П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 658/45/20
Головуючий в 1 інстанції: Под'ячева І.Д.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Каховка Херсонської області, 09.04.2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції НПУ на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09.04.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій щодо складання протоколу та скасування постанови серії НК № 998437 від 02.11.2019 року,-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень, наданих на виконання ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 13.01.2020 року, до Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій щодо складання протоколу та скасування постанови серії НК № 998437 від 02.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП із подальшим закриттям адміністративного провадження.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що постановою інспектора позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 грн.. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушено норми КУпАП, а тому оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 09 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме скасовано постанову про адміністративне правопорушення від 02 листопада 2019 року серії НК № 998437, а провадження у справі закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано до суду апеляційну скаргу, в якій зазначено що вказане рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування такого рішення.
У своїх доводах апелянт зазначає, що оскаржувану постанову було складено за порушення позивачем у справі правил дорожнього руху, а саме вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», факт вчинення якого підтверджується відео файлами з відеокамери поліцейських. Вказані відеодокази надавались суду, однак суд першої інстанції проігнорував їх та не надав їм правової оцінки у судовому рішенні. Таким чином підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку із чим, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
В судове засідання, призначене на 16 липня 2020 року о 15:30 сторони або їх представники не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції, про причини неприбуття у судове засідання не повідомили, заяв/клопотання щодо відкладення розгляду справи до суду не надали.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Судова колегія вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до ст.ст. 311, 313 КАС України.
Відповідно до ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 листопада 2019 року капралом поліції взводу № 2 роти БУПП в Херсонській області Осатюком О.Г. винесено постанову серії НК № 998437 згідно якої ОСОБА_1 02 листопада 2019 року керуючи автомобілем Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_1 в м. Херсон по вулиці Ушакова, 8 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та здійснив зупинку в зоні його дії, чим порушив р. 33 ПДР України.
За вчинення правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн., на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції пославшись на відсутність у постанові інспектора будь-якої оцінки поясненням ОСОБА_1 щодо вимушеної зупинки, оскільки як на відеозапису так і в письмових поясненнях особа зазначала про вимушену зупинку, так як почув несправність автомобілю та зупинився аварійно, що також підтверджує відеозапис на якому видно, що особа автомобіль не залишила, мотор не заглушила, виходив з того, що інспектором під час розгляду справи не з'ясовано всі обставини справи, що є порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зазначив про неможливість за наявними у суду матеріалами встановити порушення ОСОБА_1 дорожнього знаку 3.34 «зупинка заборонена», за яке передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. (ч. 1 ст. 122 КУпАП), у зв'язку із чим дійшов висновку задоволення частини позовних вимог а саме - про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 02 листопада 2019 року.
Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні закріплено положеннями ст. 280 КУпАП.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 998437 від 02.11.2019 року: 02.11.2019 року об 11 год. 10 хв. в м. Херсон вул.. Ушакова, 68, водій керуючи вищевказаним ТЗ - Hyundai Sonata державний номер НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» та здійснив зупинку в зоні його дії, чим порушив р. 33 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.(а.ч.7).
Згідно з ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Так, згідно з п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
П.п. 8.1 ПДР України встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.4 ПДР передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи. Зокрема в частині "в" виділена група "заборонні знаки", які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до підпункту 3.34 пункту 33.3 "заборонні знаки" розділу 33 ПДР України- "Зупинку заборонено", дорожній знак 3.34 забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
У п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» міститься роз'яснення про те, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В доведення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», відповідач надав суду диск із відео файлами з камери НОМЕР_2 , 2019110218400001209,20191102184208001210,20191102184427000627, 20191102184631000638.
Досліджуючи вказані файли відеофіксації, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що надані суду відео файли відео фіксації не доводять факту вчинення особою, яка керувала автомобілем (водієм) HYUNDAI SONATA номерний знак НОМЕР_3 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» ПДР правопорушення, а лише припускають, оскільки на відео файлах не вбачається який знак розміщено на стовпі, а лише видно, що дорожній знак круглої форми та під ним наявна прямокутна табличка та з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доведення вчинення адміністративного правопорушення не може будуватися на припущеннях, оскільки таке суперечитиме статті 62 Конституції України.
Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не виконав обов'язку аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та не спростував твердження позивача про невчинення ним інкримінованого правопорушення.
Крім того, судова колегія в даному випадку вважає заслуговуючими уваги доводи позивача у справі з приводу вимушеної ним зупинки, оскільки як свідчать надані під час складання патрульним постанови письмові пояснення позивача та вказана обставина підтверджується відеозаписом з відео фалами, наданими відповідачем у справі, ОСОБА_1 зазначав патрульним, що він зупинився так як почув несправність автомобілю та зупинився аварійно.
Згідно наданого відповідачем відеозапису з відео файлами вбачається, що автомобіль HYUNDAI SONATA номерний знак НОМЕР_3 дійсно стояв з увімкненою аварійною сигналізацією автомобілю, автомобіль не залишив, мотор не заглушив, водій ОСОБА_1 на місці зупинки оспорював факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Жодного підтвердження, що позивач стояв у зоні дії знаку 3.34 протягом тривалого часу, тощо, відповідачем суду не надано.
З урахуванням наведеного, відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, винність у вчиненні такого адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що постанова серії НК №998437 від 02.11.2019 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При вирішенні спору у цій справі судом апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП, з урахуванням п. 3.34 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Таким чином, з огляду на те, що жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема що виразилось у ненаданні судом оцінки наданим відповідачем у справі доказам, а саме відео файлам судова колегія відхиляє як необґрунтовані, оскільки як було встановлено колегією суддів, судом першої інстанції досліджувався наданий апелянтом відеодоказ по справі та йому була надана відповідна оцінка у судовому рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243,250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02.11.2019 року у справі № 658/45/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області про визнання протиправними дій щодо складання протоколу та скасування постанови серії НК № 998437 від 02.11.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП із подальшим закриттям адміністративного провадження - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.