П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3011/19
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Дата і місце ухвалення 09.12.2019р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Федусика А.Г.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності згідно заяви від 05.04.2017 року з додатками у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;
- зобов'язати Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності згідно заяви від 05.04.2017 року з додатками у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса) видати наказ про виплату та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності згідно заяви від 05.04.2017 року з додатками у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції чинній на час встановлення інвалідності).
Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлену другу групу інвалідності згідно заяви від 05.04.2017 р. з додатками у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції чинній на час встановлення інвалідності).
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної гвардії України подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААВ № 354446 від 05.11.2014 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 05.11.2014 року, а причини її виникнення встановлені згідно постанови ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Миколаївській області" 31.03.2017 року. Посилаючись на положення п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якими у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, апелянт вважає, що рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнято правомірно та обґрунтовано.
Також апелянт посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на те, що про рішення, яким йому відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, йому було повідомлено листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13.08.2018 року № 3/12-1717, а з позовом позивач звернувся з пропуском шестимісячного строку.
Апелянт посилався на те, що прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті особі одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, якому надано таке право, а тому зобов'язання судом прийняти конкретне рішення розцінюється апелянтом як втручання у дискрецію, що є неприпустимим.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з 04.04.2014 року по 07.07.2014 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса). В позовній заяві позивач посилався на те, що в період з 25.04.2014 року по 13.05.2014 року він знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом гостра пневмонія. Після цього до 28.05.2014 року продовжив лікування в пульмунологічному відділенні обласної клінічної лікарні з цим же діагнозом.
17.06.2014 проведено медичний огляд ВЛК у Вознесенському ОРВК та визнано його непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Відповідно до довідки серії 10 ААВ № 354446 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 05.11.2014 року позивачу встановлено другу групу інвалідності строком до 01.11.2015 року та вказано причину інвалідності - загальне захворювання.
Згідно довідки серії 10 ААВ № 371197 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.11.2015 року позивачу продовжено другу групу інвалідності (загальне захворювання) строком до 01.11.2017 року.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до постанови ВЛК ДУ "Територіального медичного об'єднання МВС України по Миколаївській області" № 3 від 31.03.2017 року про встановлення причинного зв'язку захворювання на момент звільнення 04.07.2014 року колишнього старшого сержанта В/ч-3012 Національної гвардії України діагноз захворювання: цироз печінки, асоційований з вірусним гепатитом "С" з мінімальною ступеню активності, некомпенсованої портальної гіпертензії. Асцит. Спленомегалія - Так, пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки серії 12 ААА № 274653 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 06.11.2017 року позивачу встановлено третю групу інвалідності строком до 01.11.2019 року. У зазначеній довідці вказано, що причина інвалідності - захворювання, так, пов'язане з проходженням військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2017 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Встановлено, що 19.04.2017 року позивачу був надісланий військовою частиною лист, в якому повідомлено, що його заява від 05.04.2017 року не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності видана інваліду, а не страхувальнику, а також постанова ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання датована 31.03.2017 року, а на дату встановлення інвалідності відсутня.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 року у справі 814/1195/17 (набрало законної сили 16.01.2018 р.) задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надіслати до Головного управління Національної гвардії України у 15-денний строк висновок щодо виплати йому згідно заяви від 05.04.2017 р. одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.
На виконання постанови суду позивачем направлено оригінал заяви від 05.04.2017 р. з додатками на адресу відповідача.
Комісією Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися після 01.01.2014 року було розглянуто заяву позивача із доданими до неї документами.
Рішенням комісії від 21.07.2018 року, оформленим протоколом засідання комісії № 237/975, у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за встановлення другої групи інвалідності відмовлено.
У вказаному рішенні в якості підстави для такої відмови Комісією зазначено, що з дати звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 до дати встановлення йому при первинному огляді другої групи інвалідності по загальному захворюванню минуло більше ніж три місяці, також з дати від первинного встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності по загальному захворюванню до дати встановлення йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби минуло більше двох років.
Листом №3/12-1717 від 16.08.2018 р. військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно частини 2 цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (чинною на момент звернення позивача за призначенням одноразової грошової допомоги) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 2 вказаного Порядку установлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Згідно п. 3 зазначеного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до довідки МСЕК, виданої позивачу, інвалідність ІІ групи первинно встановлена йому з 05.11.2014 року.
На момент встановлення позивачу інвалідності діючим є саме Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п.п. 12-14 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 15 Порядку № 975 передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
В ході розгляду справи встановлено, що позивач, при зверненні до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги надав довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення ІІ групи інвалідності, оригінал постанови ВЛК № 3 від 31.03.2017 року про встановлення причинного зв'язку захворювання та інші документи.
Однак, згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 354446, інвалідність позивачу встановлена у зв'язку із загальним захворюванням. Відомостей щодо пов'язаності захворювання із проходженням військової служби довідка МСЕК не містить.
В свою чергу, відповідно до Порядку № 975, обов'язковим документом для призначення особі одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності.
Надана постанова військово-лікарської комісії № 3 від 31.03.2017 року не може свідчити про наявність підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що основним документом, що засвідчує причинний зв'язок інвалідності та є підставою для призначення одноразової грошової допомоги є саме довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності.
Вказана постанова подається уповноваженому органу військовослужбовцем незалежно від інших, передбачених законодавством документів, зокрема і від довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Крім того, колегія суддів зазначає, що така постанова є підставою саме для визначення Медико-соціальною експертною комісією причини інвалідності та її причинного зв'язку.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що після прийняття військово-лікарською комісією № 3 від 31.03.2017 року постанови позивачу Медико-соціальною експертною комісією було встановлено третю групу інвалідності із зазначенням причин - захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби.
За отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності позивач до уповноваженого органу не звертався, і вказане питання не було предметом розгляду Комісією Національної гвардії України.
В даному випадку первинно інвалідність другої групи встановлена позивачу після спливу трьох місяців після звільнення його з військової служби. При цьому, підстави для призначення позивачеві одноразової грошової допомоги після звільнення у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби відсутні, з огляду на не підтвердження довідкою медико-соціальної експертної комісії про встановлення ІІ групи інвалідності причинного зв'язку інвалідності.
Вкаазаним обставинам не надано належної оцінки судом першої інстанції.
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за встановлення ІІ групи інвалідності є правомірним та обґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріальногоо права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 09.12.2019 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, визначених цим пунктом.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 317, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: А.Г. Федусик