П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3455/19
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 20 січня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (код ЄДРПОУ 14291113) до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність ОВПП ДПС, яка полягає у невнесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодження ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 15 175 309,47 грн.; зобов'язання ОВПП ДПС внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 15 175 309,47 грн.; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь ТОВ СП "Нібулон" 15 175 309,47 грн. заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь ТОВ СП "Нібулон" 1 798 586,0 грн. пені за період з 14 березня 2019 р. до 7 жовтня 2019 р. включно, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за звітні періоди березень-травень, липень-серпень 2016 р.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в 2016 р. підприємством до контролюючого органу були подані електронні декларації з ПДВ, за якими сума від'ємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 1 118 042 325,0 грн., з яких ТОВ СП "Нібулон" вже відшкодовано 1 102 867 015,53 грн. Залишок заявленого до відшкодування, але не відшкодованого ПДВ, склав 15 175 309,47 грн. Невідшкодування цього залишку пояснюється результатами перевірки ТОВ СП "Нібулон", яку провів ОВПП ДПС. За результатами перевірки, відповідач 1 прийняв податкове повідомлення-рішення, яким зменшив ТОВ СП "Нібулон" суму бюджетного відшкодування ПДВ на 17 823 060,81 грн. Позивачем податкове повідомлення-рішення було оскаржено до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду, воно визнано протиправним та скасовано. Верховним Судом касаційна скарга ОВПП ДПС повернута скаржнику. Таким чином, в судовому порядку визнано незаконним зменшення ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування ПДВ, але відповідач 1 відмовляється внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодження ТОВ СП "Нібулон" суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 15 175 309,47 грн., посилаючись на те, що він має право повторно подати касаційну скаргу, а тому бюджетне відшкодування ПДВ можливе лише після остаточного судового рішення Верховного Суду. На переконання позивача, оскарження в касаційному порядку рішень суду першої та апеляційної інстанції не позбавляє їх законної сили, а тому не може вважатись законною підставою для відмови в отриманні ним бюджетного відшкодування ПДВ.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року, позов ТОВ СП «Нібулон» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Офісом великих платників податків ДПС подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У своїх доводах апелянт зазначає, що в серпні 2017 р. ОВПП ДФС провів перевірку ТОВ СП "Нібулон", за результатами якої податковим органом було зроблено висновок про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Никсервіс-Плюс", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Еллана", ТОВ "Оліон". За наслідками перевірки ОВПП ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ СП "Нібулон" зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 17 823 060,81 грн. Це рішення позивач оскаржив до суду і рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позовні вимоги задоволено. ОВПП ДФС подав касаційну скаргу, яка в травні 2019 р. була повернута скаржнику. При цьому, як зазначає податковий орган, на теперішній час ним вживаються заходи для повторної подачі касаційної скарги і кінцевим строком подачі такої скарги є 26 лютого 2020 р. З урахуванням вказаного, на думку апелянта існує вірогідність прийняття Верховним Судом касаційної скарги до провадження да прийняття рішення на користь контролюючого органу, а тому прийняття ним рішення про бюджетне відшкодування позивачу ПДВ, є передчасним.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в березні-травні та липні-серпні 2016 р. позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ, в яких визначив суму від'ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 1 118 042 325,0 грн. За ці ж періоди позивачу фактично відшкодовано ПДВ в розмірі 1 102 867 015,53 грн., залишок невідшкодованого ПДВ складає 15 175 309,47 грн. (т. 1 а. с. 38-240, т. 2 а. с. 1-219, т. 3 а. с. 1-176).
В серпні 2017 р. ОВПП ДФС провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СП "Нібулон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Никсервіс-Плюс", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Еллана", ТОВ "Оліон", за березень-травень, липень-серпень 2016 р., результати якої оформлені актом від 15 серпня 2017 р. № 2756/28-10-41-8/14291113 (надалі - Акт перевірки) (т. 4 а. с. 1-100).
У висновку Акту перевірки вказано на порушення ТОВ СП "Нібулон" ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.18., ст. 44 п. 44.1., п. 44.6., ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.4. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), розділу V п. 4 пп. 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 р. № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 18 246 595,46 грн. та завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на ту ж саму суму.
30 серпня 2017 р. ОВПП ДФС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000814101, яким позивачу визначено суму завищеного бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 17 823 060,81 грн. та застосовано штраф в розмірі 4 455 765,19 грн. (т. 5 а. с. 87-88).
Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 р. у справі № 814/2396/17 позов задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 р. № 0000814101 визнано протиправним та скасовано (т. 5 а. с. 89-120).
27 лютого 2019 р. за апеляційною скаргою ОВПП ДФС рішення Миколаївського окружного адміністративного суду переглянуто П'ятим апеляційним адміністративним судом, який своєю постановою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін (т. 5 а. с. 121-133).
24 травня 2019 р. Верховний Суд відмовив ОВПП ДПС в продовженні строку для усунення недоліків касаційної скарги та у відстроченні сплати судового збору, одночасно повернувши касаційну скаргу (т. 5 а. с. 135а-137).
Відповідно до ст. 325 ч. 1 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Отже, законність висновків ОВПП ДФС про безтоварність господарських операцій ТОВ СП "Нібулон" з ТОВ "Никсервіс-Плюс", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Еллана", ТОВ "Оліон", вже була предметом судового розгляду, суд знайшов такі висновки відповідача - ОВПП ДФС безпідставними, у зв'язку з чим і скасував податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 р. № 0000814101. За правилами ст. 325 ч. 1 КАС України, рішення суду у справі № 814/2396/17 набрало законної сили (том 5 а.с. 89-120, 121-133, 135а-137).
Наслідком набрання судовим рішенням законної сили є його обов'язковість для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 370 ч. 1 КАС України).
Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції виходив з того, що ОВПП ДПС було допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у тому, що після набрання судовим рішенням законної сили, податковий орган не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ позивача, що призвело до неможливості своєчасного перерахування ПДВ.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано у статті 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України визначено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Аналогічна за змістом норма міститься в п. 7 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 (надалі - Порядок № 26).
Таким чином, у розумінні ПК України та КАС України, процедура судового оскарження завершена і відповідач - Офіс великих платників податків ДПС повинен був не пізніше наступного дня з моменту отримання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ, чого податковим органом дотепер не зроблено.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (ст. 200 п. 200.13. ПК України).
За правилами п. 12 Порядку № 26, узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги не заслуговують уваги, оскільки їх суть зводиться до того, що апелянт наполягає на фіктивності операцій ТОв СП «Нібулон» з контрагентами ТОВ "Никсервіс-Плюс", ТОВ "Специнвест", ТОВ "Еллана" і ТОВ "Оліон", але як вірно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, ці обставини розглядались судом в рамках справи № 814/2396/17 і не є предметом дослідження в даній адміністративній справі, судове рішення у якій набрало законної сили та є обов'язковим для виконання.
Також, судова колегія вважає слушним зауваженням відповідачу судом попередньої інстанції стосовно того, що ані ПК України, ані КАС України, ані Порядок № 26, не оперують таким терміном, як "остаточне судове рішення" - у всіх цих нормативних актах вживається визначення судового рішення, яке набрало законної сили, а тому податковий орган посилається на визначення, яке не передбачено законодавством.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем - Офісом великих платників податків ДПС допущено протиправну бездіяльність, в результаті чого безпідставно податковим органом не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгоджену суму бюджетного відшкодування ПДВ позивача на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Оскільки вказані дії контролюючим органом всупереч законодавства вчинені не були, це призвело до неотримання позивачем бюджетного відшкодування у визначений законодавством строк.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
У постанові від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Зазначений висновок застосовується і до способу захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу внести заяву платника податку до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, який діє після 1 січня 2017 року.
Судом першої інстанції при виборі ефективного захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, було зроблено висновок про наявність підстав для стягнення суми бюджетного відшкодування на користь позивача з Державного бюджету України, що забезпечить правовий захист права позивача на отримання зазначеної суми, узгодженої в судовому порядку, що на думку судової колегії апеляційного суду є вірним та цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постанові від 12 лютого 2019 року по справі № 826/7380/15.
Згідно ст. 200 п. 200.23 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
За наявним в матеріалах справи проведеним розрахунком позивача, розмір пені за не відшкодовані платнику протягом визначеного статтею 200 ПК України строку сум податку на додану вартість складає 1 798 586,0 грн., правильність якого була перевірена судом та колегія суддів не вбачає у ньому помилок.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що з приводу наведеного позивачем розрахунку, відповідачами у справі жодних заперечень та зауважень не надано.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про право позивача на отримання з Державного бюджету України пені, нарахованої у розмірі та в порядку, встановлених пунктом 200.23 статті 200 ПК України, у зв'язку з невиплатою бюджетного відшкодування в установлений законодавством строк також на переконання суду апеляційної інстанції є вірним та відповідає висновку Великої Палати, викладеному в постанові від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно вирішено дану справу та обґрунтовано зроблено висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства, натомість податковим органом жодним чином не доведено правомірність його дій, які були предметом розгляду даної справи.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (код ЄДРПОУ 14291113) до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 17 липня 2020 року.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.