Справа № 947/13667/20
Провадження № 2/947/2805/20
про відмову у відводі судді
16.07.2020 року
Київський районний суд м. Одеси
головуючий суддя Куриленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,
26 травня 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , зареєстрований 03 березня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №237. Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 27 травня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.
15 липня 2020 року до канцелярії суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді, в якій зазначає те, що 10.07.2020 року ним подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження, проте ухвалою судді Куриленко О.М. самостійно із привласненням повноважень суду апеляційної інстанції прийнято рішення по суті апеляційної скарги, що на його думку свідчить про упередженість судді.
Сторони по справі у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи. Позивач звернулась з заявою, в якій просила провести судове засіданні по даній заяві у її відсутність та у задоволенні заяви просила відмовити.
Так у відповідності до п. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Згідно частини 7 вказаної статті передбачено, що питання про відвід судді має бути розпочато не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про необґрунтованості заявленого відводу, виходячи з наступного.
В першу чергу слід зазначити, що пунктом 2 частиною 3 ст. 40 ЦПК України передбачено, що якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Зважаючи на те, що заява про відвід судді надійшла 15.07.2020 року, а судове засідання призначено на 16.07.20290 року, вказане питання не підлягає передачі на розгляд іншому судді.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України гарантується захист прав і свобод людини і громадянина судом.
Статтею 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист прав, свобод та інтересів кожного гарантується незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Вивчивши підстави відводу, викладені в заяві, суд приходить до висновку, що вказані мотиви та підстави не встановлені, спростовуються матеріалами справи, та взагалі не передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.
Так, дійсно, не погоджуючись з ухвалою судді про відкриття провадження, 10 липня 2020 року, відповідач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Проте ухвалою суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 27 травня 2020 року про відкриття провадження - повернуто апелянту.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив з того, що статтею 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: відмови у видачі судового наказу; забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; передачі справи на розгляд іншого суду; відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; затвердження мирової угоди; призначення експертизи; визначення розміру судових витрат; зупинення провадження у справі; закриття провадження у справі; залишення позову (заяви) без розгляду; окрема ухвала; стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; відмови ухвалити додаткове рішення; роз'яснення або відмови у роз'ясненні судового рішення; повернення заяви про перегляд заочного рішення; відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; примусового проникнення до житла; звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суд звернув також увагу на те, що пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України, що предбачав можливість оскарження окремо від рішення суду ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, було виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}, таким чином, вказані ухвали оскарженню окремо від рішення суду не підлягають.
В пункті 15.11 частини 1 частини 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Отже на підставі пункту 15.11 частини 1 частини 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та ст. 353 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді від 27 травня 2020 року про відкриття провадження у справі підлягає поверненню апелянту.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Дослідивши обставини, зазначені відповідачем про відвід, суд прийшов до висновку, що заява про відвід не містить підстав, зазначених у ст.36 ЦПК України, а в ній викладені лише припущення щодо упередженості головуючого по справі. Незгода сторони з процесуальними рішеннями та діями судді не може бути підставою для відводу.
Оскільки у заяві про відвід судді не наведено інших обставин для відводу, передбачених ст.ст. 36, 37 ЦПК України, то суддя доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до ст. ст. 36, 40 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Куриленко О. М.