Справа № 495/4064/20
№ провадження 2-з/495/72/2020
про забезпечення позову
"16" липня 2020 р. м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Халудєєва Бориса Єгоровича про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
Заявник ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 .
На день смерті батька залишилось спадкове майно: квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м., житловою площею 23,59 кв.м., що належала йому: 1/2 частка на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.1994 року, яке було зареєстровано Білгород - Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.04.1994 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908 та 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.10.1998 року, яке було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 27.10.1998 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908.
В січні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого батька. Але йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що квартира під АДРЕСА_1 , зареєстрована не за спадкодавцем, а за іншою особою, а саме за ОСОБА_4 , на підставі договору дарування посвідченого 20.08.2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., за реєстровим №1005.
Позивач переконаний, про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки власником спірного нерухомого майна можуть бути вчинені дії спрямовані на відчуження даного майна. Так, спочатку власником даної квартири була ОСОБА_5 , в подальшому дане майно було відчужено, а потім власником вказаної квартири стала ОСОБА_4 .
Варто звернути уваги суду, що ОСОБА_5 стала власником спірного нерухомого майна на підставі фіктивного свідоцтва про право власності на житло.
Таким чином, позивач переконаний, Відповідачем можуть бути здійснені реальні дії щодо відчуження спірного майна, у зв'язку із чим просить суд: накласти арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру під АДРЕСА_1 ; заборонити суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартири під АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного.
Згідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 151 ЦПУ України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис за №1212.
На день смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно: квартира під АДРЕСА_1 , загальною площею 41,62 кв.м., житловою площею 23,59 кв.м., що належала йому: 1/2 частка на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.1994 року, яке було зареєстровано Білгород - Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.04.1994 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908 та 1/2 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.10.1998 року, яке було зареєстровано Білгород-Дністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 27.10.1998 року в реєстровій книзі №117 за реєстровим №4908.
Згідно Довідки від 20.12.2019 року №1964/02-14 виданої ОСОБА_1 Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області, ОСОБА_1 31.01.2014 року подав до заяву про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_3 та є єдиним спадкоємцем за законом всього майна спадкодавця, хо з чого б воно не складалося та де б воно не перебувало, у тому числі квартири АДРЕСА_1 .
В січні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого батька. Але йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що квартира під АДРЕСА_1 , зареєстрована не за спадкодавцем, а за іншою особою.
Так, відповідно до Інформаційної з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №209106628 від 15.05.2020 року, власником квартири АДРЕСА_1 є за ОСОБА_4 , на підставі договору дарування посвідченого 20.08.2019 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., за реєстровим №1005.
Заявник зазначає, що спочатку власником даної квартири була ОСОБА_5 , в подальшому дане майно було відчужено, а потім вже власником вказаної квартири стала ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , на думку заявника, стала власником спірного нерухомого майна на підставі фіктивного свідоцтва про право власності на житло.
Таким чином, ефективний захист та поновлення порушення прав позивача щодо спірної квартири, без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За таких обставин, суд вважає, що існують усі правові підстави для застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, вимоги заявника щодо заборони суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно квартири під АДРЕСА_1 , є необґрунтованими, оскільки представником заявника до заяви про забезпечення позову не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених саме таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення виконання майбутнього судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою правовою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Отже, розглянувши заяву подану представником ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову в частині накладення арешту є обґрунтованою, співмірною із заявленими вимогами, а тому підлягає задоволенню, оскільки у суду є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому необхідно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно до ч.13 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Халудєєва Бориса Єгоровича про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру під АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Копію ухвали для виконання направити до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».