний № 336/2080/20 Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І.
Провадження № 33/807/398/20 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я.
Категорія: ст. 130 КУпАП
14 липня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лихосенка Є.О. справу за апеляційною скаргою адвоката Лихосенка Є.О. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції 8 квітня 2020 року о 21.50 годині ОСОБА_1 , перебуваючи по вул. Чарівній біля будинку № 153б у м. Запоріжжя, керував автомобілем Mersedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп?яніння ( 2,88 ‰).
В апеляційній скарзі адвокат Лихосенко Є.О. просить постанову у відношенні ОСОБА_1 скасувати і провадження по справу у відношенні нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу такого правопорушення .
В обґрунтування зазначає, що дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 того дня керував автомобілем. Патрульна поліція його не зупиняла. Вказане підтверджується наявним відеозаписом, який міститься в матеріалах справи. Відеозаписи, які б підтверджували факт керування транспортним засобом відсутні.
Також зазначає, що огляд на стан сп'яніння проводився з використанням технічного приладу «Alcotest 6820», використання якого не передбачене п. 3 Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень ПДР, затвердженого наказом МВС 01.03.2010 № 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 р. за № 262/17557.
Інспектор в супереч вимогам п. 3, 5 розд. 2 Інструкції, затвердженої наказом МВС/МОЗ України від 09.11.2015 р. не надав документів, які підтверджують можливість використання зазначеного приладу.
В постанові вказано, що якісь ОСОБА_2 двічі не з'явився до суду, не сповістивши про причини неявки. Однак справа розглядалась відносно ОСОБА_1 .
Також зазначає, що ним було подано клопотання про направлення справи для розгляду за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В обґрунтування зазначив, що він бажає дати пояснення та доводи про його невинуватість, однак позбавлений можливості прибути у судове засідання так як внаслідок карантину у країні обмежено міжміський рух транспорту, але у вказаному клопотанні було безпідставно відмовлено.
Захисник вважає, що через відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі та інших матеріалах справи, через істотні порушення норм матеріального та процесуального права, виходячи з того, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та за умови того, що суд апеляційної інстанції не має права самостійно збирати докази апелянт вважає, що постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Лихосенко Є.О. підтримав апеляційну скаргу. Пояснив, що він брав участь під час розгляду справи судом першої інстанції, просив направити справу для розгляду судом за місцем проживання ОСОБА_1 , а також просив закрити справу за відсутності доказів керування транспортним засобом останнім. Однак суд проігнорував усі клопотання, а відеозаписом факт керування не підтверджений.
Крім того, адвокат посилається на те, що Драгер 6820 не дозволений до застосування. У постанові зазначено, що якийсь ОСОБА_3 не з'явився до суду. Адвокат виклав вимогу щодо скасування закрити провадження у справі на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП або ж на підставі цієї норми та ст. 33 КУпАП прийняти постанову без накладення адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 підтримав адвоката, скориставшись правом, наданим ст. 63 Конституції України, відмовився надавати показання.
Заслухавши захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими та засновані на досліджених в судовому засіданні наступних доказах.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 365915 від 08.04.2020, (а.с. 1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою з приладу Драгер алкотест 6820, згідно з яких результат огляду позитивний - 2,88 проміле (а.с. 2а, 3); письмовими поясненнями свідків огляду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 5, 6) та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 7, 8).
Крім того, суд надав належну оцінку відеозапису, який долучений до матеріалів справи.
Зокрема, відеозаписом зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи захисника щодо відсутності доказів керування того дня ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
По-перше, як вбачається із змісту постанови, у суді першої інстанції захисник не заперечував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його аргументи зводилися до не згоди із результатами огляду та з тим, що газоаналізатор Драгер є належним приладом для вимірювання рівня алкоголю.
По-друге із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не тільки не заперечує факт керування транспортним засобом, але і надає пояснення щодо ДТП, яка сталася за його участі безпосередньо перед проведенням огляду, що і стало безпосередньо підставою для його проведення: «Я їхав на зелене світло…» (файл НОМЕР_3 , час запису 21год. 45хв.); при цьому результати тесту на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 визнав без заперечень (а.с. 2а). Крім того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується письмовими поясненнями іншого учасника пригоди ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції перевірив аргументи захисника щодо відсутності правових підстав для застосування газоаналізатору Драгер алкотест 6820, які є аналогічні доводам апеляційної скарги, та надав вичерпну відповідь на такі аргументи.
Зокрема суд першої інстанції врахував, що відповідно до ч. 1, ч. 3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 за наявності ознак сп'яніння поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Отже, спеціальні технічні засоби, за допомогою яких проводиться огляд, повинні бути дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом та мати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
При цьому зазначена Інструкція не містить вимог щодо наявності спеціального технічного засобу у переліку технічних засобів, затвердженому наказом МВС № 33 від 01.02.2010, на який вказує апелянт.
Апеляційний суд зауважує, що вказані вимоги Інструкції дотримані в ході проведення огляду ОСОБА_1 у повній мірі.
Газоаналізатор Drager Alcotest згідно із наказом Державної служби лікарських засобів від 29.12.2014 № 1529 внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України (а.с. 12, зв. бік, також реєстр розміщений у відкритому доступі в мережі інтернет за адресою: https://www.dls.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/%D0%A0%D0%B5%D0%B5%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80.pdf).
Відповідно до сертифікату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (яке згідно із п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності), затверджено тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alcotest», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У788-14, із визначеним міжповірочним інтервалом 1 рік (а.с. 12, зв. бік).
Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» № 1747 від 13.10.2016, вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, мають міжповірочний інтервал 1 рік.
Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/4102 газоаналізатору Alcotest 6820 № ARHК-0116 чинне до 09.10.2020 (а.с. 12).
Тобто, газоаналізатор Alcotest 6820 № ARHК-0116, яким відповідно до роздруківки результатів тесту проводився огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, відповідає наведеним приписам Інструкції, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника щодо невиконання інспектором поліції вимог п. 3, п. 5 розділу 2 Інструкції щодо ненадання на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, адже таку вимогу ОСОБА_1 не висував.
Апеляційним судом перевірені доводи щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частина 2 ст. 276 КУпАП передбачає можливість проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Отже, розгляд справи за іншим місцем, ніж місце вчинення правопорушення, є альтернативним і не є обов'язковим для органу, що здійснює такий розгляд, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній постанові.
Відповідно до роз'яснень, що містить п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу про адміністративні правопорушення» № 11 від 11.06.2004 у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність, питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення направлений органом Національної поліції України саме до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, тобто за місцем вчинення правопорушення, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 276 КУпАП, то відсутні підстави вважати, що суд розгляну справу з порушенням правил підсудності.
Зважаючи на доводи апеляційної скарги про те, що унаслідок карантинних заходів ОСОБА_1 не мав можливості прибути у судове засідання та не міг надати свої пояснення та доводити свою невинуватість, апеляційний суд враховує таке.
Розгляд справи відбувся за участі захисника, якого ОСОБА_1 обрав на свій розсуд. У судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, могла реалізувати своє право дати пояснення, але відмовилась від цього права на свій розсуд, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України. Відтак, враховуючі таку позицію ОСОБА_1 , його права бути заслухані судом не могли бути порушеними.
Пункт 6 ст. 247 КУпАП визначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушення» № 2617-VIII від 22.11.2018, який у цілому набрав чинності 1 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння виключено із ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України, тобто юридичну відповідальність за вказане протиправне діяння не скасовано, а посилено, а тому відсутні підстави, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП для закриття провадження у справі.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень"» № 720-IX від 17.06.2020, який опублікований 03.07.2020, виключені пункти наведеного вище закону, які стосуються змін у ст. 130 КУпАП та додають статтю 286-1 у КК України.
Відтак відсутні підстави для застосування положень п. 6 ст. 247 КУпАП для закриття провадження у справі чи незастосування стягнення, як прохав в апеляційному суді адвокат, за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу адвоката Лихосенка Є.О. залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/2080/20